Професор Іван Генріхович Денікін () — віртуальний персонаж українського та російськомовного інтернету. Невідомий автор, який пише під цим псевдонімом, вважає себе доктором історичних наук, видатним вченим та письменником, професором та троюрідним племінником російського генерала Денікіна, а також — великим патріотом Росії.
Історія Івана Денікіна
Денікін вперше з'явився у 2002 році на кількох російськомовних форумах під псевдонімом Птоломей, розважаючи публіку параноїдальними дописами щодо «конфлікту між гуманітаріями та технарями».
У 2006 році Денікін з'являється у Живому Журналі під псевдонімом za_nashe_delo («За нашу справу!») Журнал Денікіна фактично є пародією на творчість російських імперіалістів, шовіністів, расистів, антисемітів, комуністів але головним чином — українофобів. Головна ідея Денікіна — як і ідея спільноти «Фофуддя» — «квасний» патріотизм на зразок російських чорносотенців.Інтернет Репортер. Фофудья — відповідь українчегів московському «прєведу».
Восени 2006 року Іван Денікін розпочав співпрацю з білоруським Інтернет-проектом «Третій Шлях» (Трэці Шлях )
Джерела натхнення
Іван Денікін просто переказує своїми словами дописи тих, кого вважає своїми «вчителями». Наприклад, роман «Місто Львів» є квінтесенцією публікацій у російській пресі щодо примусової українізації та утисків російськомовного населення. Думки про те, що червоний радянський прапор є не тільки «споконвічно російським», але й «православним» повністю взяті зі статей Аркадія Малєра (прихильника «російського православного імперіалізму») Ідея, що поразка Наполеона у війні з Росією стала «поразкою білої арійської раси і всього російського народу» була запозичена у російських неонацистів. Легендарна фраза, що «слова росіянин та людина є тавтологією» без жодної зміни взята в російського Дмитра Крилова . Заяви про те, що українська та білоруська мови були вигадані австрійськими офіцерами, фактично копіюють деякі статті «Комсомольської правди» та інших видань .
Творчість
Одним з найвідоміших сучасних сатиричних творів на теренах інтернету, що приписують авторству Івана Денікіна є роман «Місто Львів» (Львов). Цей роман описує подорожі росіян теренами сучасної України і відверто висміює великодержавні та шовіністичні стереотипи головних героїв. Це оповідання поширювалося винятково через інтернет і набуло неабиякої популярності серед прихильників Живого Журналу, а також загальної аудиторії і передусім, молоді.
Авторству Івана Денікіна також належать такі твори: Топор Олексы Довбуша , Протоколы Карпатских мудрецов , Путь Лумумбы или НАШИ в Конго та декілька інших.
2007 року видавництво Буква і Цифра випустило збірку творів Івана Денікіна під назвою «За наше дєло. Архів професора Денікіна», в якому вказано Євгена Лакінського як упорядника збірки.
Іван Денікін виступає також як «перекладач з чукотської мови» романів Сергія Тимнеттикая «Московський Автономний Округ» і «Місто Менськ», видані у 2015 у Мінську (Білорусь), у Видавництві історичної книги ЯНУШКЕВИЧ.
«Лжеденікіни»
Останнім часом на деяких Інтернет-форумах та сайтах з'явилися тексти, що приписуються І. Денікінові, хоч і не мають жодного відношення до «справжнього» професора. Зазвичай, «лжеденікінські» дописи представляються як «невідомий роман (повість, стаття) Івана Денікіна»http://community.livejournal.com/fofudja/25579.html
Бібліографія професора Денікіна
Як «автор»
«За наше дєло. Архів професора Денікіна». Київ : Буква і Цифра, 2007. 352 стор. ISBN 978-966-96583-3-3
Як «перекладач»
Московский автономный округ. Город Менск: повести / Сергей Тымнэттыкай ; перев. с чукотского Иван Деникин. — Минск: А. Н. Янушкевич, 2015. — 150 с. : ил. ISBN 978-985-90346-4-0.
Див. також Фофуддя
Примітки
Посилання «На вкус і цвєт всі фломастєри разниє». Полілог про мережеву культуру і не тільки
Джерела
Інтернет Репортер. Фофудья — відповідь українчегів московському «прєведу». «Третий Путь». Інтернет сообщество. Только правда! Журнал народного интеллектуала. Город Львов. Роман. Денікін на lib.ru