Пневмоні́я — запалення легень, яке відбувається перш за все в повітряних міхурцях, які називають альвеолами. Зазвичай виникає при інфікуванні бактеріями, рідше — вірусами та іншими мікроорганізмами, ураженні деякими медичними препаратами, при автоімунних захворюваннях, дії деяких токсичних факторів тощо.
Зазвичай при пневмонії спостерігають: кашель, біль за грудиною, гарячку, ускладнене дихання. Для діагностики застосовують рентгенографію легень і бактеріологічний посів мокротиння. Існують вакцини для запобігання пневмонії, яку спричиняють деякі збудники. Лікування залежить від причини захворювання. Бактеріальну пневмонію лікують антибіотиками. При гострій пневмонії хворий часто лікується в стаціонарі.
Актуальність Щороку на пневмонію хворіють близько 450 млн людей: 7 % населення планети; вона також стає причиною близько 4 млн смертей. Хоча Вільям Ослер у ХІХ столітті назвав пневмонію «водієм ешелону смерті», поява антибіотикотерапії та вакцин у ХХ столітті значно збільшила кількість людей, що одужали. Проте в країнах, які розвиваються, а також серед людей похилого віку, дітей та осіб з хронічними захворюваннями, пневмонія залишається великою загрозою.
Етіологія
Найчастіше причиною пневмонії бувають бактерії, віруси, і набагато рідше — грибки та найпростіші. Хоча існує понад 100 видів виявлених збудників запалення легень, лише декілька з них спричинюють більшість випадків пневмонії. Вірусно-бактеріальна асоціація може спричинити до 45 % випадків пневмонії в дітей і 15 % випадків у дорослих. Збудник не виявляється приблизно в половині випадків, незважаючи на ретельне тестування.
Термін пневмонія іноді застосовується більш широко до будь-якого стану, результатом якого стає запалення легень (спричинене, наприклад, автоімунними захворюваннями, хімічними опіками чи реакціями на препарати); однак, такі запалення слід називати точнішим терміном пневмоніт. Збудників пневмонії раніше поділяли на «типові» та «атипові», на основі їх очікуваного прояву, але такий поділ не був підтриманий доказами, таким чином, його більше не підкреслюють.
Умови та фактори ризику, що провокують виникнення пневмонії, включають: тютюнопаління, імунодефіцит, алкоголізм, хронічну обструктивну хворобу легень, хронічну хворобу нирок та хворобу печінки. Застосування кислотопригнічуючих медикаментів — таких як інгібітори протонної помпи чи блокатори H2 — пов'язане з підвищеним ризиком пневмонії. Похилий вік також підвищує ризик виникнення пневмонії.
Бактерії Бактерії є найбільш поширеною причиною позалікарняної пневмонії (, CAP), причому пневмококи виділяють приблизно у 50 % випадків. Серед інших бактерій, які виділяються часто: гемофільна паличка — 20 %, Chlamydophila pneumoniae — 13 %, та мікоплазма — 3 %; золотистий стафілокок; Moraxella catarrhalis; Legionella pneumophila та грам-негативні бактерії. Деякі стійкі до антибіотиків штами вищезгаданих інфекцій стають все більш поширеними, включаючи стійкий до препаратів пневмокок (DRSP) та метицилін-резистентний золотистий стафілокок(MRSA).
Поширення бактерій прискорюється за наявності факторів ризику. Алкоголізм пов'язують із пневмонією, зумовленою пневмококом, анаеробними організмами і на тлі туберкульозу; куріння сприяє виникненню пневмонії, спричиненої пневмококом, Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis і Legionella pneumophila. Ураження легень відбувається після контакту з птахами, що пов'язують з Chlamydophila psittaci (орнітоз); після контакту з сільськогосподарськими тваринами, що пов'язують з Coxiella burnetii (Ку-гарячка); аспірація вмісту шлунку призводить до пневмонії, спричиненої анаеробними мікроорганізмами, а при кістозному фіброзі частою причиною ураження легень є Pseudomonas aeruginosa і золотистий стафілокок. Пневмокок більш поширений взимку.
Віруси У дорослих, на віруси припадає близько третини випадків пневмонії, а в дітей ця кількість складає близько 15 %. Вірус простого герпесу дуже рідко стає причиною пневмонії, за виключенням наступних груп: новонароджені, хворі на рак, пацієнти після пересадки органів та люди, які отримали значні опіки. Серед пацієнтів після трансплантації органів чи тих, які з іншої причини мають імунну недостатність, достатньо високий відсоток пневмонії, спричиненої цитомегаловірусом. Хворі на вірусні інфекції можуть бути вторинно інфіковані такими бактеріями, як пневмококи, золотисті стафілококи чи гемофільна паличка, особливо за наявності інших проблем зі здоров'ям. У різні періоди року домінують різні віруси, наприклад, протягом сезону грипу його збудники є причиною майже половини випадків, спричинених вірусом. Спалахи інших вірусів також можуть іноді мати місце, включаючи хантавіруси та коронавірус.
Грибки Пневмонія, спричинена грибками, не є типовою, але трапляється частіше в пацієнтів з послабленим імунітетом при СНІДі, тривалому прийомі імуносупресивних препаратів або при певних інших медичних проблемах. Найчастіше таку пневмонію спричинюють Histoplasma capsulatum, бластоміцети, Cryptococcus neoformans, Pneumocystis jirovecii та Coccidioides immitis. Гістоплазмоз найбільш поширений у басейні річки Міссісіпі, а кокцидіоїдомікоз найпоширеніший у південно-західних штатах США. Кількість таких випадків зросла в другій половині ХХ століття через зростання кількості мандрівок і послаблення імунітету в населення.
Найпростіші Деякі види найпростіших або гельмінти здатні уражати легеніMurray and Nadel (2010). Chapter 37.. За виключенням Paragonimus westermani, більшість паразитів не впливають прямо на легені, але пошкоджують легені вторинно, після ураження інших місць. Деякі паразити: аскариди, кишкова вугриця тощо спричинюють сильну еозинофільну реакцію, що може зумовити еозинофільну пневмонію. При інших інфекціях, таких як малярія, вплив на легені, в першу чергу, спричинений цитокін-індукованим системним запаленням. У розвинутих країнах ці інфекції найчастіше зустрічаються в людей, що повертаються з мандрів або іммігрантів. Загалом, ці інфекції найбільш поширені у людей з імунодефіцитом.
Невизначене походження Ідіопатична інтерстиціальна пневмонія або неінфекційна пневмонія — це група дифузних захворювань легень. Вони включають: дифузне альвеолярне ураження, неспецифічну інтерстиціальну пневмонію, лімфоцитарну інтерстиціальну пневмонію, десквамативну інтерстиціальну пневмонію, респіраторне бронхіолітичне інтерстиціальне захворювання легень та звичайну інтерстиціальну пневмонію, що потрібно називати правильніше пневмонітом.
Епідеміологічні особливості
Пневмонія — це розповсюджена хвороба, яка уражає приблизно 450 мільйонів людей по всьому світу щорічно. Це — найчастіша причина смерті в усіх вікових групах — приблизно 4 мільйони смертей (7 % загальних випадків смертей у світі) щорічно. Найвищі показники смертності спостерігаються серед дітей віком до п'яти років та літніх людей старше 75 років. Показники захворюваності у країнах, що розвиваються, приблизно у п'ять разів вище у порівнянні з розвиненими країнами. На вірусну пневмонію припадає приблизно 200 мільйонів випадків. За даними 2009 року пневмонія займає 8-у позицію серед найчастіших причин смерті у Сполучених Штатах.
Діти У 2008 році було зафіксовано приблизно 156 мільйонів випадків пневмонії серед дітей (151 мільйон — у країнах, що розвиваються, та 5 мільйонів — у розвинених країнах). Це призвело до 1,6 мільйона смертей, або 28—34 % усіх смертей за п'ять років, 95 % яких припадають на країни, що розвиваються. Країни, населення яких найбільше страждає від хвороби: Індія (43 мільйони), Китай (21 мільйон) та Пакистан (10 мільйонів). Це — найпоширеніша причина смерті серед дітей у країнах з низьких рівнем доходу. Велика частка цих смертей припадає на новонароджений період. Всесвітня організація охорони здоров'я припускає, що причиною кожного третього випадку смерті серед новонароджених є пневмонія. Приблизно половину цих смертей можна попередити, оскільки їхньою причиною є бактерії, для боротьби з якими існують відповідні вакцини.
Патогенез
Пневмонія часто починається як інфекція верхніх дихальних шляхів, що переміщується до нижньої частини дихальних шляхів.
Вірусне пошкодження Віруси уражають легені у кілька способів. Респіраторно-сінцитіальним вірусом іноді заражаються, коли торкаються заражених об'єктів, а потім — очей чи носа.Murray and Nadel (2010). Chapter 31. Інші вірусні інфекції потрапляють до організму повітряно-крапельним механізмом через носову чи ротову порожнини. Як тільки вірус опиняється у верхніх дихальних шляхах, він пробирається до легень, проникаючи у поверхневий шар клітин верхніх дихальних шляхів, альвеоли чи легеневу паренхіму. Ураження легень може призвести відмирання клітин різних ступенів. Реакція імунної системи на пошкодження легень мікробами може їх ще більше уразити. Білі кров'яні тільця, переважно мононуклеарні клітини, в першу чергу провокують інфекцію. Разом із легенями також уражаються інші органи, що призводить до порушення інших функцій організму. Віруси здатні активізувати бактеріальні інфекції в організмі і таким чином може розпочатися бактеріальна пневмонія як ускладнення..
Бактерії Ураження відбувається повітряно-крапельним механізмом. Як тільки бактерія потрапляє у легені, вона прагне проникнути у простір між клітинами та між альвеолами, де макрофаги та нейтрофіли (захисні білі кров'яні тільця) намагаються блокувати активність бактерій. Нейтрофіли виділяють цитокіни, спричинюючи загальну активацію імунної системи. Все це призводить до жару, ознобу та втоми, що притаманні бактеріальній пневмонії. Нейтрофіли, бактерії та рідина із навколишніх кров'яних судин заповнюють альвеоли. Це виявляється на флюорограмі у вигляді ущільнення легеневого малюнку.
Класифікація Типово пневмонію класифікують за тим, де та як вона набута: позагоспітальна, аспіраційна, пов'язана із наданням медичної допомоги, внутрішньолікарняна та вентиляторна пневмонія. Пневмонію також класифікують за областю враження легень: дольова пневмонія, бронхіальна пневмонія та гостра інтерстиціальна пневмонія; чи за збудником. Пневмонія у дітей має ще одну допоміжну класифікацію, яка базується на ознаках та симптомах: легка, тяжка та дуже тяжка.
Клінічні ознаки Частота появи симптомів Симптом Частота появи Кашель Втома Підвищена температура тіла Задишка Мокротиння Біль у грудях
У хворих на пневмонію часто спостерігають кашель із мокротою, гарячку разом з ознобом, задишкою, гострим або різким болем у грудях при намаганні глибоко вдихнути, а також підвищену частоту дихання, ознаки інтоксикації. У людей похилого віку затьмарення свідомості може бути найбільш вираженою ознакою. Типовими ознаками та симптомами в дітей віком до п'яти років є: гарячка, кашель, швидке чи ускладнене дихання.
Гарячку не можна вважати характерною ознакою, адже вона є також і при інших захворюваннях, і може бути відсутня у хворих із тяжким перебігом пневмонії чи з недостатнім харчуванням. На додачу, кашель також, в основному, відсутній у дітей віком менше 2-х місяців. Серйозніші ознаки та симптоми можуть включати: ціаноз, блювання, зневоднення, судоми, дуже високу чи дуже низьку температуру або затьмарення свідомості.
Бактеріальна та вірусна пневмонії зазвичай супроводжуються однаковими симптомами. Легіонельоз, при якому частим є ураження легень, може супроводжуватися болем в животі, діареєю або затьмаренням свідомості, при пневмонії, спричиненій пневмококами, часто є іржаве мокротиння, при пневмонії, спричиненій клебсієлою, у хворих спостерігається кров'янисте мокротиння, яке часто називають «смородиновим желе». Кров'янисте мокротиння (відоме як кровохаркання) може також мати місце при туберкульозі, грам-негативній пневмонії та абсцесах легень, а також при гострому бронхіті. Пневмонія, яку спричинює мікоплазма, може мати місце разом із набряком лімфовузлів шиї, болем у суглобах, або інфекцією середнього вуха. При вірусній пневмонії аускультативні дані менш виразні, аніж при бактеріальній пневмонії.
Діагностика