Іва́н Федо́тович Буга́йченко ( , с. Михайлівка, нині Первомайського району Харківської області — 14 січня 1943) — Герой Радянського Союзу (8 травня 1965, посмертно).
Біографія
Навчався 1930—1932 в Київському педагогічному технікумі. Потім на комсомольській роботі в Харківській області: завідувач піонерської бази, очолює комсомольський осередок тваринницького радгоспу с. Карасівка Золочівського району, інструктор Золочівського райкому ЛКСМУ, від квітня 1934 — секретар комітету ЛКСМУ спиртового заводу.
Восени 1934 почав дійсну, а від 1937 понадстрокову службу в Кам’янець-Подільському прикордонному загоні № 23 (прикордонна школа загону, де служив Бугайченко, розташовувалася за залізничним полотном у розвилці шосейних доріг між нинішніми селами Кам'янка і Мукша Китайгородська). Був секретарем комсомольської організації прикордонного загону. Від кінця 1938 — другий секретар Кам’янець-Подільського обкому комсомолу, від жовтня 1939 — перший секретар Тернопільського обкому комсомолу.
Підпільна робота
У липні 1941 направлено до Тернопільської області для організації підпільної боротьби. Але, уникаючи викриття, Бугайченко опинився в селі Ляхова (нині — Осички Радомишльського району Житомирської області). Йому вдалося встановити зв'язок між підпільними організаціями низки сіл Житомирщини, об'єднати 8 підпільних груп, що налічували понад 150 чоловік. Під керівництвом Бугайченка було створено продовольчі склади та склади зброї для партизанського загону.
6 січня 1943 Бугайченка разом з іншими підпільниками заарештували, а 14 січня стратили — в с. Потіївка закопали живим у землю.
Увічнення пам'яті
Його іменем названо одну з вулиць села Кам'янка Кам'янець-Подільського району (бо у цьому селі жила його дружина — Лідія Михайлівна Бойко).
А в с. Потіївка та в рідному селі Михайлівка йому встановлено бюсти.
У минулому в Житомирі, Первомайському, Тернополі, у селі Осички на Житомирщині, у селі Довжок на Хмельниччині, у селі Потіївка Житомирського району, у селі Лисогірка Кам'янець-Подільського, а також в рідному селі Михайлівка були вулиці Бугайченка. На честь Бугайченка колись були меморіальні дошки в Житомирі та Тернополі. А школа № 4 у Тернополі та школа в с. Потіївка раніше носили його ім'я.
Література
Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. – Т. 2. — К., 1978. — С. 50. Радянська енциклопедія історії України. — Т. 1. — С. 205. Слідзюк П. С. Бугайченко Іван Федотович // Енциклопедія Сучасної України. — Т. 3. — К., 2004. — С. 511. Попов Л. Подвиг Бугайченка: Документальний нарис // Прапор Жовтня (Кам'янець-Подільський). – 1980. – 12, 14, 15, 18, 19, 21, 22 березня. – С. 4. Савицький Володимир. На крутизні стремлінь // Корчагінець (Хмельницький). – 1989. – 8 січня. – С. 3, 4. Ляхнович Й. Безсмертя подвигу // Кам’янець-Подільський вісник. – 1998. – 14 лютого. – С. 3; фото. Твої герої, Кам’янеччино. – Кам’янець-Подільський, 2005. – С. 19–24.
Див. також Биографические очерки о Героях Советского Союза