Історія Берліна — історія поселення, яке стало столицею Німеччини.

Берлін — одне з найбільших міст Європи, важливий культурний, науковий, політичний центр Європи.

З початку виникнення, Берлін не раз був головним містом німецьких державних утворень, зокрема Бранденбурзького маркграфства, Прусського королівства, Німецької імперії, Східної Німеччини. З часів возз'єднання Німеччини у 1990 році Берлін — загальнонімецькою столицею.

Перші згадки

Рання історія

98 рік: Тацит описав територію Німеччини. Територія сучасного Берліну, в стародавні часи була далеко за межами кордонів Римської імперії. Німецькі племена жили в цьому регіоні (деякі експерти стверджують, що ймовірно слов'янські народи поселилися тут раніше: див пшеворська культура). У постримському періоді міграції вони вирушили в інші країни, щоб швидше за все стати частиною нового правлячого класу на зайнятих територіях Західно Римської імперії. Невідомо, чи є постійне поселення на тому місці, що сьогодні відоме як Берлін.

VI століття: деякі культурні кластери (тобто празько-корчацька культура) слов'янських племен зі сходу переходять в малонаселені місцевості між річками Ельба і Одер.

720: два слов'янські племені оселилися в районі Берліна. Стодоряни (гаволяни, гавеляни, гавели) оселилися на річці Гаволь (Гафель), яка дала назву всій території з центральним керуванням в Бранденбурзі. Спревяни оселилися недалеко від річки Шпрее в районі сьогоднішнього Берліна Кепеника.

Близько 750: Стодоряни заснували Шпандау на річці Гаволь. Це, здається, найближче селище в області, яка сьогодні відома як Берлін.

825: Шпандау і Кепеник були захищені бар'єрами. Це були великі населені пункти, які потім переросли в міста до початку 11 століття. На початку 9-го століття слов'янські племена селилися в околицях міста, пізніше в Берліні.

948: імператор Оттон I Великий ввів німецький контроль в основному над слов'янськими жителями району і заснував єпархії Гафельберг і Бранденбург.

950: маркграф Геро провів кілька кампаній проти слов'ян, які оселилися в цьому районі. Велика територія, що регулювалась Геро, після його смерті в 965 році, була розділена на кілька марк (маркграфств), Північну марку, Саксонську марку, Лужицьку марку і багато інших.

972: Мешко I переміг маркграф Hodo на Oderberg і Cedynia на річці Одер в битві Cedynia. Пізніше його син Болеслав I тимчасово завойованих земель «уздовж моря» (лонгум Маре), який в 1046 документ імперської називається Померанія.

983: імператор Оттон II помер.983: У великому повстанні слов'яни знищили німецький контроль з території нинішньої землі Бранденбург. Монастирі були спалені, священники і німецькі чиновники вбиті або вигнані. Слов'янські племена, що жили на схід від Ельби залишалися язичницькими на найближчі 150 років.12-го століття: німецькі королі та імператори відновили контроль над даний час в основному слов'янських населених земель. Слов'янські жителів області були або вигнані, або стали предметом німецьких феодалів. Багато слов'янські жителі пережили завоювань і живуть там досі, наприклад, сербів і Lusatians. Церква принесла єпархії, який з їх стінами міст, що надається захисту містян від нападу. З ченців та єпископів, історія міста Бранденбург, який з часом став Бранденбург, почалися.

1134: Після хрестового походу, німецький магнат Альберт Ведмідь отримав Північної березні імператора Священної Римської імперії Лотар II. Протягом деякого часу до 15-го століття, частина області, яка стала б Бранденбург був заселений слов'янськими венедів, чиї нащадки досі складає частину сучасного населення району. Контроль Альберта регіоні номінальної протягом кількох десятиліть, але він брав участь в різних кампаніях проти венедів, а також більше дипломатичних зусиль, які бачили його управління стало реальнішим в середині 12 століття.

1150: Альберт Ведмідь офіційно успадкував частину Бранденбурга з останніх Wendish князь, Pribislav. Його нащадки, Ascanians, а потім добилися значного прогресу в християнізації і культивування землі. Існував ніколи не відмінності, кожен з німецьких правителів, і слов'янських та германських племен шлюб. Для історії Бранденбурга область звідси, див. Історія Бранденбурга.

XIII–XIV століття Протягом усіх цих подій, площа Берліна сьогодні, що містяться невеликого рибальського села і сільського господарства. Після 1200 року: Відповідно до внуками Альберт Ведмідь, Отто і Йоганн, два міста, Cölln в 1237 році і в Берліні в 1244 році, був заснований на березі річки Шпрее. Ім'я Cölln, можливо, були обрані в зв'язку з участю архієпископа Кельна залучення поселенців з району Рейну (як далеко на північ Фрисландія) для створення болотистій території уздовж Шпрее. Пізніше Берлін і Cölln були об'єднані в одне місто, один із сучасних районів Берліна є Нойкельн, названий на честь Cölln.Геральдики Палати Асканія правлячої в Бранденбурзі, червоний орел і чорний ведмідь (и), були частиною конституції Берліні, зображений в безперервному документи досі. Ведмідь геральдичний описана в багатьох інших містах правили Будинок Асканія та інших міст Священної Римської імперії в той час, як Берн.28 жовтня 1237: вперше згадується в документах. 1244: Берлін вперше згадується в документах. 1251: Перша згадка про місто правами на Берлін. 1253: Перша відома Берлінська друк документів з Бранденбургом червоний орел. 1280: Перші збереглися Берліні друк документа зображують 2 вертикально ведмедя з Бранденбурзьких орла в центрі. Назва Берліні записується в латинській мові документи, як «Berolina». Етимологія назви невідомо, але може бути пов'язаний з Старий полабських стовбурових berl-/birl- «болото». 1307: Міста-побратими Берліні та Кельн формується торговий союз з політичних питань та питань безпеки, а також брав участь в Ганзи. Їх розвиток міст відбулися паралельно протягом 400 років. Близько 1400: Берлін і Кельн було 8000 жителів. Не так багато залишилося від цих древніх громад, хоча деякі залишки можна побачити в Nikolaiviertel, поруч з Rotes Rathaus, і Klosterkirche, недалеко від Александерплац сьогодні. Велика пожежа центрі міста в 1380 році найбільш пошкоджені письмові згадки про тих перших років, а також великі спустошення Тридцятилітньої війни і подальшого руйнування війни.

XVIII–XIX століття У 1701 році Фрідріх III коронувався королем Пруссії (точніше, «королем в Пруссії», оскільки йому належала не вся Пруссія) під ім'ям Фрідріха I. Король був зайнятий в першу чергу іміджем своєї держави. На цей захід від міста за його наказом був побудований палац Шарлоттенбург, а до 1707 року був перебудований в резиденцію Міський палац. Згідно з указом від 18 січня 1709 п'ять незалежних міст Берлін, Кельн, Фрідріхсвердер, Доротеенштадт і Фрідріхштадт об'єдналися на 1 січня 1710 року в «королівський головне місто-резиденцію Берлін». Незабаром після цього за міськими воротами міста стали з'являтися нові передмістя. Син Фрідріха I Фрідріх Вільгельм I вступив на прусський престол в 1713 році і завдяки своїй природній економності перетворив Пруссію в серйозну військову державу. У 1709 році в Берліні проживало 55 000 чоловік, з них 5000 служили в армії. А в 1755 році населення Берліна становило 100 000 осіб, з яких солдатами були 26 000. За Фрідріха Вільгельма навколо Берліна з'явилася дерев'яна стіна з 14 воротами, відома як «акцизна стіна». У 1740 році до влади прийшов Фрідріх II, відомий як Фрідріх Великий. Його також називали «філософом на троні», зокрема за його листування з Вольтером. При Фрідріха Великого місто стало центром Просвітництва. В цей час в Берліні проживав відомий філософ Мозес Мендельсон. При Фрідріха Вільгельма II, наступника Фрідріха Великого, в країні настав застій. Король був противником Просвітництва, застосовував цензуру та репресії. При Фрідріха Вільгельма II була зведена нова кам'яна міська стіна. Наприкінці XVIII століття за указом Фрідріха Вільгельма II були побудовані нові Бранденбурзькі ворота, які стали символом Берліна. У 1806 році в Берлін увійшли війська Наполеона. Почалися демократичні реформи, в Берліні з'явилося міське самоврядування. У 1809 році відбулися перші вибори до міського парламенту, хоча право голосу на них мали тільки заможні жителі чоловічої статі. У 1810 році був заснований Берлінський університет (нині Берлінський університет імені Гумбольдта), першим ректором якого став Йоганн Готліб Фіхте. У 1810–1811 роках першу берлінську щоденну газету «Берлінер Абендблеттер» видавав Генріх фон Клейст. У 1812 році євреї здобули свободу вибору професії. Поразка французів в 1814 році ознаменувало кінець епохи реформ.

У першій половині XIX століття почалася промислова революція. Чисельність населення різко зросла з 200 до 400 000 чоловік, і Берлін зайняв четверте місце серед найбільших міст Європи після Лондона, Парижа та Санкт-Петербурга. У 1838 році була запущена перша залізниця в Пруссії, що з'єднала Берлін і Потсдам. Потсдамський вокзал поклав початок стрімко розвивалася залізничної історії Берліна. Як і інші європейські міста Берлін був охоплений в 1848 році Березневій революцією. Фрідріху Вільгельму IV вдалося придушити революційний рух, що виразилося в Берліні в так званому «Барикадна повстанні». Однак пізніше почалися заворушення. Так, 14 червня 1848 року був розграбований взятий штурмом берлінський цейхгауз. Як наслідок, самоврядування міста було знову обмежено шляхом підвищення рівня доходу, який давав право голосу у виборах. Це призвело до того, що у виборах могли брати участь лише п'ять відсотків населення міста. Така виборча система збереглася в Берліні до 1918 року. У 1861 році королем став Вільгельм I. На початку його правління ще зберігалися надії на лібералізацію режиму. Вільгельм I призначив в уряд ліберальних міністрів і ухвалив рішення про будівництво Червоної ратуші. У 1861 році територія міста збільшилася за рахунок включення Веддінг і Моабіта, а також передмість Темпельхоф і Шенеберг. Подальший стрімкий ріст чисельності населення Берліна приніс місту великі проблеми. У цьому зв'язку в 1862 році вступив в дію так званий план Хобрехта, покликаний впорядкувати забудову Берліна і його околиць. Будівництво водопроводу та каналізації завдяки активній діяльності Рудольфа Вірхова створило основи для перетворення Берліна в сучасне місто.

Німецька імперія