Ра́тман ( від (рада) та (людина)) — виборна особа міських магістратів (ратуш) й управ благочиння у Російській імперії XVIII–XIX ст.. У 1721–1728 і 1743–1775 рр. — молодший радник в органах міського станового самоврядування (магістратах, ратушах).
Згідно з «Регламентом або статутом Головного магістрату» 1721 р. ратмани обиралися під наглядом губернаторів і воєвод з міських верхів. В «Табелі про ранги всіх чинів, військових, статських і придворних» 1722 р. ратмана відносили до XII класу (з 14- наявних тоді). По «Установах для керування губерніями» «1775» року — член станових міських судів, губернських і міських магістратів, а також ратуш; він обирався мешканцями міста. Два ратмани, що обираються городянами, засідали в поліцейському органі губернського міста або столиці — управі благочиння, заснованої «Статутом благочиння» 1782 року.
Ратмани існували в магістратах і ратушах до судової реформи 1864 р., а в управах благочиння — під час закриття їх в 2-й пол. XIX ст..
Див. також Райця
Джерела укл. Василь Яременко і Оксана Сліпушко, «Тлумачний словник української мови», вид. «Аконіт», м. Київ, 2000 р. ISBN 966-7173-02-X, том 3 (О-Р), с. 876; Ушаков Д. Н., «Толковый словарь», 1935–1940 г.; «Юридический словарь», 2000 г. Готье Ю. В. История областного управления в России от Петра I до Екатерины II. — Т. 1—2. — М.—Л., 1913—41. Дитятин И. И. Устройство и управление городов России. — Т. 1—2. — СПб., 1875—77. Ерошкин Н. П. Очерки истории государственных учреждений дореволюционной России. — М., 1960. Советская историческая энциклопедия. / Под ред. Е. М. Жукова. — М.: Советская энциклопедия, 1973–1982. Посилання Ратмани //