Збірна Угорщини з футболу

Збірна Угорщини з футболу (, ) — національна команда Угорщини, яка представляє країну на міжнародних турнірах з футболу. Керується Угорською футбольною федерацією.

Після заснування Угорської футбольної федерації у 1901 році збірна провела свій перший матч в історії у 1902 році проти збірної Австрії. У 1907 році Угорщина вступила до ФІФА, а на першому міжнародному турнірі взяла участь у літніх Олімпійських іграх 1912 року, де дійшла до чвертьфіналу.

Через кілька десятиліть угорська збірна досягла свого першого великого успіху на чемпіонаті світу 1938 року, вийшовши до фіналу турніру. У 1950-х роках «Золота команда» Угорщини стала однією з найсильніших збірних світу, до якої входив нападник Ференц Пушкаш, один з провідних футболістів 20-го століття. Угорці стали олімпійськими чемпіонами 1952 року, однак на чемпіонаті світу 1954 року поступилися у фіналі збірній Західної Німеччини. Команда вплинула на пізніші тактичні розробки у футболі, включаючи аспекти стилю, пов'язаного з «тотальним футболом». ФІФА назвала нагороду Пушкаша, яка щорічно вручається гравцеві, який забив найкрасивіший гол календарного року, на честь Пушкаша. Команда тієї епохи посідає друге місце за величиною в рейтингу футбольного Ело у світі, з показником 2233 у 1954 році, та мала одну з найдовших безпрограшних серій в історії футболу з 4 червня 1950 року по 30 червня 1954 року, залишаючись непереможною в 31 грі, що охоплює понад чотири роки, включаючи «Матч століття» проти АнгліїAz RSSSF összeállítása a magyar válogatott 4 éves veretlenségi sorozatáról .

23 жовтня 1956 року радянські війська ввійшли до Будапешта для придушення Угорської революції. Після цих подій багато футболістів «Золотої команди» емігрували до Іспанії. Незважаючи на втрату низки провідних гравців, збірна Угорщини продовжувала демонструвати високі результати. На чемпіонаті Європи 1964 року вона посіла третє місце, а того ж року вдруге стала олімпійським чемпіоном. Угорці зберегли олімпійський титул і на Олімпійських іграх 1968 року.

У 1970-ті роки розпочався поступовий спад угорського футболу. Четверте місце на чемпіонаті Європи 1972 року та срібна медаль Олімпійських ігор 1972 року стали останніми великими досягненнями збірної в цей період. Угорщина тричі поспіль брала участь у чемпіонатах світу — 1978, 1982 та 1986 років, але щоразу вибувала вже на груповому етапі. Після чемпіонату світу 1986 року Угорщина надовго залишила елітний рівень міжнародного футболу. Протягом наступних трьох десятиліть збірна не могла пробитися до фінальної частини чемпіонату світу або чемпіонату Європи. Повернення до великого турніру відбулося лише на чемпіонаті Європи 2016 року. Потім вони також кваліфікувались до наступних чемпіонатів Європи у 2020 та 2024 роках, а також вийшовши до Ліги націй А УЄФА 2022/23 років.

Починаючи з 1953 року більшість домашніх матчів збірна Угорщини проводила на стадіоні «Непштадіон», який у 2002 році було перейменовано на Стадіон Ференца Пушкаша. Арена розташована в Будапешті та вміщує 38 652 глядачі.

Історія

Передісторія та початок угорського футболу

Перший «футбол» до Угорщини привіз Мікша Естергазі 1875 року, коли був аташе Австро-Угорської монархії. Найдавніші письмові згадки про угорський футбол датуються 1879 роком, коли у своїй книзі «Атлетичні вправи» () Лайош Молнар описав цей вид спорту, який на той час був новинкою. Через три роки, 1882 року, в Пештській реформатській головній гімназії було засновано Товариство ігор на відкритому повітрі (). 1890 року в газеті Sport-Világ за сприяння Міхая Белі та Саффки Мано були опубліковані невеликі брошури з правилами нового виду спорту.

Карой Левенрозен сформував футбольну команду з членів хорового товариства «Тореквеш» (). Її гравцями були звичайні робітники, а не спортсмени. Після трьох місяців підготовки, 1 листопада 1896 року, вони зіграли матч на галявині в лісі Пекерде (), приблизно в районі сучасного стадіону МТК. Команди не зупинив навіть сильний снігопад. Проте вже через 20 хвилин матч довелося припинити, оскільки сталося три переломи щиколоток.

9 травня 1897 року було проведено перший офіційний футбольний матч. На полі зустрілися дві команди Будапештського гімнастичного клубу (БТС). Ференц Штоббе профінансував червоно-білі та синьо-білі футбольні форми. Матч перервав раптовий сильний дощ, через який глядачі залишили «Мілленаріш». Того ж року восени сюди приїхав на гастролі Віденський крикетний та футбольний клуб. Незважаючи на поразку з рахунком 0:2, інтерес до футболу в країні значно зріс.

19 січня 1901 року в окремій залі готелю «Ерцгерцог Іштван» () була заснована Угорська футбольна федерація (MLSZ). Першим президентом федерації обрали Гезу Яша, віцепрезидентами стали Ференц Гіллемот та Фюзешері Арпад, а генеральним секретарем — Горват Ференц, а Карой Ізер став почесним членом організації. Клуби-засновники було розподілено на два дивізіони, після чого оголошено проведення чемпіонату. Перший матч чемпіонату Угорщини зіграли команди БТС та БСК (Будапештський спортивний клуб).

1900-ті роки: Формування національної збірної і перші матчі

У першому, неофіційному матчі збірної Угорщини її суперником також була угорська збірна. Між собою зіграли команди A та B, сформовані Виконавчим комітетом федерації. Команда B перемогла з рахунком 4:3. Таким чином, перші неофіційні голи угорської збірної були забиті угорцями у ворота іншої угорської команди. Організатором збірної Угорщини та її першим головним тренером став Ференц Гіллемот, один із засновників федерації. У 27 років він став головним тренером ще до того, як сам виступив як футболіст. У 1902—1904 роках він керував командою у п'яти матчах збірної.

Перший міжнародний матч відбувся 11 квітня 1901 року. Суперником був англійський клуб «Річмонд АФК», а матч завершився поразкою угорців з рахунком 0:4. Згодом англійці протягом п'яти днів також перемогли команди МУЕ, БТК та «Мюєгетемі». Через кілька днів збірна двічі зіграла проти «Суррей Вондерерз». Обидва матчі завершилися поразками 1:5 та 1:6.

12 жовтня 1902 року відбувся офіційний дебют збірної Угорщини в матчі проти збірної Австрії. Для австрійців це також був перший офіційний міжнародний матч. Лише через шість років, у 1908 році, зустріч отримала статус офіційного матчу збірних, оскільки першочергово команди вийшли на поле під назвами «Відень» та «Будапешт».

Два футбольні союзи домовилися проводити щорічні матчі між столицями за системою двох зустрічей вдома та на виїзді. Не випадково саме збірна Австрії стала суперником, з яким угорці грали найчастіше. Саме ці дві команди першими зустрілися між собою на міжнародному рівні в Європі. До першої офіційної міжнародної перемоги та першого гола збірної Угорщини довелося чекати лише до наступного матчу. 5 квітня 1903 року Угорщина приймала збірну Чехії. Автором першого офіційного гола угорської збірної став доктор Борбаш Гашпар. Для Чехії цей матч також був першим міжнародним. Таким чином, чехи стали 11-ю національною збірною у світовому футболі.

9 жовтня 1904 року головним тренером збірної став Ференц Штоббе. У 1904—1906 та 1907—1908 роках він керував командою у десяти матчах. Після першого терміну його наступником став Альфред Гайош (1906), після чого Штоббе знову повернувся на посаду. Подібно до Гіллемота Ференца, він був одним із засновників федерації, а згодом також працював головним тренером збірної. 9 червня 1905 року футболістам, які виходили на поле у складі збірної, було вручено спеціальні оксамитові шапочки федерації. За неповні три роки у семи матчах за збірну зіграли 37 футболістів.

Перший матч збірної, який був зафіксований на кіноплівці, відбувся 3 листопада 1907 року проти Австрії (4:1). Його метою, зокрема, була популяризація збірної у містах провінції. Це був 14-й матч в історії угорської збірної.

У 1907 році ФІФА визнала незалежність угорської футбольної федерації та прийняла Угорщину до своїх членів. Ще 1905 року MLSZ мала можливість приєднатися до ФІФА, але запрошення було отримано лише через австрійську федерацію, через що угорська сторона не направила свого представника.

10 червня 1908 року на домашньому стадіоні угорці приймали винахідників футболу та водночас найсильнішу футбольну націю того часу, англійців. Угорська збірна зазнала поразки з рахунком 0:7 від англійців, які демонстрували найвищий на той час рівень техніки й тактики. Через кілька місяців вона мала взяти участь у Лондонському олімпійському турнірі, але федерація в останню хвилину відмовилася від участі, офіційно з фінансових причин. 1 листопада 1908 року, у 18-му матчі збірної, команду очолив уже четвертий головний тренер, Фрідьєш Міндер. Він працював зі збірною у 1908—1911, 1914—1915, 1919 та 1930 роках і загалом провів на посаді 24 матчі. Міндер також став тренером, який найчастіше повертався на лаву збірної, загалом чотири рази.

Після двох років членства Угорщина прийняла у Будапешті наступний, VI конгрес ФІФА, який відбувся 29–31 червня 1909 року. До цієї події стадіон «Мілленаріш» було модернізовано та розширено. У результаті відкрили один із найсучасніших на той час стадіонів Європи, який угорська збірна одразу урочисто відкрила трьома міжнародними матчами проти Англії (2:4, 2:8) та Австрії (1:1).

1910-ті роки: Олімпійський дебют та період до Першої світової війни Національна збірна Угорщини вперше взяла участь в літніх Олімпійських іграх влітку 1912 року. Команду до турніру готував Герцог Еде, який змінив на посаді головного тренера Міндера Фрідьєша. Герцог був не лише тренером, а й міжнародним футбольним арбітром. У 1911—1919 роках Герцог і Міндер почергово змінювали один одного на посаді головного тренера. У періоди 1911—1914 та 1916—1917 років Герцог загалом керував збірною у 31 матчі.

Участь в Олімпіаді ледь не зірвалася через складне фінансове становище. Проте завдяки пожертвам та проведенню товариських матчів угорцям усе ж вдалося профінансувати поїздку до Стокгольма. Після жеребкування угорська команда отримала в суперники одного з головних фаворитів турніру, збірну Англії. Матч завершився поразкою Угорщини з рахунком 0:7, після чого команда вибула з основного турніру. У втішному турнірі збірна Угорщини здобула перемоги в усіх матчах і завоювала втішний приз. Спочатку угорці перемогли збірну Німеччини з рахунком 3:1 завдяки хет-трику Імре Шлоссера. У матчі проти збірної Австрії угорці здобули перемогу 3:0. Голами відзначилися Шлоссер, Міхай Патакі та Шандор Боднар. Таким чином, угорська збірна, хоча й лише у втішному турнірі, здобула свій перший значний міжнародний успіх.

Одразу після Олімпійських ігор збірна Угорщини провела в Москві два матчі проти збірної Росії. В обох зустрічах угорці здобули великі перемоги, вигравши 9:0 та 12:0. У двох матчах загалом Імре Шлоссер забив 7 голів, Міхай Патакі — 6, Вільмош Кертес — 6, а Іштван Тот та Броді Шандор — по одному.

19 червня 1914 року відбувся 50-й матч в історії збірної Угорщини. Його статус виявився неоднозначним. Шведський футбольний союз запланував два матчі, де перший мала провести друга збірна Швеції, а другий — основна команда, яка повинна була вийти на поле в найсильнішому складі. 50-й матч угорців припав саме на зустріч із резервною шведською командою. Угорщина перемогла з рахунком 5:1. Однак Шведський футбольний союз і сьогодні вважає цю гру матчем проти збірної B. Угорська статистика, навпаки, офіційно зараховує її до основних матчів національної збірної. Через два дні команди зіграли повторний матч, який завершився нічиєю 1:1.

Перша світова війна перервала стрімкий розвиток угорського футболу. В Угорщині було організовано воєнний чемпіонат, а футбольні матчі регулярно проводилися навіть на фронті. У 1914—1918 роках збірна Угорщини провела 16 матчів, причому її єдиним суперником була збірна Австрії, яка разом з Угорщиною воювала на боці Центральних держав.