Географія Тернопільської області — частина географії України, що пов'язана із об'єктами в межах сучасної Тернопільської області.
Географічне положення
Тернопільська область розташована у західній частині України, межуючи на півночі з Рівненською, на півдні з Чернівецькою, на південному заході з Івано-Франківською, на заході з Львівською, на сході з Хмельницькою областями України. Тернопільщина розташована неподалік українського кордону з Польщею, Словаччиною, Угорщиною і Румунією.
Дослідження Атласи і карти 1-й рукописний варіант атласу Тернопільщини підготували в 2-й пол. 1980-х викладачі природничого факультету Тернопільського педагогічного інституту (нині ТДПУ) під керівництвом Й. М. Свинка, однак він не був надрукований.
«Навчально-краєзнавчий атлас Тернопільської області» (2000), орієнтований на вивчення географії краю та туристично-екскурсійну діяльність, підготували до друку викладачі географічних факультетів Львівського національного університету та ТДПУ; в ньому на 24 сторінках опубліковано 42 карти різної тематики з довідковими матеріалами.
2001 у вид-ві «Мапа» вийшов з друку «Географічний атлас Тернопільської області», призначений для ЗОШ 2-го ступеня. Змістовий матеріал для карт атласу підібрали викладачі географічного факультету ТДПУ під керівництвом професора Ольги Заставецької. В ньому вміщено 20 карт з пояснювальними текстами, малюнками та фотографіями, що відображають адміністративно-територіальний устрій, природу, населення, культуру краюІ. Дітчук. Атласи Тернопільської області // .
Географічне положення Тернопільська область займає площу 13 800 км², що становить 2,3 % території України. За цим показником займає 23 місце серед інших областей України (меншими є тільки Закарпатська і Чернівецька області).
За конфігурацією території Тернопільщина нагадує трикутник з основою на сході та вершиною — на заході.
Крайні точки і протяжність Крайня північна точка області — село Переморівка — розташоване в Шумському районі та має координати . Крайня південна точка — село Білівці Борщівського району — має координати . Крайня західна точка — село Дуляби — розташована в Бережанському районі і має такі координати: . Крайня східна точка — село Окопи Борщівського району — має координати
Протяжність області з півночі на південь — 195 км, із заходу на схід — 129 км.
Межі Тернопільської області У сучасних межах Тернопільська область сформована 1940 року. Після того адміністративні кордони області не змінювались.
Рельєф
Тернопільська область займає західну частину Подільської височини. Рельєф її рівнинний. Поверхня області (на південь від Товтрів) має нахил з півночі на південь. Решта її території нахилена у північно-східному напрямку. Абсолютні висоти коливаються від 443 м (гора Попелиха біля села Мечищів Бережанського району) до 116 м (у місці впадіння Збруча у Дністер).
На території області можна виділити кілька рельєфних структур: Тернопільське плато — займає центральну частину області. Поділене долинами річок Серету, Гнізної та Стрипи. Це найбільш рівнинна частина області з абсолютними висотами на півночі 80-400 м, на півдні — 300—350 м. Опілля (Подільське горбогір'я) — розташоване у західній частині області. Це найбільш піднята і розчленована територія області. Відносні висоти сягають 200 метрів. Тут розташована гора Попелиха заввишки 443 м — найвища точка Тернопільщини. Кременецькі гори (Кременецьке горбогір'я) — розташовані у північній частині області. Їхній північний схил крутий, а південний більш пологи. Горби піднімаються до 190 м і мають вигляд гір-останців. Це гора Бона, яка тут є найвищою (408 м), Божа, Дівочі Скелі, Скелі Словацького та інші. Територія розчленована значною кількістю ярів і балок. Товтровий кряж (Медобори) — простягається з північного заходу на південний схід від сіл Чорний Ліс і Загір'я до містечка Гусятина. Цей бар'єрний риф складається з вапняків, які піднімаються над поверхнею на 50-60 м. Тут поширений карст, що зумовлює утворення печер. Основні гори: Крайній Камінь (431 м), Зембова, Сабариха, Скала (417 м), Гостра Могила (398 м), Вікно, Богит (417 м). Найвища вершина — гора Нижній Камінь (Крайній Камінь) (431 м). Авратинська височина — знаходиться між Медоборами і Кременецькими горами. Поверхня її слабохвиляста. Абсолютні висоти досягають 350 метрів. Мале Полісся — займає північно-західну частину області. Рельєф низовинний, плоский. Висоти становлять 210—250 м. На формування рельєфу помітний вплив мав льодовика. У долинах річок поширене значне заболочення. Придністровська рівнина — займає південну частину області і є найбільш зниженою її частиною. Розчленована каньйоноподібними долинами річок, трапляються яри та балки. Поширені карстові форми рельєфу: печери, улоговини.
Основні вершини ГораВисота, мРельєфна структураНайближчий населений пунктАдміністративне входженняРайонПопелиха443ОпілляМолохівМечищівська сільська радаБережанськийНижній Камінь (Крайній Камінь)431МедобориХомівкаМшанецька сільська радаЗборівський
Геологія
Територія Тернопільської області розташована на Волино-Подільській плиті Східноєвропейської платформи. На глибині 1500-3000 м залягає докембрійський кристалічний фундамент, поверх якого залягають осадові породи.
Найдавнішими відкладами, які виходять на поверхню, є породи верхнього силуру (у долині Дністра, нижче по течії від села Дністрове і до Збруча). Вони представлені доломітами, доломітовими мергелями, вапняками, аргілітами і алевролітами. Девонські породи залягають на силурійських породах і трапляються на захід від села Дністрове в долині Дністра, а також у долинах його приток (Золотої Липи, Стрипи, Серету, Коропця, Нічлави). Представлені вони доломітами, вапняками, червоноколірними пісковиками, глинами й аргілітами.
З періодів мезозою на Тернопільщині виходять на поверхню породи юри і крейди. Зокрема, породи юрського періоду трапляються в південно-західній частині області, а також у долинах Дністра і його приток (Золотої Липи та Коропця). Вони представлені глинами, аргілітами, пісковиками, доломітами, вапняками і конгломератами. Породи крейдового періоду найпоширеніші на Малому Поліссі, а також у долинах річок басейну Прип'яті, Золотої Липи, Коропця, верхів'їв Серету і Стрипи. Це — вапняки, пісковики, мергелі, писальна крейда та крейдоподібні вапняки і мергелі.
Найбільшу площу Тернопільської області покривають породи кайнозою. Представлені породи з усіх його періодів. Породи палеогену не мають значної товщини і залягають у долинах Вілії та Горині. Це — піски, пісковики і мергелі. Найпоширенішими відкладами у Тернопільській області є породи нижнього неогену. Вони представлені пісками, глинами, пісковиками, вапняками, гіпсами, мергелями і бурим вугіллям.
Історія формування поверхні Суходіл на території сучасної Тернопільщини почав формуватися ще в археї; а в кінці силуру, коли тут був тропічний клімат, море, назване Сарматським, наступило на сушу і затопило майже всю Волино-Подільську плиту, яка перетворилася на дно неглибокого моря. Південна частина області стала приморською рівниною з розгалуженою річковою мережею.
У кінці девону на території області внаслідок підняття встановився континентальний режим клімату, і так тривало аж до середини юрського періоду, коли основна частина нинішньої території області, крім заходу, стала сушею.
У крейдовому періоді відбулися коливальні рухи земної кори, і знову море наступило на Волино-Подільську плиту.
У кінці мезозою — на початку кайнозою територія області знову піднялася і стала суходолом. У палеогені відбулося опускання земної кори, і цю територію знову затопило море.
У неогені Сарматське море займало уже південну частину області. Уздовж східного узбережжя моря відбулося формування бар'єрного рифу (теперішні Товтри) із скелетів молюсків, коралів, червів, різноманітних водоростей. Унаслідок горотворення в Карпатах територія Волино-Подільської плити почала підніматися і море відступило. У цей час встановився континентальний режим клімату. Відтоді поверхня Тернопільщини не зазнавала суттєвих змін і формувалася під впливом вивітрювання, поверхневих і підземних вод, вітру, зледеніння, господарської діяльності людини.
Геоморфологічна будова і антропогенові відклади
Антропогенові відклади Більшу частину області займають леси та лесоподібні відклади (суглинки та супіски). У районі Малого Полісся поширені малопотужні елювіальні та делювіальні суглинки і супіски з уламками карбонатних порід. У західній частині області (на Опіллі) поширені сольові та сольово-делювіальні відклади лесового типу та малопотужні суглинки і супіски з включеннями грубоуламкового матеріалу. В районі Медобор поширені елювіальні та делювіальні відклади вершин і схилів Товтр, це суглинки, супіски і піски з уламками вапняків, щебенювато-брилові нагромадження. В долинах річок поширені алювіальні відклади: суглинки, супіски, піски, галька. Відклади мінеральних карбонатних джерел (травертини) трапляються в долинах Стрипи, Серету, Джурину.
Геоморфологічна будова В області виділяють три геоморфологічні регіони: Мале Полісся, Поділля і Опілля.
Мале Полісся представлене денудаційними плоскохвилястими, слабкохвилястими та місцями східчастими рівнинами. На них насувався льодовик. Трапляються піщані горби — «гриви»; де-не-де трапляються горби-останці та улоговини карстового походження.
Більшу частину території Поділля займають лесові плато. На півночі та в середній частині річкові долини тут слабо врізані — до 80-100 м. На півдні річкові долини розчленовані значно сильніше — до 150 м і більше. У південній частині — Придністер'ї — поширені карстові форми рельєфу: печери, озера, лійко- та блюцеподібні пониження. Тут же значно поширені яри та глибоко врізані каньйоноподібні долини річок.
Вододільні структурно-денудаційні височини, слабко перетворені нагромадженням лесових відкладів, займають територію Кременецьких гір та Медоборів. У Кременецьких горах багато уступів, улоговин, ярів, яроподібних долин і гір-останців. Товтровий кряж складається з вапнякових горбів і гряд із значними уступами з південної сторони.
Геоморфологічний район Опілля складається з платоподібних рівнин з глибоко врізаними річковими долинами, ярами, балками, лійко- та блюдцеподібними пониженнями карстового походження.
Гідрогеологія
Тернопільська область належить до Волино-Подільського артезіанського басейну, розташованого на південно-західній околиці Східно-Європейської платформи. У межах області підземні води мають широке розповсюдження і є основними джерелами водопостачання.
Ґрунтові води залягають на глибині 4-10 м. Запаси підземних вод є в трьох водоносних горизонтах, які розташовані на глибині 5-16 м, 30-40 м і 60-80 м. Ці води використовують для господарських і побутових потреб населення, промислових і сільськогосподарських підприємств. У більш глибоких горизонтах трапляються мінералізовані води.
Клімат Клімат Тернопільщини помірно континентальний, дещо вологіший, ніж у східних областях України. Радіаційний режим залежить від висоти Сонця, тривалості дня та сонячного сяйва, пов'язаних з географічною широтою. Оскільки область витягнута з півночі на південь майже на 200 км, то вона нагрівається нерівномірно: північна і центральна її частини одержують менше тепла, південна — більше.
Радіаційний баланс на території області додатній і змінюється від 39 до 41,5 ккал/см2 упродовж року. У літні місяці (зокрема, в червні й липні) він є найвищим, а в зимові (зокрема, в грудні та січні) — найнижчий.
Значний вплив на клімат області мають циркуляційні процеси океанічних і континентальних повітряних мас. Перші з них проникають у вигляді циклонів з Атлантичного океану. Холодні арктичні повітряні маси, які проникають на територію області з півночі, зумовлюють пізні весняні та ранні осінні приморозки.
Взаємодія різних природних чинників зумовлює формування на території області помірно-континентального клімату з нежарким літом, м'якою зимою і достатньою кількістю опадів.