Монархіанізм, або монархіанство () — богословський постулат в християнстві, що спричинив суперечки в ранній церкві II–III століть. Монархіанство є первинною течією антитринітаріанства, що виступала проти вчення Юстина Філософа про божественність Ісуса Христа. Існувало у двох основних формах — адопціонізм і модалізм (савелліанство).
Виникнення монархіанства Запропоновані апологетами та Іринеєм Ліонським відповіді на питання, чий син Ісус Христос, не були задовільними ані з філософсько-логічної, ані з релігійної точок зору. Тому виникли два вчення у діаметрально протилежних варіантах, що збігаються тільки в остаточному висновку — в запереченні вчення про Трійцю. Відомостей про походження монархіанських вчень збереглось дуже мало, щоб можна було відстежити їх виникнення й розвиток. Наприкінці II століття оба напрямки, вже цілком сформовані, з'являються в Римі й починають між собою боротьбу.
Напрямки монархіанства
Адопціоністи
Однією з двох основних течій монархіанства були динамісти, також відомі як адопціоністи. Вони відстоювали думку, що Христос є простою людиною (), в якій діяла особлива Божественна Сила.
Модалісти
Прибічники іншої течії монархіанства, модалісти, вважали, що Христос є сам Бог Отець, який прийняв плоть заради спасіння людства.
Примітки
Література Michael Decker: Die Monarchianer. Frühchristliche Theologie im Spannungsfeld zwischen Rom und Kleinasien, Hamburg 1987. S. Gerber, Calixt von Rom und der monarchianische Streit, in: Zeitschrift für antikes Christentum 5 (2001) 213–239. D.H. Williams, Monarchianism and Photinus of Sirmium as the persistent heretical face of the fourth century, in: Harvard theological review 99 (2006) 187–206.