Лито́вська абе́тка () — абетка на основі латиниці, яку використовують для запису литовської мови. Існує з часів орфографічних реформ 1901-1905 років.
Має 32 літери. Однією з особливостей є те, що літера Y в ній розташована між Į та J.
Сучасна історія Литовську абетку в сучасному вигляді запропонував Йонас Яблонскіс у «Граматиці литовської мови»Jonas Jablonskis. Lietuviškos kalbos gramatika. — 1901 1901 року. Таку саму абетку використано в літографічному конспекті «Литовської граматички»P. Avižonis. Lietuviška gramatikėle. — Peterburgas, 1898 . Алфавіт у «Правописі»Vincas Kudirka. Statrašos ramsčiai. — 1890 — літографічне видання Вінцаса Кудирки (1890) по суті відрізняється від сучасного лише відсутністю літери «Ū» та заміною «W» на «V».
Абетка A Ą B C Č D E ĘĖ F G H I Į Y JK L M N O P R SŠ T U Ų Ū V Z Ža ą b c č d e ęė f g h i į y jk l m n o p r sš t u ų ū v z ž
Сучасна литовська абетка
Голосні
Литовська абетка має 12 літер, що позначають голосні звуки. Деякі з них мають спеціальний діакритичний знак — огонек.
ВеликаA ĄE Ę ĖI Į YOU Ų ŪМала a ą e ę ė i į y o u ų ūМФА
Приголосні Литовська абетка має 20 літер, що позначають приголосні звуки та окремий диграф ch (глухий м'якопіднебінний фрикативний, ідентичний українському [х]).
ВеликаB C Č D F G H J K L M N P R S Š T V Z ŽМала b c č d f g h j k l m n p r s š t v z žМФА
Література Teodor Narbutt. Pomniejsze pisma historyczne, szczególnie do historyi Litwy odnoszące się. — Wilno, 1856 T. Buchienė, J. Palionis. Pirmosios spausdintos lietuvių kalbos gramatikos. Pirmoji lietuvių kalbos gramatika. — Vilnius, 1957 m. Algirdas Sabaliauskas. Lietuvių kalbos tyrinėjimo istorija. — Vilnius, 1979 — d. 1 Zigmas Zinkevičius. Lietuvių kalbos istorija. — Vilnius, 1988 — t. 3 The making of Daniel Klein's Grammatica Litvanica. — Archivum Lithuanicum 6, 2004
Примітки