Альбський вік і ярус, альб (; ; ) — верхній (шостий знизу) геологічний ярус ранньокрейдової епохи крейдової системи. Включає відклади, утворені протягом альбського віку, що тривав від приблизно 113 до 100,5 млн років тому. Вперше встановлений 1842 року французьким натуралістом і палеонтологом Альсідом д'Орбіньї біля річки Альба (тепер Об) у Франції.
Стратиграфія Альбський ярус підрозділяється на три під'яруси: нижній, середній та верхній. Деякі геологи називали альбський ярус гольтським ярусом (гольтом).
Тектоніка Палеогеографія Палеонтологія
Провідними окам'янілостями альбського ярусу є амоніти: Stoliczkaia dispar, Hoplites dentatus, Douvilleiceras mammillatum, Leymeriella tardefurcata а також белемніти, пелециподи, форамініфери, спори та пилок.
Відклади Відклади альбу: морські — глини, аргіліти, мергелі, фліш піскувато-глинистий, гравеліти, пісковики; континентальні — піскувато-глинисті, вуглисті і каолінітизовані утворення; вулканогенні породи.
Потужність відкладів альбу становить від 4 до 800 м. Альбські відклади залягають з перервою, або безперервно на аптських утвореннях, і перекриваються згідно (рідко з перервою) відкладами сеноманського ярусу. Відклади альбського ярусу перспективні на поклади нафти й природного газу.
Відклади альбського яруса поширені в: Середньому Поволжі, Урало-Ембинському районі, Копет-Даг, у Північній Америці, Західній Європі та ін.
В Україні В України відклади зустрічаються в Дніпровсько-Донецькій і Причорноморській западинах, Карпатах, на Кримському півострові). На території України ярус вперше виділений К. М. Феофілактовим 1851 року.
Примітки
Література
Посилання
Міжнародна стратиграфічна шкала на сайті Міжнародної комісії з стратиграфії.