Микола Петрович Маринович (21 грудня 1861, с. Ішків, нині Козівський район, Тернопільська область — 26 липня 1944, с. Оселя, Яворівський район, Львівська область) — український військовий діяч, полковник, військовий комендант Львова у листопаді 1918 р., начальник штабу (Начальної булави) Української Галицької Армії. Життєпис Микола Маринович народився 21 грудня 1861 року в селі Ішків (Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, нині Козівського району Тернопільської області, Україна) в родині народного вчителя.
Навчався у гімназії при монастирі оо. Василіян у Бучачі, гімназії в Тернополі, згодом закінчив Віденську Офіцерську школу і Австрійську Військову академію у м. Вінер-Нойштадт. До Першої світової війни служив комендантом (або просто служив) Тернополя, Золочева, Коломиї, Стрия.
У роки Першої світової війни командир 30-го піхотного полку на російському фронті. У 1916 році отримав важке поранення, з того часу на пенсії.
Після проголошення ЗУНР вступає до Української Галицької Армії. 3 листопада 1918 року полковник Микола Маринович обійняв посаду військового коменданта Львова:
8 листопада 1918 року звернувся з листом до повітових управ ЗУНР, в якому пропонував створювати Запасні команди, до яких набирати громадян 1895—1897 років народження, також брати на облік всіх здорових чоловіків віком 17—35 років.Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАН України, видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. — С. 143. — ISBN 5-7707-7867-9.
Начальник Генерального штабу УГА, учасник польсько-української війни 1918—1919 років. Із УГА перейшов за річку Збруч, перебував до 1920 року.
Мешкав у селі Селиська (тепер Оселя Яворівського району Львівської області). Брав участь у діяльності ветеранських організацій УСС-УГА, був головою місцевої читальні «Просвіти». З вересня 1939 по червень 1941 р. проживав у м. Люблін.
Під час німецько-радянської війни 1941—1945 років перебував у Галичі, де влітку 1944 року разом зі своєю дружиною Казимирою закатований радянськими партизанами з'єднання партизанських загонів під командуванням генерал-майора М. І. Наумова.
Похований разом із дружиною у с. Оселя.
Вшанування пам'яті У селищі Козова, на Тернопільщині начесть Миколи Мариновича названа вулиця.
На фасаді будівлі Військової комендатури Львівського гарнізону, у якій в листопаді 1918 року працював полковник Микола Маринович — перший військовий комендант Львова, 2003 року встановлено пам'ятну таблицю (скульптор Іван Самотос).
Галерея
Примітки
Джерела Весна Х., Мельничук Б. Маринович Микола // К. Є. Науменко Маринович Микола //
Посилання Журнал «Воєнна історія» . — 2008. — № 6 (42). В Яворівському районі вшанують пам'ять полковника УГА Миколи Мариновича // ZIK. — 2008. — 29 жовтня. Вояки УГА.