Україно-литовські відносини — міжнародні відносини між Україною і Литвою. Україна має амбасаду у Вільнюсі і три консульства: в Клайпеді, Шальчинінкаї і Висагінасі. Литовська амбасада знаходиться в Києві, а генеральне консульство — у Львові.

Дипломатичні відносини між державами були офіційно встановлені в 12 грудня 1991 року, невдовзі після визнання Литвою незалежності України (3 грудня 1991 року), але контакти між народами сягають часів ВКЛ.

Обидві країни є членами ООН, Ради Європи та інших міжнародних організацій. У Сеймі Литви діє група «Міжпарламентські зв'язки з Україною», а також деякий час діяла тимчасова парламентська група «Про-Україна»,Tarpparlamentinių ryšių su Ukraina grupė яка підтримує реформи українського уряду.

Литва має посольство своєї країни в Києві та одне консульство у Львові, тоді як посольство України знаходиться у Вільнюсі. Чинний посол України в Литві Петро Бешта, посол Литви в Україні Валдемарас Сарапінас. У Литві відкрито три консульства України — у Клайпеді, Шальчінінкаї та Вісагінасі. У свою чергу, в Україні відкрито кілька почесних консульств Литви — у Львові (Львівська область), Миколаєві (Миколаївська область), два в Дніпрі (одне для Дніпропетровської області, друге для Криму), Житомирі (Житомирська область), Херсоні (Херсонська обл.), Ужгороді (Закарпатська обл.), в Одесі (Одеська обл.), Івано Франківську (Ів. Франківська обл.), Харкові (Харківська обл.), Тернополі (Тернопільська обл.), Кропивницькому (Кіровоградська обл.), Луцьку (Волинська обл.), Сєвєродонецьку (Луганська область)

За даними перепису населення у 2011 році 0,5 % всього населення Литви складалося з українців. На початку 2021 року в Литві проживало 31 790 громадян України, а на початку 2023 р. — 94 891 (найбільша група іноземних громадян у Литві). В Україні проживає близько 11 тис. литовців, у тому числі 2185 громадян Литви. У 2022 році Після нападу Росії на Україну до Литви прибули десятки тисяч біженців від війни, деякі з яких виїхали до інших європейських країн або повернулися в Україну.

Історія Відносини між литовцями та українцями сягають глибокої давнини та відображають історію становлення обох народів. Є дані, що в 1040р Великий князь Київської Русі Ярослав Мудрий напав на землі литовських племен і змусив їх платити данину. Після ослаблення Київської Русі, у 1219р Князі литовських земель уклали угоду з Галицько-Волинським князівством, що виникло на західних землях сучасної України, спрямовану проти Польщі. Войшелк, син убитого в 1264 році литовського правителя Міндовга. здобув владу за підтримки герцога Шварна Холмського, а в 1267р передав йому престол великого князя литовського. З XIV століття почалося активне політичне та військове проникнення Великого князівства Литовського на південні землі, що раніше належали Київській Русі; вже близько 1325 р Київським князем став брат Гедиміна Федір.

У XIV—XV століттях центральні українські князівства увійшли до складу Великого князівства Литовського. Протягом 1569—1795 років Литва і Польща знаходилися у складі однієї спільної держави — Речі Посполитої, у складі якої також перебували і українські земліПольща, Литва та Україна формують військову бригаду для миротворчих місій ЄС, НАТО і ООН (16 листопада 2009). Обидві країни до 1918 року знаходилися у складі Російської імперії, до 1991 року — у складі СРСР.

Українські та литовські національні рухи починаючи з 1906 року співпрацювали в рамках Союзу автономістів, Союзу народів, Ліги інородницьких народів, АБН та інших об'єднань. Міжвоєнна Литовська республіка надавала підтримку ОУН, вважаючи її союзником у боротьбі з Польщею.

В листопаді 2009 року було підписано низку україно-литовських угод, що включали взаємне визнання дипломів і кооперацію в збереженні культурної спадщини, крім того, Литва пообіцяла підтримку Україні в набутті членства у ЄСУкраїна і Литва підписали низку угод , Kyiv Post (26 листопада 2009)Литва пообіцяла надати підтримку для вступу України в ЄС , Kyiv Post (26 листопада 2009).

7 квітня 2022 року, після тимчасового призупинення роботи через повномасштабне російське вторгнення до України, посол Литви повернувся до Києва.

Відносини всередині Російської імперії Коли землі литовців та українців увійшли до складу Російської імперії, одночасно виникли національні рухи (литовський національний рух та український національний рух), які сформували сучасні литовську та українську нації. 1837—1838 роки У Києві діяв відділ Товариства литовських, польських, білоруських і українських революціонерів, заснований Симоном Конарскісом. Після закриття Віленської медико-хірургічної академії багато її професорів і студентів у 1842 р. переведені на медичний факультет Київського університету, який згодом залучав до Києва більше студентів з Литви.

У XIX—XX століттях спочатку литовці навчалися та викладали в українських вищих навчальних закладах (Харківський університет, Київський університет, політехнічні, ветеринарні інститути). Серед найвідоміших студентів з Литви — Антанас Мацкявічус (навчався близько 1850 р.), Майроніс (1883—1884), , , Вінцас Креве, , та інші. У XIX столітті почали створюватися місцеві литовські студентські товариства: 1879р Литовські та польські студенти заснували в університеті соціалістичне товариство, яке спілкувалося з віленськими революціонерами та організацією «Народна воля» в 1887 році. У Київському університеті діяв гурток литовських студентів.

Після невдалого повстання 1863—1864 рр. його учасники з Литви були відбиті від Одеси. 1902—1915 рр. у Київському політехнічному інституті викладав , 1906—1912 — .

В 1905 році Під час російської революції польський мовознавець заснував Союз автономістів (), в якому співпрацювали українці та литовці. Також у 1912 р Юозас Габріс-Паршайтіс заснував у Парижі Союз поневолених народів, який зосереджувався на становищі українців і литовців. В 1897 році за даними перепису, в Україні проживало 1684 литовці, але їхня кількість значно зросла під час Першої світової війни, коли тисячі литовських біженців від війни оселилися в українських містах, а також діяли відділи Литовського товариства для постраждалих від війни. У 1917 р. біженці від війни з Литви заснували в Києві Раду литовського народу, у 1917 р. в квітні тут відбувся з'їзд литовських вояків. В 1917 році у вересні литовці Києва брали участь у з'їзді представників руських народів.

Міжвоєнні відносини Після створення незалежних держав Литви та України в Україні проживало понад 15,5 тис. литовців. Після окупації України більшовиками більшість з них виїхала до незалежної Литви.

У міжвоєнний період у тимчасовій столиці Каунасі діяло представництво Української повстанської армії, друкувалися видання Організації українських націоналістів. Перший командир цієї організації Євген Коновалець з 1929 р. також мав литовське громадянство.

Крім іншого, литовців і українців об'єднували територіальні суперечки з Польщею, адже Польща майже весь міжвоєнний період включала до свого складу Вільнюс і Львів. В 1954 році Американський литовський публіцист Сімас Сузіеділіс написав у Клубі політичних студій: «Але незалежність України особливо важлива для Литви. Вільнюс і Львів пов'язують нас. Треба допомогти українцям утримати лінію Керзона зі Львовом і околицями».

1935—1937 роки Литовський ветеринар був професором Київського ветеринарного інституту.

Відносини в радянський період в 1943 році в Україні було створено Антибільшовицький блок народів, в якому активну участь брали й литовські представники.

За радянських часів міграція між Литовською РСР та Українською РСР прискорилася. Литовці навчалися в українських університетах, працювали на промислових підприємствах і часто залишалися в Україні після створення сімей. Також у XX столітті у 1960-1970-х роках в Україні оселилися литовці, яким після вигнання не дозволили повернутися до Литви.

Між українцями та литовцями в діаспорі була співпраця. 1984—1985 роки коли точилася дискусія про скасування ялтинських постанов зі сторони США, погляди литовської громади в США та комітету Конгресу українців Америки збіглися — вони хотіли, щоб США не скасовували ялтинські резолюції — така ініціатива була представлена ​​організацією польської діаспори Pomost, стверджуючи, що Ялтинські резолюції суперечать Атлантичній хартії, яка гарантує незалежність країнам, окупованим під час війни. Ініціативу підтримали емігрантські організації Латвії та Естонії та . Після досягнення консенсусу з директором Pomost Адамом В. Кірніком було опубліковано узгоджену резолюцію, у вступі до якої, серед іншого, згадуються партизанські рухи Литви та України як спалахи опору в країнах Центральної та Східної Європи.

Відносини після 1991 року Литовський народ активно підтримував український під час Помаранчевої революції та Євромайдану, а також надавав дипломатичну і військову підтримку під час російської агресії на сході України. Починаючи з відкритого вторгнення РФ 2022 року і низки військових злочинів що мають ознаки геноциду проти українців допомога Литви тільки посилилася Інформація для людей, які залишають Україну Інформація для тимчасово переміщених з України осіб.

Політичні відносини

На рівні глав держав З моменту обміну першими офіційними візитами (Президента України до Литовської Республіки 08 лютого 1994 року та Президента Литовської Республіки в Україну 28-29 березня 1995 р.) підтримується активний українсько-литовський політичний діалог на найвищому рівні.

08 лютого 1994 р. — офіційний візит Президента України Л.Кравчука до Литовської Республіки. Підписано Договір про дружбу і співробітництво між Україною та Литовською Республікою.

28-29 березня 1995 р. — офіційний візит Президента Литовської Республіки А. Бразаускаса в Україну.

23-24 вересня 1996 р. — державний візит Президента України Л. Кучми до Литовської Республіки.

4-5 вересня 1997 р. — робочий візит Президента України Л. Кучми до Литовської Республіки для участі в міжнародній конференції «Співіснування народів і добросусідські відносини — гарант безпеки і стабільності в регіоні».

28-29 листопада 1997 р. — робочий візит Президента Литовської Республіки А. Бразаускаса в Україну.

05-06 листопада 1998 р. — державний візит Президента Литовської Республіки В. Адамкуса в Україну.

15-16 квітня 1999 р. — робочий візит Президента України Л. Кучми до Литовської Республіки для участі в міжнародній конференції «Регіональна інтеграція транспорту».

9-11 вересня 1999 р. — робочий візит Президента Литовської Республіки В. Адамкуса в Україну для участі у Саміті глав держав та урядів країн регіону Чорного і Балтійського морів.

22-24 квітня 2001 р. — офіційний візит Президента України Л. Кучми до Литовської Республіки.

28 березня 2002 року — робочий візит Президента Литовської Республіки В. Адамкуса в Україну. Підписано Декларацію Президентів України та Литовської Республіки.

29-30 жовтня 2002 р. — офіційний візит Президента України Л. Кучми до Литовської Республіки. Підписано Статут Ради Президентів.

5-6 липня 2003 р. — робочий візит Президента України Л. Кучми до Литовської Республіки для участі у святкуванні 750-ї річниці коронації Короля Міндаугаса.

18-20 квітня 2004 р. — робочий візит Виконуючого обов'язки Президента Литовської Республіки А. Паулаускаса в Україну.

26 листопада, 01 грудня, 06 грудня 2004 р. — Президент Литовської Республіки В. Адамкус відвідував Україну для участі у круглому столі щодо врегулювання політичної кризи.

15 травня 2005 р. — робочий візит Президента України В. Ющенка в Литовську Республіку.

16-17 червня 2005 р. — робочий візит Президента Литовської Республіки В. Адамкуса в Україну для участі у Міжнародному інвестиційному форумі «Позачерговий стіл, присвячений Україні».

18-19 серпня 2005 р. — робочий візит Президента Литовської Республіки В. Адамкуса в Україну.

02 грудня 2005 р. — робочий візит Президента Литовської Республіки В.Адамкуса в Україну для участі у Форумі Спільноти Демократичного Вибору.