Гео́ргій Семе́нович Олі́йник (рос. Гео́ргий Семё́нович Оле́йник; нар. 1944, с. Лісові Волиці, Хмельницької області, Української РСР) — колишній генерал-полковник, головний фінансист Міноборони Росії в 1996—2001 роках. 29 квітня 2002 був засуджений (за перевищення посадових повноважень) у «справі ЄЕСУ і Міноборони», але через три місяці амністований, в 26.11.2003 повністю реабілітований Президією Верховного суду Росії «у зв'язку з відсутністю складу злочину». Таким чином, по гучній «справі ЄЕСУ і Міноборони Росії» був засуджений лише один Георгій Олійник, але і він незабаром був реабілітований.
Однак, в 2003 році Олійник був засуджений по справі щодо продажу «облігацій валютної позики» (справа не пов'язано з ЄЕСУ); по вказаній справі позбавлений всіх звань і нагород, відбув в ув'язненні три роки, не реабілітований.
Походження Георгій Семенович Олійник, народився в 1944, в с. Лісові Волиці, Хмельницької області, Української СРСР). Одружений.
Його батько проживав у Хмельницькій області до своєї смерті влітку 2002 року, у віці 86 років.Сайт «NEWSru.com», розділ "Досьє ", Георгій Олійник. 21.10.2011.
Військова кар'єра У 1965 р. закінчив Ярославське військове фінансове училище ім. Хрулева.
У 1976 р. закінчив військовий факультет при Московському фінансовому інституті.
Кар'єру починав начфіном батальйону хімзахисту в Білоруському окрузі. Служив у Забайкальському, Прикарпатському округах (у Прикарпатському окрузі в Україні служив в 1976—1979 роках, начальником фінвідділу дивізії), в «Групі радянських військ в Німеччині»; очолював фінслужби Приволзько-Уральського і Середньоазійського округів. У 1993 році йому було присвоєно звання генерал-майора.
З 1993 р. переведений до Москви; на посаду заступник начальника «Військової академії економіки, фінансів і права Збройних Сил РФ» з навчальної та наукової роботи.
У 1994—1996 рр.. — служив начальником «Військового фінансово-економічного факультету» Фінансової академії при Уряді РФ.
З жовтня 1996 по січень 2001 року — начальник Головного управління військового бюджету і фінансування Міноборони Росії, до того часу досяг звання генерал-полковника, був нагороджений орденом «За службу батьківщині в Збройних Силах» III ступеня, медаллю ордена «За заслуги перед вітчизною».
Заслужений економіст РФ,кандидат економічних наук.
Дві кримінальні справи Георгія Олійника Георгій Олійник був засуджений за двома кримінальними справами (в 2002—2003 роках): 1) По «справі ЄЕСУ» Олійник був засуджений 29.4.2002 «за перевищення посадових повноважень», але 16.8.2002 був амністований, а 26.11.2003 був повністю реабілітований у даній справі рішенням Президії Верховного суду РФ «у зв'язку з відсутністю складу злочину». Таким чином, Олійник перебував під арештом у «справі ЄЕСУ» три з половиною місяці. 2) У 2003 році генерал Олійник був засуджений по «справі про переуступку валютних облігацій „Воєнбанку“» (що ніяк не пов'язано з Тимошенко і ЄЕСУ) за звинуваченням в «перевищення посадових повноважень»; і знаходився в ув'язненні три роки (2002—2005), звільнений достроково.
Після літа 2005 року — Олійник більше не притягувався до кримінальної відповідальності.
Справа щодо «облігацій валютної позики» 1 серпня 2002 Георгію Олійнику було пред'явлено звинувачення в перевищенні посадових повноважень при продажу «облігацій внутрішньої валютної позики» в 1998 році.
24 липня 2003 Московським гарнізонним військовим судом генерал-полковник Георгій Олійник був засуджений: — До п'яти років позбавлення волі (у колонії загального режиму) за «перевищення посадових повноважень» при продажу за заниженою ціною державних облігацій «внутрішньої валютної позики» в 1998 році «Воєнбанку» (облігації знаходилися в довірчому управлінні у Міноборони), чим завдав державі збитків в 60 млн доларів; — Також позбавлений військового звання, почесних звань і державних нагород, а також права займати державні посади протягом трьох років. Цивільний позов Міноборони на стягнення з Олійника 60 млн. 397 тис. дол і 344 млн руб. суд не задовольнив.Генерал Олійник більше не генерал (колишній головний фінансист Міноборони засуджений до 5 років колонії загального режиму). Сергій Ванін. 25.7.2003.
Генерал-полковник Олійник провину не визнав, у останньому слові він сказав, що, передавав «облігації валютної позики» Воєнбанку, за дорученням міністра оборони Ігоря Сергєєва, який рятував Воєнбанк від фінансового краху (на рахунках банку зберігалися значні кошти військового відомства). Колишній міністр оборони Ігор Сергєєв, в показаннях свідків у суді, визнав, що приймав рішення про санацію банку, але «в деталі не вникав».
19 липня 2005, Георгій Олійник був достроково звільнений з колонії. У даній справі пробув в ув'язненні три роки.
Три договора Міноборони Росії і ЄЕСУ, про поставки будматеріалів з України
Три договора Всього в 1996—1997 роках, існувало триВавіловскі мільйони. Таїсія Белоусова. Газета рос. «Совершенно секретно», серпень 2001. договору Міноборони Росії з ЄЕСУ на постачання будматеріалів, всі договори підписувалися без участі Олійника. Він лише підписав одну платіжку (підпис під другою платіжкою начебто не Олійника) про йерерахування грошей по другому й третьому договорам (на момент підписання фатальної «платіжки за другим договором» Олійник пропрацював на посаді керівника главку лише один місяць): 1) Перший договір Ю. Тимошенко (ЄЕСУ) уклала з міністром оборони РФ Грачовим (у травні 1996 року), сума договору була 300 млн дол. Це відбувалося ще до призначення Олійника на посаду головного фінансиста Міноборони. Всі будматеріали, як сказав Олійник, були поставлені в повному обсязі: «Поставили, хоча в терміни не вклалися. І все одно, завдяки цим поставкам, Міністерству оборони вдалося вижити. Відремонтували казарми, шпиталі, тепломережі — коли б ще держава почала давати гроші! Загалом, перезимували».рахунок прем'єр-міністра. Олександр Хінштейн (депутат Державної Думи ФС РФ 5-го скликання по Нижегородській області).Газета «Московський комсомолець» від 25.01.2001. 2) Другий і третій договори (на 250 і 200 млн дол; 28.11.1996 і 3.3.1997) були підписані в часи міністра оборони Ігоря Родіонова, і активну участь в оформленні договору брав перший заступник міністра фінансів Андрій Вавілов. За двома цими договорами було поставлено будматеріалів на суму 123 млн дол.; Але з середини 1998 року — уряд України, за словами Олійника, заборонив ЄЕСУ постачати матеріали в Росію, відібравши в ЄЕСУ «ліцензію на зовнішньоекономічні операції».
Другий та третій договори (на 250 і 200 млн дол.) У 1996 році Україна мала значні борги за газ перед Росією (близько 450 млн дол.), і прем'єр-міністр України Лазаренко запропонував погасити ці борги будматеріалами. З керівництвом російського уряду, була погоджена схема розрахунків — всі розрахунки були здійснені протягом одного банківського дня, і гроші не покидали межі Росії і одного банку (це важливо підкреслити, поскільки в пресі постійно існували спекуляції, що «з Росії було уведено за кордон 450 млн дол.»): — «Газпром» отримав від двох російських банків 450 мільйонів доларів кредиту. З цих сум він погасив свій борг перед держ. бюджетом. З держ. бюджету гроші були перераховані в Міноборони. Міноборони зробила передоплату за будівельні матеріали компанії «United Energy International Ltd.», яка є співзасновником і агентом ЄЕСУ. «United Energy International Ltd.» негайно перерахувала гроші в адрес Газпрому, погасивши борг України за природний газ. Газпром повернув банківський кредит, взятий на один день. Вся операція зайняла один банківський день.
Причини зриву другого та третього договору Георгій Олійник розповідав у квітні 2002 року (кореспонденту газети «Московський комсомолець»): «Спочатку „ЄЕС України“ свої зобов'язання почало виконувати. Було поставлено майна приблизно на 123 мільйони, але раптом президент (Єльцин) вводить ПДВ на всі товари з України: двадцять відсотків. Відповідно, ціна будматеріалів зростає. Це тим більше дивно, що керівник Державної податкової служби Артюхов був у числі тих, хто підписував угоду. Тільки-тільки відбилися від ПДВ (ПДВ скасували) — нова напасть : український уряд відбирає у „ЄЕС Україна“ право на зовнішньоекономічну діяльність, а це означає, що нічого більше постачати вони нам не можуть».
Ця заборона для ЄЕСУ на зовнішньоекономічну діяльність, сталася в середині 1998 року — тобто «уряд України (президент Кучма)» фактично заборонив ЄЕСУ постачати матеріали до Росії з середини 1998 року. Після зупинки поставок, Міноборони Росії (в тому числі фінансовий главк Олійника) направили безліч письмових звернень у всі інстанції, зверталися до прем'єр-міністра, президента, до українського уряду: марно.
Особи, які підписали договори на 250 і 200 млн дол. Проведення вказаних взаємозаліків було оформлено двома Договорами. Генерал-полковник Олійник у відкритому листі у «Незалежну газету» від 13.1.2001 (яке він просив «опублікувати без купюр») писав, що «Договір між ЄЕСУ і Газпромом» був укладений 29.12.1995 року (на підставі міжурядової угоди від 18.2.1994). У рамках цього договору, Мінфін Росії ухвалив рішення про постачання матеріально-технічних цінностей з України, як бартерної оплати за газ — Мінфін Росії видав наказ № 247 від 30.4.1996 року, на підставі цього наказу: — 28 листопада 1996 року було підписано першу угоду (на 250 млн дол.). — 3 березня 1997 року було підписано друга угода (на 200 млн дол.).
На кожному з цих договорів стояли сім підписів і сім печаток, тому Олійник називав його «семисторонньою угодою»: 1) Від «Газпрому» підписували: і. о. голови РАС «Газпром» Шеремет; вдруге — голова «Газпрому» Рем Вяхірєв. 2) Міністр Міноборони Росії І. М. Родіонов. На другій угоді «печатка Міноборони різко відрізняється від справжньої», підпис міністра Родіонова під другою угодою теж не схожа на справжню (Родіонов не пам'ятає, щоб він візував цей документ). 3) Перший заступник міністра фінансів Росії А. П. Вавілов. 4) Від «Державної податкової служби» підписали: керівник Державної податкової служби (у ранзі заступника Голови Уряду Російської Федерації) Артюхов Віталій Григорович; вдруге — перший заступник керівника Державної податкової служби Павлов. 5) Президент корпорації ЄЕСУ Ю. В. Тимошенко. 6) Від банку-кредитора: перший заступник голови правління «Національного резервного банку» Ю. А. Кудімов; вдруге — старший віце-президент банку банку «Імперіал» В. М. Столяренко. 7) Керуючий англійської компанії «United Energy Ltd.» Ш. Е. Аксой.
Відповідно до цих угод цільові кошти, виділені казначейством Росії, були перераховані двома платежами за призначенням. За підписання цих платіжок й судили Олійника (треба зазначити, що судова експертиза встановила, що «підпис Оліника» під другою платіжкою відрізняється від підпису Олійником, ймовірно є підробним).
Особи, за якими було порушено кримінальні справи по «справі ЄЕСУ і Міноборони» Після всіх розслідувань і судів у «справі ЄЕСУ і Міноборони»: «Георгій Олійник виявився єдиним з учасників російсько-українських» газових взаємозаліків, хто потрапив під суд", «Георгій Олійник спочатку отримав три роки колонії, потім вирок скасували, і він був виправданий. Проте пізніше за іншим звинуваченням засуджений на п'ять років, позбавлений звання і нагород».«Навіщо згадали справу Вавилова?» (генпрокурор Устинов в присутності членів слідчої бригади нібито наказав: «Вавілова не чіпати!»), Олег Рубніковіч. Сайт газети «Новий час» («The New Times»), № 02 від 19.2.2007.
Головна військова прокуратура Росії почала розслідувати «справу ЄЕСУ і Міноборони» в березні 2000 року. А в 2001 році були відкриті справи по семи чиновникам Росії та справу щодо Ю. Тимошенко: 1) Генерал-полковник Олійник та його підлеглі в фінансовому главку Міноборони: головбух главку генерал-майор Євген Дацко (відразу ж подав рапорт про звільнення у запас); начальники управлінь главку генерал-майори Леонід Герасименко та Анатолій Воробйов. Однак, вони не були засуджені, а справи стосовно них незабаром були закриті.