Сюаньє́ (, Xuányè; — ) — імператор династії Цін (1661—1722). Представник маньчжурського роду Айсін Ґьоро. Третій син Фуліня, онук Хуан Тайцзі, правнук Нурхаці. Проводив жорстоку централізацію управління. Сприяв розвитку науки та мистецтв, а також частковій вестернізації Китаю. У 1673–1681 роках придушив повстання трьох уділів, що було організоване етнічними китайцями. 1683 року завоював Тайвань. 1689 року остаточно вибив московитів з Приамур'я, яке перейшло династії Цін за Нерчинським договором. 1697 року, в результаті війни з Джунгарським ханством, приєднав Халху. 1720 року здійснив військовий похід до Тибету. Правив найдовше з усіх правителів Китаю — 61 рік. Його доба вважається «золотою добою» династії Цін. Девіз правління — Кансі.
Імена Власне маньчжурською: Айшін-Гьоро Хьован'єй (, Aisin Gioro Hiowanyei) Власне китайською: Айсінь-Цзюело Сюаньє (, Àixīnjuéluó Xuányè) Посмертне ім'я — Людяний; Імператор Жень () — скорочене. Повне: Людяний імператор, який відповідно до волі Небес поширив удачу; просвітитель і воїн, розумний і проникливий; поміркований і скромний; широкосердий і заможний; покірний батькам і шанобливий; добросовісний і доброчесний; той, хто досяг великих звершень (合天弘運文武睿哲恭倹寛裕孝敬誠信功徳大成仁皇帝, Hetian Hongyun Wenwu Ruizhe Gongjian Kuanyu Xiaojing Chengxin Zhonghe Gongde Dacheng) Храмове ім'я — Шенцзу (). Імпера́тор Кансі́ () — від девізу правління.
Див. також Словник Кансі
Примітки
Джерела
Непомнин О.Е. История Китая: Эпоха Цин. XVII — начало XX века. — Москва: Восточная литература, 2005.
Посилання