Leopard 2 () — німецький основний бойовий танк третього покоління. Розроблений компанією Krauss-Maffei у 1970-х роках, надійшов на озброєння в 1979 році на зміну попереднього Леопарда 1 як основний танк західнонімецьких сухопутних військ.
Різні версії використовуються в збройних силах Німеччини та 13 інших європейських країнLeopard 2 є на озброєнні армій Австрії, Данії, Фінляндії, Німеччини, Греції, Нідерландів, Норвегії, Польщі, Португалії, Сінгапуру, Швейцарії, Швеції, Іспанії., а також кількох неєвропейських країн, зокрема Канади, Чилі, Індонезії та Сінгапуру. Leopard 2 використовувався німецькою армією в Косово, нідерландською, данською і канадською арміями в Афганістані, як частина Міжнародних сил сприяння безпеці, а також застосовується турецькою армією в бойових діях у Сирії. Після тривалих дипломатичних зусиль і періоду вагань, у кінці січня 2023 отримано дозволи на постачання танків різних модифікацій в Україну.
Історія
Розробка Роботи над танком почались з розробки Leopard 1 спільно з Францією в 1950-ті, однак згодом співпраця припинилась. Попри те, що танк Leopard 1 було прийнято на озброєння в ФРН у 1965 році, німці були зацікавлені у створенні покращеного танка у наступному десятилітті. Це вилилося у програму з розробки танка MBT-70 спільно з американцями яка розпочалась у 1963 році. Однак вже у 1967 виникло питання чи буде прийнято MBT-70 на озброєння. Тому німецький уряд видав наказ на проведення досліджень з покращення танка Leopard 1 німецькій компанії Porsche у 1967 році.Krapke, p. 19 Ця розробка отримала назву (Позолочений Леопард) і була зосереджена на залученні покращених технологій у конструкцію танка Leopard. Проект передбачав наявність автомата заряджання, спареної автоматичної гармати і незалежного командирського перископу.Krapke, p. 20 Зенітним кулеметом можна було користуватись зсередини танку, а також було застосовано телевізійну камеру на висувній щоглі для спостереження. Форма башти і корпусу передбачала використання литої сталевої броні, також було покращено підвіску, трансмісію та систему пожежогасіння.Krapke, p. 22
Прототип
По завершенню досліджень Позолоченого Леопарду в 1967 році, уряд вирішив зосередити зусилля на Experimentalentwicklung (експериментальні розробки) як можливості вивчення і розробки нових компонентів для оновлення Leopard 1 з подальшим використанням у майбутніх програмах розвитку ОБТ. Спочатку було інвестовано 25 мільйонів марок, але після того як було визнано, що з таким малим бюджетом не можливо створити два тестових зразка було інвестовано ще від 30 до 32 млн марок. Експериментальні розробки були передані компанії Krauss-Maffei, але з умовою співпраці з компанією Porsche, яка розробляла шасі, і компанією Wegmann, яка розробляла башту.
Було побудовано два прототипи з метою покращення концепції танка Leopard 1 таким чином, щоб за вогневою міццю він був на рівні танку MBT-70. Основною метою була висока імовірність ураження цілі першим пострілом на відстані та можливість точного ураження танків у русі завдяки комп'ютеризованій системі керування вогнем. Машина отримала назву Keiler (кабан-сікач). Два прототипи (ET 01 та ET 02) танка Keiler були побудовані у 1969 та 1970 роках, обидва мали двигун MB 872.
Танк MBT-70 мав революційну конструкцію, але після великих витрат і технічних проблем, Німеччина покинула проект у 1969 році. Після невдалих спроб врятувати проект MBT-70 шляхом концептуальних змін щоб усунути головну проблему — місце водія у башті — наприкінці 1969 стало зрозуміло, що Німеччина припинить міжнаціональну співпрацю по MBT-70. Помічник секретаря Військового відділу закупівель Міністерства оборони Німеччини запропонував використати технології, розроблені для МВТ-70, по можливості у іншій програмі, яка отримала назву Eber (кабан) через скорочення його ім'я Eberhardt. Eber мав модернізовані башту і корпус MBT-70, місце водія знаходилось в корпусі. Було створено лише макет з деревини.
Рік потому, було продовжено розробки на базі першого проекту Keiler, замість продовження проекту Eber. У 1971 назву розробки було змінено на Leopard 2 і тому оригінальний Leopard заднім числом отримує назву Leopard 1. Було розроблено дві версії Leopard 2K та Leopard 2FK, які було озброєно гарматою-пусковою установкою XM150 з танка MBT-70.
У тому році було замовлено 17 прототипів, але було зроблено лише 16 корпусів. Спочатку було замовлено 10, але пізніше замовлення було збільшено на 7. 17 башт мали позначення від T1 до T17, а корпуси мали позначення від PT1 до PT11 та від PT13 до PT17. Для випробування більшої кількості компонентів і розробок, кожний прототип мав свій унікальний набір деталей. 10 башт мали 105 мм гладкоствольну гармату, а інші 7 — 120 мм гладкоствольну гармату. Корпуси PT11 та PT17 мали гідропневматичну підвіску на базі конструкції MBT-70. Ходові частини цих двох корпусів мали лише 6 котків. На прототипах були встановлені різні типи APU. Усі башти, крім башти на прототипі PT11 яка мала 20 мм дистанційно керовану автоматичну гармату, мали зенітні кулемети. На усіх корпусах, окрім PT07, PT09, PT15 та PT17, було використано двигун MB 873. Основні котки було взято з MBT-70, а поворотні котки з Leopard 1. Прототипи були розроблені відповідно до військової класифікації вантажопідйомності MLC50, що дорівнює приблизно . Зварна башта має багатошарову броню, яка сформована двома пластинами.Krapke, p. 27 Прототипи мали оптичні далекоміри EMES-12 і систему керування вогнем, яка пізніше була встановлена на Leopard 1A4.
У середині 1973 Wegmann розробили нову башту легшу на .Jerchel, p. 7 Вона отримала назву Spitzmaus-Turm (землерийка) через великий нахил лобового листа. Така конструкція була можлива лише через появу оптичного далекоміра EMES-13, який потребував довжину бази лише у замість у попередника. Але, з урахуванням досвіду війни Судного дня прототипи потребували кращого захисту ніж могла забезпечити скошена багатошарова броня, тому башта Spitzmaus-Turm не була побудована.Krapke, p. 30 Ліміт ваги було збільшено з MLC50 до MLC60, що дорівнювало приблизно . Башта T14 була модернізована для випробування нової конфігурації нової броні, яка основана на використанні вертикальної модульної композитної броні. На ній також встановлений новий оптичний далекомір EMES-13. Модифікована башта T14 отримала назву T14 mod. і мала електричний привід та систему стабілізації, які були розроблені компаніями General Electric та AEG Telefunken.
Leopard 2AV
У липні 1973 німецький федеральний міністр оборони Георг Лебер і його американським колега Джеймс Шлезінгер домовились про вищий ступінь стандартизації основних бойових танків. Завдяки передачі вже виготовлених компонентів для німецьких танків Leopard 2, вартість XM1 Abrams повинна була зменшитися. Німецька комісія була відправлена в США, щоб оцінити уніфікацію компонентів між XM1 і Leopard 2.
В результаті було проведено дослідження модифікації прототипа Leopard 2 для потреб американської армії. 11 грудня 1974 року було підписано меморандум порозуміння між урядами ФРН та США за яким модифікована версія танку Leopard 2 повинна була випробована разом з прототипами XM1,Krapke, p. 32 після того як американці купили і дослідили прототип PT07 у 1973.Jerchel, p. 8 За цим меморандумом ФРН зобов'язувалися направити безкоштовно корпус, техніку для балістичних тестів і деяку кількість спеціальних балістичних частин у США, для проведення тестів у США.Krapke, p. 33
Leopard 2AV (основна версія) базувалася на досвіді попередніх розробок танка Leopard 2. Він був створений для задоволення замовлення США і останніх вимог по захисту згідно з німецькою частиною меморандуму. Башта T14 mod була використана як основна башта танка Leopard 2AV, але була потреба у покращенні бронювання корпусу після останніх балістичних випробувань з 23 по 26 червня 1976.Krapke, p. 34 Через переваги американських лазерних далекомірів, башта прототипа PT19 була оснащена лазерним далекоміром розробки американської компанії Hughes.Krapke, p. 37 and 38 На відміну від перших зразків прототипів Leopard 2, система керування вогнем була спрощена шляхом заміни оптичного далекоміра EMES-12 і зняття датчика бічного вітру, датчиків тиску і температури, датчику температури пороху, командирського прицілу PERI R12 з ІЧ підсвічуванням, протипіхотного гранатомета ближнього бою, з'ємного прожектора, висувного прожектора для підсвічування нічного пасивного прицілу, APU та механічного помічника заряджання.
Через те, що знадобилося більше часу на розробку і виробництво Leopard 2AV, відвантаження у США і оцінювання затрималися. Тому тестування танка 2AV не розпочалося до 1 вересня 1976. Незважаючи на бажання німців провести одночасні випробування прототипів Leopard 2AV та XM1, армія США вирішила не чекати Leopard 2AV і провести випробування прототипів XM1 від Chrysler та General Motors.
Два нових корпуси та три башти були відправлені до США: PT20 з нарізною гарматою 105 мм L7 і системою керування вогнем Hughes, PT19 з такою же системою керування вогнем, але з можливістю встановлення 120 мм гладкоствольної гармати Rheinmetall та PT21 з системою керування вогнем Krupp Atlas Elektronik EMES-13 та 120 гарматою Rheinmetall. Leopard 2AV повністю задовольняв вимогам США.Krapke, p. 35 Дослідження зроблені американською корпорацією FMC показали, що можливо випускати Leopard 2AV за ліцензією у США без перевищення вартості яка була встановлена армією.. Але перед завершенням випробувань, що замість адаптування танка Leopard 2AV для потреб американської армії, сфокусувати зусилля на уніфікації деталей двох танків. FMC, після отримання ліцензії на виробництво Leopard 2AV, вирішили не розробляти технічних планів на виробництво, тому що вважали, що шанси прийняття на озброєння машини яка була вироблена не у США дуже малими.
Дослідження армії США показали, що у XM1 більша частина поверхні вкрита спеціальною бронею на відміну від Leopard 2AV. Різний броньовий захист був пов'язаний з різними уявленнями про очікувані загрози і поспіх з яким розробляли Leopard 2AV для використання спеціальної броні. На ходових випробуваннях Leopard 2AV показав себе краще за прототипи XM1. Газова турбіна AGT-1500 споживала на 50 % більше палива, а траки Diehl показали кращу зносостійкість, у той час як траки прототипів XM1 не задовольняли вимогам армії. Теплова сигнатура дизельних двигунів MTU була нижча. Система керування вогнем і приціли танка Leopard 2 були визнані кращими, а 120 мм гармата довела свою перевагу. Прогнозована вартість одного танка XM1 була $728,000 у 1976, а вартість одного танка Leopard 2AV була вища на $56,000.
Після американських випробувань танка Leopard 2AV американська армія надала перевагу танку XM1 Abrams, американські і німецькі джерела звинувачували один одного. Згідно американській літературі було виявлено, що під час ходових випробувань прототип Leopard 2AV мав меншу вагу.У King of the Killing Zone Орр Келлі повідомляв, що після удару по прототипу Leopard 2AV prototype, полковник Роберт Дж. Санелл почув порожній звук. При спілкуванні з німецьким полковником Кетманом, він визнав, що PT19 (стендова модель) немає жодної спеціально броні. Орр Келлі зауважує, що Leopard 2AV важив би 64 тонни а не 59,6, тому результати мобільності були скасовані. Однак значення ваги про які твердить стверджують Орр Келлі не збігаються з фактичною вагою танка Leopard 2, який оснащено спеціальною броні і не відповідає вазі, яка згадується у американських документах з оцінювання.
У Німеччині піддали сумніву тести через вибір XM1. Замість використання реальних даних, було використано розраховане прогнозоване прискорення. XM1 було визнано більш швидкострільним, незважаючи на схожість внутрішніх компонувань на Leopard 2AV, тому що прототипами XM1 керували професійні екіпажі, у той час як Leopard 2AV були укомплектовані призовниками, щоб довести, що керувати танком Leopard 2AV не дуже складно. Стрільба на ходу демонструвалася на пласких траках, що зводило нанівець систему стабілізації танка Leopard 2AV.
Виробництво