Арту́ро Ера́змо Віда́ль Па́рдо ( 22 травня 1987, Сантьяго) — чилійський футболіст, центральний півзахисник чилійського «Коло-Коло» і збірної Чилі. Універсальний гравець, що вміє діяти як в півзахисті, так і в захисті.
Клубна кар'єра Відаль народився в Сан-Хоакін — робітничій комуні в столиці Чилі Сантьяго. Грав у футбольних школах клубів «Депортес Меліпілья», пізніше опинився в системі чилійського гранда «Коло-Коло».
У 2006 році дебютував у професійному футболі, зігравши в матчі «Коло-Коло» та «Універсидад де Чилі» (2-1). Відаль за 10 хвилин до кінця матчу замінив Гонсало Ф'єрро. У своєму першому сезоні Артуро відразу став чемпіоном Чилі. Наступний чемпіонат знову виявився переможним для «Коло-Коло», а роль Відаля в клубі зросла. Молодий футболіст зіграв в 30 матчах. Проявив себе чилієць і на більш високому рівні, забивши 3 м'ячі у розіграші Південноамериканського кубка 2006 року. Тоді ж на гравця звернули увагу скаути європейських клубів.
Сезон Апертури 2007 року став останнім для Відаля в складі «Коло-Коло», оскільки гравець підписав контракт з німецьким клубом «Баєр 04». Спортивний директор «аспіринової» Руді Феллер особисто літав у Чилі для підписання гравця. Повна сума операції склала 11 млн доларів, німці виплатили 70% його контракту за 7,7 млн одинадцятимільйонна угода стала найбільшою в історії «Коло-Коло», випередивши попереднього рекордсмена — трансфер Матіаса Фернадеса у «Вільярреал» (9 млн. $).
19 серпня 2007 Відаль дебютував у новому клубі в матчі з «Гамбургом», який завершився для «Баєра» поразкою. У половині ігор сезону чилієць виходив в основі, а для того, щоб відкрити рахунок своїм голам йому знадобилося 3 матчі. Чилієць зайняв в команді достатньо міцне положення, провівши в двох наступних сезонах 29 і 31 матч відповідно.
22 липня 2011 став гравцем туринського «Ювентуса». З гравцем був укладений п'ятирічний контракт. Сума трансферу склала 10,5 мільйонів євро. Відаль за два роки перебування в «Юве» завоював два титули чемпіона Італії, відразу ставши одним з ключових футболістів команди. На рахунку гравця 10 голів і 8 передач у розіграші Серії А 2012-13, що є найкращим показником в команді в обох категоріях.
28 липня 2015 офіційно став гравцем мюнхенської «Баварії». Контракт був розрахований на 4 роки, сума трансферу склала 37 мільйонів євро. У команді Артуро отримав 23-й номер. Провів у лавах баварців три сезони, протягом яких вони незмінно ставали чемпіоном Німеччини.
У серпні 2018 року приєднався до лав «Барселони». Офіційно трансферна сума не оголошувалася, однак оцінювалася у 18-19 мільйонів євро. Згодом трансфера вартість досвідченого чилійця продовжила стрімко знижуватися, і після двох сезонів у каталонському клубі Відаль повернувся до Італії, де його новим клубом став «Інтернаціонале», який підписав гравця на правах вільного агента.
Відіграв у Мілані два сезони, взявши участь у 51 грі Серії A.
14 липня 2022 року уклав контракт з бразильським «Фламенго».
Виступи за збірні У 2007 році в складі молодіжної збірної Чилі Відаль виступав на чемпіонаті Південної Америки і з 6-ма голами став там 2-м в списку бомбардирів. У тому ж році Артуро грав і на молодіжному чемпіонаті світу, де чилійці зайняли третє місце.
Все в тому ж 2007 році Відаль дебютував і в основній збірній, зігравши в матчі з командою Венесуели. Брав участь у відбірковій кампанії та фінальній частині чемпіонату світу 2010 року.
Був основним гравцем чилійців на переможних для них Кубках Америки 2015 і 2016 років, на яких відзначався відповідно трьома і двома забитими голами.
Після непопадання збірної Чилі на ЧС-2018, чимало критики обрушилось на Артуро Відаля. Зокрема, колишній тренер чилійців Хорхе Сампаолі заявив, що у 2015 році Відаль разом з іншими гравцями збірної розпивав віскі у на борту літаку. Також наречена воротаря збірної Чилі Клаудіо Браво зізналася, що більшість гравців національної команди на чолі з Відалем напились перед відповідальним матчем проти збірної Бразилії.
11 жовтня 2017 року Відаль заявив, що завершив свої виступи за збірну Чилі. Однак через день гравець змінив своє рішення. В соціальні мережі "Інстаграм" він опублікував наступний запис: «Чилі — це збірна воїнів, яких я не зраджу. Нам вдалося здійснити нашу мрію, але всі команди помиляються. Побачимося в наступній битві».
Навесні 2018 року провів свою соту гру за національну команду, а наступного року став учасником свого третього Кубка Америки, на якому збірна Чилі посіла четверте місце.
Статистика виступів Статистика клубних виступів
СезонКомандаЧемпіонатНаціональний кубокКонтинентальні кубкиІнші змаганняУсьогоЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівІгорГолів 2005 «Коло-Коло» ПД 2 0 - - - КЛ 0 0 - - - 2 0 2006 ПД 19 0 - - - ПК 12 3 - - - 31 3 2007 ПД 15 2 - - - КЛ 8 0 - - - 23 2Усього за «Коло-Коло» 36 2 - - 20 3 - - 56 5 2007–08 «Баєр 04» БЛ 24 1 КН 0 0 КУЄФА 9 0 - - - 33 1 2008–09 БЛ 29 3 КН 6 3 - - - - - - 35 6 2009–10 БЛ 31 1 КН 1 0 - - - - - - 32 1 2010–11 БЛ 33 10 КН 2 1 ЛЄ 9 2 - - - 44 13 Усього за «Баєр 04» 117 15 9 4 18 2 - - 144 21 2011–12 «Ювентус» A 33 7 КІ 2 0 - - - - - - 35 7 2012–13 A 31 10 КІ 4 1 ЛЧ 9 3 СІ 1 1 45 15 2013–14 A 32 11 КІ 1 0 ЛЧ+ЛЄ 6+6 5+2 СІ 1 0 46 18 2014–15 A 28 7 КІ 4 0 ЛЧ 12 1 СІ 1 0 45 8 Усього за «Ювентус» 124 35 11 1 33 11 3 1 171 48 2015–16 «Баварія» БЛ 30 4 КН 6 1 ЛЧ 11 2 СН 1 0 48 7 2016–17 БЛ 27 4 КН 5 1 ЛЧ 8 3 СН 1 1 41 9 2017–18 БЛ 22 6 КН 4 0 ЛЧ 8 0 СН 1 0 35 6Усього за «Баварію» 79 14 15 2 27 5 3 1 124 22 2018–19 «Барселона» ПД 33 3 КІ 8 0 ЛЧ 11 0 СІ 1 0 53 3 2019–20 ПД 33 8 КІ 2 0 ЛЧ 7 0 СІ 1 0 43 8Усього за «Барселону» 66 11 10 0 18 0 2 0 96 11 2020–21 «Інтернаціонале» A 23 1 КІ 3 1 ЛЧ 4 0 - - - 30 2 2021–22 A 28 1 КІ 5 0 ЛЧ 7 1 СІ 1 0 41 2Усього за «Інтернаціонале» 51 2 8 1 11 1 1 0 71 4Усього за кар'єру 474 78 53 8 127 22 9 2 662 110
Статистика виступів за збірну
Особисте життя У листопаді 2011 року батько футболіста, Ерасмо Сегундо Відаль, і його рідна тітка, Сусана Відаль Наварро, були затримані поліцією за зберігання наркотиків.
Досягнення
Чилі Володар Копа Америка (2): 2015, 2016.
Коло-Коло Чемпіон Чилі (4): Апертура 2006, Клаусура 2006, Апертура 2007, 2024 Володар суперкубка Чилі (1): 2024
Ювентус Чемпіон Італії (4): 2011-12, 2012-13,2013-14,2014-15 Переможець Кубка Італії (1): 2014-15 Переможець Суперкубка Італії (2): 2012, 2013 Баварія Чемпіон Німеччини (3): 2015-16, 2016-17, 2017-18 Володар кубка Німеччини (1): 2015-16 Володар Суперкубка Німеччини (2): 2016, 2017
Барселона Володар Суперкубка Іспанії (1): 2018 Чемпіон Іспанії (1): 2018-19
Інтернаціонале Чемпіон Італії (1): 2020-21 Володар Кубка Італії (1): 2021–22 Володар Суперкубка Італії (1): 2021
Фламенгу Володар Кубка Лібертадорес (1): 2022 Володар Кубка Бразилії (1): 2022
Примітки
Посилання