Лель Миколайович Кузьмінко́в (8 жовтня 1925, Маріуполь — 15 березня 2012, Маріуполь) — український художник і скульптор грецького походження; член Спілки радянських художників України з 1960 року (Маріупольська організаціяКузьмінков Лель Миколайович / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С.361.) та Маріупольського товариства греків (завідувач відділу наукових досліджень).
Життєпис Народився 8 жовтня 1925 року в місті Маріуполі (тепер Донецька область, Україна). Впродовж 1947—1951 років навчався у Харківському художньому училищі (викладачі Микола Сліпченко, Лев Фітільов, Петро Шигимага). Дипломна робота — «Сталін під час доповіді в підпіллі».
З 1951 року за призначенням Міністерства культури УРСР працював художником та монументалістом у художніх майстернях Маріупольського товариства художників «Укоопхудожник», був керівником ізостудії при товаристві. Обирався делегатом III-го з'їзду Спілки художників України, також делегат III-го з'їзду Спілки художників СРСР.
Жив у Маріуполі в будинку на вулиці Фонтанній № 68, квартира № 32. Помер у Маріуполі 15 березня 2012 року.
Творчість Працював в галузі станкового живопису, книжкової графіки та монументально-декоративного мистецтва. Автор пейзажів, низки автопортретів, мозаїчних панно. Серед робіт: Живопис
«Автопортрет» (1952); «Соцзабез» (1954); «Крутий берег. Човни» (середина 1950-х); «Старий більшовик І. П. Польщиков» (1957); «Горновий» (1958); «На батьківщині Куїнджі» (початок 1960-х); «Сталевари» (1960; 1968); «Токар І. Чернищук» (1970); «Матрос Азовської флотилії Ю. Танков»; «Учасниця Другої світової війни І. Шварц»; «Поет А. Шапурма»; цикл картин «Литва». </div> Автор графічних творів до видань «Кобзаря» Тараса Шевченка грецькою мовою, видання «Каменярі» грецькою мовою, за що отримав подяку від Музею Івана Франка зі Львова. Мозаїки «Свято урожаю» (фасад Будинку культури у селі Урзуфі); мозаїчні фризи екстер'єрів заводу «Важмаш» у Маріуполі (1965—1976, у співавторстві з Валентином Константиновим): «Люди Важмашу» (1971); «Юнак. Дівчина. Сім'я» (1976); «Металурги» на Маріупольському залізничничному вокзал(1973, у співавторстві з Валентином Константиновим); «Юність» на школі № 34 у Маріуполі; Пам'ятники
поету Горгію Костоправу у селі Малоянісолі (1992, у співавторстві з Валентином Константиновим); митрополиту Ігнатію (1998, у співавторстві з Валентином Константиновим); архітектурно-скульптурна композиція «Воїн-визволитель» у Маріуполі (2001, у співавторстві з Валентином Константиновим). рельєфи в Палаці весіль у смт Старому Кримі; меморіал «Вічний вогонь» у селі Малоянісолі; погруддя Героя Соціалістичної Праці Володимира Карпова у Маріуполі. Брав участь у міських, обласних, всеукраїнських художніх виставках з 1957 року. Персональна виставка відбулася у Маріуполі у 1959 році (разом з Леонідом Гаді). У 1992 році провів виставку у Парижі.
Твори зберігаються у Донецькому художньому музеї, Маріупольському краєзнавчому музеї, приватних колекціях у Бельгії, Греції, Голландії, Україні, ФранціїІнтернет-галерея Chendrs. Art hjrtal. . Ліногравюри до рукописних екземплярів «Кобзаря» в перекладах грецьких авторів, знаходяться в музеї Тараса Шевченка у Києві, Російській національній бібліотеці у Москві, Маріупольському краєзнавчому музеї.
Автор історико-критичного нарису «Переселение Крымских греков в Северное Приазовье в 1778—1980 гг. (Причины и следствия)» (Маріуполь, 1997).
Відзнаки Диплом першого ступеня Донецької організації Спілки художників України (1967, за полотно «Сталевари»); Грамота Президії правління Спілки художників СРСР (1967, за полотно «Сталевари»); Грамота Президії Верховної Ради УРСР (1990; за заслуги в розвитку українського образотворчого мистецтва, багаторічну творчу діяльність)Маріупольське життя. Помер художник Лель Кузьмінков. ; Почесний громадянин Маріуполя (березень 2011; за багаторічну творчу працю на благо міста і у зв'язку з 85-річним ювілеєм).
Примітки
Література
Чернов А. Лель Кузьминков — жизнь, отданная искусству: К 95-летию со дня рождения художника / Александр Чернов // Эллины Украины. — 2020. — № 10 (окт.). — С. 6—7 : фот..