Лито́вське князі́вство () — державне утворення на території литовських племен, що виникло на поч. XIII ст.
Литва вперше згадується як протодержавне утворення у Галицько-волинському літописі під 1219 роком, коли 20 литовських князів приїхали у складі великого посольства до руських правителів Волині — княгині Анни та її синів Данила і Василька Романовичів.
Засновником князівства став князь Міндовга (бл. 1203—1263), який впродовж 1230-1240-тих років об'єднав частину східно-балтських племен, приєднав до Литви Чорну Русь з містами (Волковиськ, Слонім і Новгородок) Міндовг приєднав до своєї держави частину Турово-Пінської та Полоцької земель з містами Гродно, Полоцьк, Вітебськ; ходив походами на Смоленськ, Чернігів.
У пер. пол. XIV ст. на базі Литовського князівства сформувалося Велике князівство Литовське (офіційна назва «Велике князівство Литовське, Руське, Жемайтське та ін.»), в якому власне литовські землі стали його північно-західними теренами.
Галерея
Примітки
Див. також Литовське королівство
Джерела