Де́мченко Все́волод Я́кович  — інженер та підприємець, громадський діяч, син Якова Демченка.

Біографія Народився у дворянській родині. Закінчив Четверту київську гімназію, вищу інженерну освіту здобув у інженерному інституті Олександра I. Брав участь у роботах зі спорудження Полтавсько-Київської залізниці, у подальшому перейшов до роботи по брукуванню київських вулиць. Невдовзі Київська міська дума офіційно доручила йому замощення вулиць, пізніше він очолив комісію з благоустроюФедоровская Ольга. Дорожный бизнес инженера Демченко // Портал недвижимости «100 m2». — 2009. — 25 июля. . Київ був першим містом у Російській імперії, де 1909 з'явилося мозаїчне брукування різнокольоровими гранітними кубиками (пізніше — у Москві та Варшаві). Граніт для брукування завозився з Волині та Швеції.

Робота на цій посаді принесла Всеволодові Демченку гроші і відомість — як позитивну, так і негативну. Швидке збагачення самого Демченка викликало в деяких киян підозру в його особистій зацікавленості в будівництві та ремонті. Скандальну стався, коли гласний міської думи Микола Добринін публічно кинув на адресу Демченка: «Приїхав до Києва голоштаном, а з мостових набудував собі садибу!»Кальницкий М. Б. Миллионер с мостовой // Контракты. — 2006. — № 23. — июнь. . У відповідь Всеволод Демченко викликав Добриніна на дуель. Від дуелі Добринін відмовився, а суд зобов'язав його вибачитися перед Всеволодом Демченком, визнавши звинувачення бездоказовим.

Деякі з мостових, перебудовані за проєктом Всеволода Демченка, збереглися досі, не зважаючи на численні ремонти (наприклад вул. Архітектора Городецького). Всеволод Демченко брав участь у громадському житті Києва, його обирали гласним міської думи. Як і його батько, він проголошував себе монархістом та захисником єдності Російської імперії. Як члена київського клубу російських націоналістів Всеволод Демченка обрали депутатом IV Державної думи Російської імперії (1912—1917).

На його замовлення було споруджено прибуткові будинки:

на розі вулиць Лютеранської та Мерінгівської (1901, арх. М. Казанський), на розі вулиць Лютеранської та Мерінгівської (1904, арх. О. Вербицький), на розі вулиць Миколаївської та Ольгинської (1909, арх. І. Бєляєв), на розі вулиць Великої Житомирської та Малої Володимирської (1909, арх. І. Бєляєв), можливо, також ще один будинок на розі Миколаївської площі та вулиці Ольгинської (близько 1901, ймовірно, арх. М. Яскевич, прибудова 1909, арх. І. Бєляєв).

В 1912-1916 роках проживав у власному особняку по вул. Єлизаветинській, 8, на Липках.

Після революції У 1917 році Всеволод Демченко займав пост волостного комісара Тимчасового уряду, висловлювався за суттєвє коригування політичної лінії російських націоналістів, відповідно до нових умов. Під час першого зайняття Києва більшовиками його жорстоко побили у своєму будинку, ледь уник розстрілу. За часів Української Держави працював в адміністрації гетьмана СкоропадськогоИвашко Ю. Доходный дом инженера Демченко // Недвижимость Киева . Після встановлення Радянської влади емігрував з країни. Помер року в Логастрело в Італії.

Примітки

Джерела Демченко Всеволод Яковлевич / Государственная дума Российской империи: 1906—1917 . — : РОССПЭН, 2008. Любченко В. Б.. Демченко Всеволод Якович // Любченко В. Б.. Демченко Всеволод Якович // Демченко Всеволод Яковлевич / Биография на сайте «Хронос». Незабытые могилы. Российское зарубежье: некрологи 1917—1997 в 6 томах. Том 2: Г-З. — : Пашков дом, 1999. — С. 342. Vsevolod Jakovlevič Demčenko / Словарь русской эмиграции в Италии.