Рифейські гори (також Рипейські гори, Рипи, Рифи, Рипеї, Рифеї) — позначення височин, що дають початок основним річкам Скіфії. В античній міфології це гори, на яких знаходилося житло північного вітру Борея.

Античні джерела Уперше північну від Греції локалізацію Рифеїв вказав Гекатей МілетськийЩеглов Д. А. Арістей Проконнеський: проблема датування. До Піндара, судячи з усього, термін «арімаспи» використовував вже Гекатей (він згадував ісседонов: FGH. 1. F. 193). Три основних джерела, що передають традицію Аристея: Геродот (III, 116; IV, 13; 26), Дамаст (FGH. 5. F. 1) і Павсаній (I, 24.6), можливо, черпають свої відомості саме через передачу Гекатея. Ці автори описують однакову діафесу народів, які прямують з півночі на південь: «інше море» (Damast.) — Гіпербореї-Рифейські гори-Грифи-арімаспи-ісседонов або ісседи — Скіфи — «південне море» = Понт (Hdt., IV, 13). Самим раннім автором, який повідомляє відомості, які могли бути запозичені з «арімаспів», є Алкман. Зі скіфської темою пов'язані три його фрагмента: «гора Рипи суцільно покрита лісом, чорної ночі груди» (PMG. F. 90). У подальших джерелах антична наука лише уточнювала місцезнаходження цього важливого географічного орієнтиру.

Про гіпербореїв, що жили за Рипейськими горами, писав Гелланік Гелланик, фр.96 Мюллер = Климент Олександрійський. Стромати I 72, 2; СР Кирило Олександрійський. Проти Юліана. 705 . Однак Геродот цю назву не згадує.

Згідно з Гіппократом, Скіфія лежить під сузір'ям Віз, «біля підніжжя Рипейських гір, звідки дме північний вітер»Гіппократ. Про повітря, води і місцевості. 26, пров. В. В. Латишева (по рубрикації в пер. Руднєва § 19) .

Аристотель також зазначав, що Рипейські гори лежать за крайньою Скіфією, під самим Возом, і що звідти стікає багато річок, найбільших після Істра, але вважав перебільшеням розповіді про їх значний розмір Аристотель. Метеорологика. I. 13. 350b10; близький текст: Василій Великий. Бесіди на Шестоднев. III. 6 . В іншому джерелі Аристотель, не згадуючи назви Рип, підкреслює, що найсильніші течії річок на землі — від височин на півночі Аристотель. Метеорологика. II. 1. 354а 24-27 .

Рипейські гори згадує Аполлоній Родоський, який розміщує там витоки Істра Аполлоній Родоський. Аргонавтіка. IV. 283; див. схолії до цього місця , і Каллімах. Страбон вважав їх міфічними, так само як і гіпербореїв Страбон. Географія. VII. 3. 1. 295; VII. 3. 6. 299 .

Згідно з географічною поемою Діонісія Періегета, в Рипейських горах беруть витоки річки Алдеск і Пантікап (Пантікап — притока Борисфена, Десна або Прип'ять) Діонісій Періегет. Опис ойкумени. 314; аналогічний текст в «Скороченою географії» Никифора Влемміда; СР коментарі Євстафія Фессалонікійський і анонімні схолії до поеми .

Клавдій Птолемей в II столітті н. е.. узагальнив відомі на його час історико-географічні факти. За його даними, Рипейські гори мали координати по середині: 63 ° — 57 ° 30 ' Птолемей. Географія. VIII. 5. 5 ; причому з Рипейськими горами межувала область розселення Саварів і борусків Птолемей. Географія. VIII. 5. 10 .

У «Орфічній Аргонавтиці» Рипейська ущелина названа в переліку географічних об'єктів, яку подолали аргонавти, перш ніж увійшли в північне море орфічні Аргонавтіка. 1079 ; також зазначалося, що Рипейські гори закривають сонце кімерійцям орфічні Аргонавтіка. 1123

Згідно з Періплом Маркіаном, з Рипейських гір, які лежать «між Меотійським озером і Сарматським океаном», течуть річки Хесин (= Західна Двіна) та Турунт (= Полота) Маркіян. Періпл зовнішнього моря. II. 39 (ці річки названі також Птолемеєм, але без зв'язку з горами).

За Філосторгієм, з Рипейських гір стікає Танаїс (= Сіверський Донець), а в передгір'ях жили неври, яких він ототожнював з гунамиФотій. Скорочена «Церковна історія» Філосторгія. — IX. — 17. .

Розташування

Багато дослідників визначають Рипейські гори як Уральські, але це малоймовірно, бо в окрузі Уралу не вказувалися витоки великих річок Скіфії (Борисфена; Танаїса — Сіверського Дінця з Доном Рибаков Б. А. Геродотова Скифия. ; західних витоків Ра — Волги, Хесину — Західної Двіни). Уральські гори не є вододілом басейнів Сарматського океану (Балтики), Понта Евксинського (Чорного моря), Меотиди (Азовського моря) і Гірканію (Каспійського моря) Сиротин С. В. Рифейские горы и античная географическая традиция // В центре Евразии. Вып. 1. Стерлитамак, 2001. С. 21-35. Попри те, такий вододіл дійсно існує, бере початок від Білоруської гряди і далі переходить в Валдайську і Смоленсько-Московську височини.

Більш ймовірна версія, що Рипейські гори — це Карпати. На це вказує багато географічних ознак, вказаних в античних джерелах.

Див. також Розточчя

Примітки

Література Рамсей Р. Открытия, которых никогда не было.  — М.: Прогресс, 1982.