Концентраційний табір у Явожні — концентраційний табір, що діяв в 1945–1949 роках в місті Явожно, Сілезьке воєводство, Польська Народна Республіка.

Історія

Гітлерівський концентраційний табір Територія, на якій існував табір у Явожні, а також приналежний до нього філіал у Хрустах (), належали на початку Другої світової війни до Явожненських копалень () в Явожні. 15 червня 1943 року німці створили тут філіал концентраційного табору Аушвіц під назвою .

Перед приходом Червоної Армії 17 січня 1945 року нацисти відправили з філіалу в місті Явожно колону в'язнів. Їхній шлях пролягав на відстань приблизно 250 км трасою до концентраційного табору Гросс-Розен (), біля сучасного села Рогожниця, Нижньосілезьке воєводство (), так званий «Марш смерті».

Комуністичний концентраційний табір 6 квітня 1945 року Міністерство громадської безпеки Польщі () на основі циркуляра № 42 створило Централізовані табори праці, зокрема у Варшаві, Понятові (), Кресимові (), Потулиці () і Явожно. Однак, концентраційний табір в Явожно розпочав свою діяльність ще до виходу у світ циркуляра, в лютому 1945 року.

Відступаючи, німці не знищили табір, що складався з 15 дерев'яних бараків та мурованих об'єктів: лазні, кухні, шпиталю, комунікацій, майстерень та складів. Табір був оперезаний подвійним рядом колючого дроту під струмом, крім того, в огорожі було кільканадцять цегляних охоронних веж з кулеметами та прожекторами на них. Карцер табору знаходився в приміщенні колишньої табірної пральні. Північна частина табору була відгороджена від дороги Краків-Катовиці п'ятиметровою стіною.

Концентраційний табір в Явожно підлягав Відділові в'язниць і таборів воєводського уряду громадської безпеки в Кракові (), яким керував в той час поручик Якуб Хаммершмідт (), пізніше — Якуб Халіцкі ().

Коменданти концентраційного табору поручник Влодзімеж Станішевський () капітан Станіслав Квятковський () Теофіль Газельмаєр (, від квітня 1948 року) капітан Саломон Морель (, від лютого 1949 року)

Гарнізон Охорона табору складалася з понад 300 солдатів і 18 офіцерів Корпусу Внутрішньої Безпеки () та кільканадцяти цивільних працівників. Працювали в відділах: Політичного виховання Працівників, Спеціальному, Караульної Служби, Праці, Адміністративному і Господарському.

Лікарський догляд виконував доктор М. Міклажевський (), який керував колективом німецьких і українських лікарів-в'язнів.

Так само як і в гітлерівських концентраційних таборах, в концентраційному таборі в Явожно існувала посада капо, яких тут називали «кур'єрами», або «блоковими» (). Вони були звільнені від фізичної праці, отримували кращу їжу й одяг, навзамін виконували функцію помічників табірного начальства, займалися доносами, знущалися з інших ув'язнених.

Ліквідація табору Концентраційний табір в Явожно функціонував до лютого 1949 року. Пізніше там діяла Прогресивна в'язниця для неповнолітніх в Явожно ().

В'язнями концтабору були особи німецького, польського, шльонського (), українського, зокрема лемки австрійського, голландського, французького, югославського, чеського, румунського, литовського походженняSylwia Jaszczuk, «Obozy pracy w Polsce Ludowej. Jaworzno». Велику групу становили сілезці (), які в роки Другої світової війни підписали гітлерівську анкету про німецьке арійське походження, або так званий «фольксліст» (, ).

Кількість в'язнів Дата Кількість в'язнів в контаборі Явожно Кількість в'язнів в філіалах22 березня 1945 1911 3571 січня 1946 3505 44441 травня 1947 14 254 (разом, в концтаборі і філіалах) нема даних7 серпня 1947 5430 85191 грудня 1947 6227 6790листопад 1948 2628 4309лютий 1949 2522 3813

Діяльність

Український філіал Українці (зокрема лемки) перебували в концентраційному таборі в Явожні від початку його існування (1 травня 1945 року їх кількість становила 43 особи серед 2 314 в'язнів), але щойно після рішення Політбюро ЦК Польської робітничої партії () від 23 квітня 1947 року про направлення туди депортованих зі своїх земель і запідозрених у співпраці чи симпатіях до ОУН чи УПА українців значно збільшилася їхня чисельність у концтаборі.

Але помилковим було б твердження, що в концентраційному таборі перебували члени УПА — табір в Явожно призначався для цивільних осіб, а фактичних членів УПА арештовували, порізно судили в польових судах та окружних військових судах, та за їх вироками розстрілювали або відправляли до в'язниці. Скеровували в концтабір зі збірних пунктів українську інтелігенцію, греко-католицьких священників і підозрюваних осіб, арештованих під час Акції «Вісла».

Перший транспорт із в'язнями поступив 4 травня 1947 року з Сянока і налічував 16 осіб з Ліського та Сяноцького повітів, а особою, записаною до табірної книги під номером 1, була Марія Баран з Ліського повіту. Пізніше транспорти прибували з Освенціма, через котрий відбувалося транспортування всіх депортованих на захід Польщі в так звані «віднайдені землі».

В тому концтаборі утримувалось 3 873 в'язні, (2 781 українець, серед яких 823 жінки, кільканадцять дітей Стаття «Явожно — трагічний символ акції „Вісла“» в газеті Наше слово, 22 греко-католицьких та 5 православних священників), з них 162 особи померло. Найбільшу групу становили в'язні, які потрапили до концтабору після кількаденного перебування в повітових арештантських камерах, — вони були транспортовані безпосередньо до Явожно. Однак чималу групу становили також люди, які були виловлені з транспортів на Західні Землі на підставі попередньо приготованих за допомогою місцевих посадових осіб відомостей про підозру в співпраці чи симпатіях до УПА. У таборі знаходилась також та українська інтелігенція лемківського походження, яка раніше уникнула арешту.

До концтабору потрапило кілька десятків осіб, спійманих під час спроби уникнути депортації та повернутися в рідні краї, що також було підставою для влади на скерування до Явожно.

Під час перебування в Явожно керівництво концтабору нерідко застосовувало до в'язнів психологічний і фізичний терор. Праця в'язнів концтабору, серед інших робіт, використовувалась на будівництві електростанції в Явожно та при пошитті одягу для потреб Міністерства Громадської Безпеки () Польщі. Зі спогадів в'язня концтабору Юлії Шишко з Волі Крецівської: Стаття «Явожно — трагічний символ акції „Вісла“» в газеті Наше слово, № 18, 2 травня 2004 рокуЯВОЖНО — ТРАГІЧНИЙ СИМВОЛ АКЦІЇ «Вісла» , 27.01.2011. Зі спогадів в'язня концтабору вчительки Катерини Константинович (з роду Маслій) з Кобильниці Волоської: Рідна земля їй все пахне і сниться; спогади Катерини Константинович (з роду Маслій), уродженки села Кобильниця Волоська. в газеті Наше слово

Зі спогадів в'язня концтабору греко-католицького священика С. Дзюбини: С. Дзюбина І стверди діло рук наших

Останніми в'язнями, яких привезли до концтабору 22 травня 1948 року з Кошиців, стали 112 бійців УПА, взяті в полон у Чехословаччині під час спроби пробратися на Захід. Після дводенного перебування в таборі їх переміщено до в'язниці на вулиці Монтелюпіх у Кракові. Районні військові суди () в Кракові та Ряшеві засудили більшість із них до смертної кари.

Від весни 1948 року поступово розпочато звільнення в'язнів, за винятком духовних осіб, котрих тримали в концтаборі аж до 15 лютого 1949 року, вивізши їх після цього до в'язниці в Грудзьондзі. Але офіційно філіал для українців Польщі ліквідовано 7 січня 1949 року.

Див. також Білі Сарни Береза Картузька (концентраційний табір)

Примітки

Джерела K. Miroszewski: Ukraińcy i Łemkowie w Centralnym Obozie Pracy Jaworzno // Pamiętny rok 1947. Rzeszów 2001. Obóz dwóch totalitaryzmów, Jaworzno 1943—1956, red. K. Miroszewski, Z. Woźniczka, t. 1-2, Jaworzno 2007.

Посилання Явожно — трагічний символ акції «Вісла» Ukraińscy duchowni greckokatoliccy i prawosławni w COP w Jaworznie Sylwii Jaszczuk. OBOZY PRCY W POLSCE LUDOWEJ. JAWORZNO. Польські післявоєнні концентраційні табори – сумна дійсність | Український погляд В Явожно вшанували пам'ять українських жертв польського концтабору