Ігрова залежність (гральна залежність, ігрозалежність, лудома́нія) — , що полягає в патологічній пристрасті до азартних ігор. У МКХ-10 — F63.0.

Опис Особливого поштовху розвитку ігрозалежності надав інтернет. Проблема азартних ігор набула виняткової важливості у зв'язку зі значним розповсюдженням ігрових автоматів, відкриттям безлічі казино. Всі вони оформлені таким чином, що це сприяє посиленню ефекту легкої можливості виграшу за короткий час. Ігрові автомати давно поширені в усьому світі.

У 1970-х роках в Британії виникла проблема низької відвідуваності кінотеатрів, аж до необхідності їхнього закриття, через зростання популярності залів ігрових автоматів. 1996 року в США кількість «проблемних гравців», настільки залежних від ігрових автоматів, що їхнє життя опиняється підпорядкованим цій пристрасті, сягала 5 % населенняЗа даними Р. Фольберга (Volberg, 1996). Дані інших дослідників свідчать про те, що тільки за першу половину 1990-х років число проблемних гравців зросло в Канаді більш ніж на 7 %Ladouceur et al, 1999.

Азартні ігри є серйозною соціальною проблемою. Проблема посилюється тим, що у процесі гри іноді виникає розслаблення, зняття емоційної напруги, відволікання від неприємностей та проблем, і гра сприймається як приємне проведення часу. На основі цього поступово настає втягування і розвивається залежність. Разом з тим, тривають суперечки — чи є ігрова залежність психологічною залежністю чи більшою мірою однією з форм обсесивно-компульсивного розладуBlanco et al., 2001.

За даними дослідження Оксфордського університету щодо ігрових звичок, рівень смертності активних гравців на третину вищий, ніж у середньостатистичної людини. Великі ставки пов'язано із вищою ймовірністю смерті в однаковій мірі як серед чоловіків, так і жінок, незалежно від віку. Дослідники провели аналіз банківських даних 100 тис. британців за 2012—2018 рік. Середній показник витрат завзятих гравців склав 1345 фунтів щороку проти 125 фунтів серед нерегулярних гравців.

Вплив на різні категорії гравців

Підлітки Дослідження показують, що люди віком 16-17 років, які беруть участь у азартних іграх, із більшою ймовірністю стикаються з залежністю від ігор у зрілому віці, ніж такі, що у підлітковому віці не грали. Згідно з дослідженнями, чим більше лотерейних квитків і скретч-карт купували гравці в підлітковому віці, тим більше вони страждали від проблем з азартними іграми надаліДослідження Університету Східного Лондону (CQUniversity) в Австралії і університету Варвік, було опитано понад 1.000 людей віком 18-40 років..

Допустимий вік для участі в онлайнових азартних іграх у Великій Британії складає 18 років, при цьому підлітки віком 16-17 років можуть брати участь в лотереях через онлайн-додатки та ігри Національної лотереї Великої Британії, законом дозволяється витрачати до £350 щотижня. Користуючись цією прогалиною в законі, Національна лотерея Британії використовує онлайн-рекламу для залучення підлітків до азартних ігор.

2020 року в Британії було відкрито першу в світі дитячу клініку для людей з ігровою залежністю. За оцінками уряду, 55 тис. британських підлітків віком 11-16 років мають залежність від азартних ігор.

Жінки Чоловіки та жінки мають різні мотиви, через які з'являється пристрасть до азартних ігор. За даними Ліз Картер, провідного терапевта Британії, що спеціалізується на проблемах з ігровою залежністю серед жінок, чоловіки грають в азартні ігри, щоб виграти гроші та отримати увагу, натомість жінки зазвичай грають, щоб «втекти від реальності». Прості й циклічні ігри на кшталт ігрових автоматів та бінго, у певному сенсі нагадують медитацію.

Є благодійні організації, що опікуються й допомагають боротися з лудоманією саме жінкам. Так, у Великій Британії одні з них це: GamCare, Gamblers Anonymous і Gordon Moody Association.

За статистикою благодійної організації GamCare, за 2019—2020 рік кількість жінок, що заявляли про проблеми з азартними іграми, виросла більш ніж на 30 %, а це вдвічі більше за кількість чоловіків за той же період.

При цьому, за даними Національної гарячої лінії з азартних ігор Британії, 99 % дзвінків щодо можливої залежності роблять саме чоловіки.

Симптоми Переважна більшість проблемних гравців не визнають своєї залежності, відмовляючись звертатися за допомогою. В такому випадку, члени їхніх сімей можуть першими виявити проблему, мотивуючи партнера звернутися за допомогою. Дослідники вказують на хронічне занепокоєння, виснаження та підвищену конфліктність як основні прояви лудоманіїЕксперти з ігрової залежності Університетів Фліндерса й Дікіна, 2020..

Виявлення симптомів людьми з оточення є важливим з огляду на те, що більшість проблемних гравців шукає допомоги лише тоді, коли вони вже заподіяли значної шкоди фінансам, стосункам, репутації та роботі. Існує ряд ознак, які є характерними для азартних ігор, що є проявом залежності. До основних ознак належать: Постійна залученість, збільшення часу, проведеного в грі. Зміна інтересів, постійні думки про гру, переживання та уява ситуацій, що стосуються гри. «Втрата контролю», що виражається в нездатності припиняти гру, як після великого виграшу, так і після постійних програшів. Стан психологічного дискомфорту, роздратування, занепокоєння, що розвивається через порівняно короткі проміжки часу. Поступове збільшення частоти участі у грі, прагнення до вищого ризику. Періодично виникає стан напруги, що супроводжуються ігровим «драйвом». Швидко наростальне зниження здатності чинити опір спокусі. Це виражається в тому, що, вирішивши раз і назавжди «зав'язати», при найменшій провокації (зустріч зі старими знайомими, розмова на тему гри, наявність поруч грального закладу тощо) ігрова залежність поновлюється.

Класифікація в США В американській класифікації психічних розладів діагноз патологічної ігрової залежності ставиться при наявності п'яти і більше пунктів з цього спискуDSM-IV, 1994:

Повністю в грі, наприклад, постійно повертається в думках до минулого досвіду ігор, навмисно відмовляється від гри або, навпаки, смакує і готується до реалізації чергової можливості зіграти, або обмірковує спосіб дістати кошти для цього. Продовжує гру і підвищує ставки, щоб досягти бажаної гостроти відчуттів. Робив неодноразові, але безуспішні спроби контролювати свою пристрасть до гри, грати менше або зовсім припинити. Проявляє занепокоєння і дратівливість при спробі грати менше або зовсім відмовитися від гри. Грає, щоб втекти від проблем або зняти дискомфорт (зокрема, відчуття безпорадності, провини, тривогу, депресію). Повертається до гри на наступний день після програшу, щоб відігратися (думка про програш не дає спокою). Бреше сім'ї, лікарю та іншим людям, щоб приховати ступінь того, наскільки втягнутий у гру. Здійснював кримінальні злочини — такі, як фальсифікація, шахрайство, крадіжка, привласнення чужого майна з метою забезпечення засобів для участі в грі. Ставить під загрозу і навіть готовий повністю порвати стосунки з близькими людьми, кинути роботу або навчання, відмовитися від перспективи кар'єрного зростання. У ситуації відсутності грошей через гру перекладає вирішення проблем на інших людей.

При цьому ігрова поведінка лудомана не пов'язана з маніакальним епізодом.

Більшість дослідників вказує на втрату контролю над власною поведінкою, причому це стосується всіх варіантів гри — від гри на тоталізаторі до ігрових автоматівO'Connor, Dickerson, 2003. Австралійські дослідники виділяють три підгрупи проблемних гравців: з порушенням поведінки; емоційно нестійкі; антисоціальні гравці, схильні до імпульсивних вчинків (тим самим підкреслюють неоднорідність групи залежних)Blaszczynski, Nower, 1997.

Хоча хвороблива пристрасть до азартних ігор частіше спостерігається у чоловіків, у жінок ця залежність приймає важчі форми. Жінки втягуються в небезпечне захоплення втричі швидше і важче піддаються психотерапії. На відміну від чоловіків, жінки підпадають під залежність від азартних ігор в зрілішому віці, і з інших причин. Найпоширеніша з них — це особисті проблеми від яких вони намагаються піти в гру.

Найчастіше це відбувається у віці 21—55 років, і в 1—4 % випадків пристрасть набуває таких форм, при яких необхідна допомога психіатра. Кожен третій патологічний гравець — це жінка. Порівняльне дослідження 70 проблемних гравців-чоловіків і 70 гравців-жінок показало більш поетапний розвиток залежності у жінок за стадіями: соціальна ігрова залежність; інтенсивна ігрова залежність; проблемна ігрова залежність. Статеві відмінності між чоловіками і жінками полягали також у тому, що ігрову залежність в жінок частіше супроводжував депресивний розлад, а у чоловіків — алкоголізмTavares et al., 2003.

Слід зазначити, що особи, які беруть участь у грі, порівняно часто зловживають алкоголем та іншими психоактивними речовинами, тобто включаються до комбінованої форми залежності. Для «гравців» типові труднощі міжособистісних відносин, часті розлучення, порушення трудової дисципліни, часта зміна роботи.

Фактори появи ігрової залежності

неправильне виховання у сім'ї (тиск на дитину) участь у грі батьків, знайомих (має велике значення на початковому етапі) прагнення брати участь у грі з дитинства (карти, доміно) переоцінка значення матеріальних цінностей (можливо найголовніший фактор) увага на фінансових можливостях заздрість багатшим людям переконання в тому, що все можна вирішити за допомогою грошей

Американський дослідник А. Пастернак, своєю чергою, як фактори ризику виділяєPasternak, 1997:

приналежність до етнічної меншості відсутність сімейного статусу депресію також різні варіанти хімічної залежності.

На думку біологів із Університету Кентуккі, частина тварин має певний біологічний механізм, який говорить про ігроманію. Наприклад, голуби віддають перевагу нерегулярній, але великій за кількістю їжі, попри те, що невелика кількість регулярної їжі в цілому на 50 % більше випадкових виграшів.

Стадії розвитку

Р. Кастер виділив три стадії ігрової залежностіCuster, 1984:

стадія виграшів, стадія програшів, стадія розчарування.

Стадія виграшів представлена такими ознаками: випадкова гра, часті виграші, уява передує і супроводжує гру, частіші випадки гри (приймання парі), збільшення розміру ставок, фантазії про гру, дуже великий виграш, безпричинний оптимізм. Для стадії програшів характерні: гра на самоті, хвастощі виграшами, роздуми тільки про гру, епізоди програшів, які затягуються, нездатність зупинити гру, брехня і приховування від друзів своєї проблеми, зменшення турботи про сім'ю або дружину, зменшення робочого часу на користь гри, відмова платити борги, зміна особистості — дратівливість, стомлюваність, нетовариськість, важка емоційна аура будинку (помешкання), позичання грошей на гру, дуже великі борги, створені як законними, так і незаконними способами, нездатність оплатити борги, відчайдушні спроби припинити грати.

Ознаками стадії розчарування є: втрата професійної та особистої репутації; значне збільшення часу, проведеного за грою, і розміру ставок; віддалення від сім'ї і друзів; докори совісті; каяття; ненависть до інших; паніка; незаконні дії; безнадійність; думки про самогубство; арешт; розлучення; зловживання алкоголем; емоційні порушення; закриття у собі.

Розвиток фаз

В. В. Зайцев і А. Ф. Шайдуліна (2003) описали розвиток фаз і поведінку пацієнтів, що складають так званий ігровий цикл, розуміння якого важливо для формування психотерапевтичних завдань при роботі з проблемними гравцями.

Фаза стриманості характеризується стриманістю від гри через відсутність грошей, тиску мікросоціального оточення, пригніченістю, викликаною черговою ігровою невдачею. Фаза «автоматичних фантазій», коли частішають спонтанні фантазії про гру. Ігроман прокручує у своїй уяві стан азарту і передчуття виграшу, витісняє епізоди програшів. Фантазії виникають спонтанно або під впливом непрямих стимулів.