Еліас Фігероа

Еліас Фігероа (, 25 жовтня 1946, Вальпараїсо) — чилійський футболіст, захисник. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Як гравець насамперед відомий виступами за клуби «Пеньяроль», «Інтернасьйонал» та «Палестіно», а також національну збірну Чилі.

Дворазовий чемпіон Уругваю.

Клубна кар'єра

У дорослому футболі дебютував 1964 року виступами за команду клубу «Уніон Ла-Калера», взявши участь у 30 матчах чемпіонату.

Протягом 1965—1966 років захищав кольори команди клубу «Сантьяго Вондерерз».

Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Пеньяроль», до складу якого приєднався 1967 року. Відіграв за команду з Монтевідео наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Пеньяроля», був основним гравцем захисту команди.

1972 року уклав контракт з клубом «Інтернасьйонал», у складі якого провів наступні чотири роки своєї кар'єри гравця. Граючи у складі «Інтернасьйонала» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди.

З 1977 року три сезони захищав кольори команди клубу «Палестіно». Тренерським штабом нового клубу також розглядався як гравець «основи».

Протягом 1981—1981 років захищав кольори команди клубу «Форт-Лодердейл Страйкерс».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Коло-Коло», за команду якого виступав протягом 1982—1982 років.

Виступи за збірну

1966 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Чилі. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 17 років, провів у формі головної команди країни 70 матчів, забивши 2 голи.

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1966 року в Англії, чемпіонату світу 1974 року у ФРН, чемпіонату світу 1982 року в Іспанії, розіграшу Кубка Америки 1967 року в Уругваї, на якому команда здобула бронзові нагороди, розіграшу Кубка Америки 1979 року у різних країнах, де разом з командою здобув «срібло».

Кар'єра тренера

Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після тривалої перерви, 1994 року, очоливши тренерський штаб клубу «Палестіно». Наразі досвід тренерської роботи обмежується цим клубом.

Титули і досягнення

Командні Чемпіон Уругваю (2): «Пеньяроль»: 1967, 1968 Срібний призер Кубка Америки: 1979 Бронзовий призер Чемпіонату Південної Америки: 1967

Особисті Чемпіонат світу, Гравець Року: 1976 Команда зірок на Кубку світу 1974 1974 Південноамериканський футболіст року 1974, 1975, 1976. Південноамериканський футболіст року, 3-е місце — 1977 Захисник року у Південній Америці 1971,1972,1973,1974,195,1976 Уругвайський футболіст року 1967, 1968 Золотий м'яч (Бразилія) 1972, 1976 Срібний м'яч (Бразилія)1974, 1975, 1976 Чилійський футболіст року 1981Revista Estadio N° 2005 del 12.1.1982 Чилійський спортсмен року 1981 Визнано найкращим іноземним гравцем, який грав в Уругваї і Бразилії відповідно 2002;2004 Найкращий чилійський футболіст в історії — спортивний журнал Коло Чилі 1999 Чилійський футболіст XX століття (IFFHS) 2006 Південноамериканський футболіст XX століття (IFFHS): 8 місце, 2000 Найкращий гравець світу XX століття (IFFHS): 37 позиція, 2000 Найкращий захисник двадцятого століття в Південній Америці (IFFHS): 2000 Член історичної команди Копа Америка в ХХ столітті: 2011 Член команди Південної Америки в ХХ столітті 1999 Член ФІФА 100, 2004 Вибрані з групи 50 найкращих гравців в історії журналу World Soccer, 2010World Soccer October 2010 — YouKioske Обраний як один з топ-100 у двадцятому столітті бразильським журналом Placar: 19 місце, 1999 Обраний одним з найкращих в історії журналу Playboy в Бразилії: на 13 місці 2005 Член Залу Слави стадіону Маракана 2000 Єдиний гравець, разом із Уго Санчесом, який брав в участь у трьох чемпіонатах світу по черзі, 1966;1974;1982 Постійно номінований на вибір світу і Південної Америки з 19 років, 1966;1983 Призначений капітаном кожної команди, де він грав, 1966;1982

Примітки

Джерела Статистика гравця на сайті RSSSF.com