Гійом Марі-Анн Брюн (; 13 березня 1763, Брив-ла-Гаярд— 2 серпня 1815) — французький військовик, учасник революційних і наполеонівських війн, маршал Франції.

Життєпис Народився 1763 році у м. Брив-ла-Гаярд. Був сином Стефана Брюна, королівського адвоката. Напередодні Французької революції Брюн переїздить до Парижа, де вивчає право. Під час революційних подій вступає до клубу кордельєрів (1791 рік), а згодом товаришує з впливовим політиком Жоржем Дантоном. Згодом вступає до національної гвардії, де обирається підполковником. Потім воює у лавах Північної армії. У 1793 році за звитягу у битві при Ондшооті стає бригадним генералом, 5 жовтня 1795 року бере участь у придушенні Вандем'єрського повстання роялістів у Парижі. Наступного року спрямовується до Італійської армії. Під час походу до Італії відзначився у битвах при Арколе, Ріволі, Фельтре, Беллуно. У 1797 році отримує звання дивізійного генерала. У 1798 році брав участь у захопленні Швейцарії.

У 1799 році відповідав за оборону Батавської республіки (колишньої Голландії). У битві при Бергені розбив англо-російську армію. Він змусив Фредеріка, герцога Йоркського і Олбані, головнокомандувача союзної армії, здатися й підписати договір в Алкмаарі. Однак 4 грудня того ж року уряд Батавської республіки, підозрюючи, що Брюн має намір повалити його, позбавив генерала командування. Потім був призначений командувачем армією Заходу для придушення повстання у Вандеї. Незабаром після цього зумів змусити лідерів шуанів скласти зброю. Підтримав заколот 18 брюмера й незабаром увійшов до Державної ради.

У 1801—1802 роках командував Італійською армією. Він захопив міста Верону, Віченцу, Тревізо, виграв у австрійців битву при Монцамбано. У 1802 році стає послом Франції в Османській імперії. У 1804 році повернувся на батьківщину, водночас отримав звання маршала та великого орла Ордену Почесного легіону. 2 вересня 1805 року Наполеон I призначає Брюна головнокомандуючого армією Булонського табору й армією Берегу Океана. У 1806 році він стає губернатором Ганзейських міст. У 1807 році захоплює Померанію. Але того ж року Бонапарт відправляє Брюна у відставку за республіканські погляди. Поза військовими справами він залишався до 1814 року.

Під час першої реставрації Бурбонів король Людовик XVIII нагородив Брюна орденом Святого Людовика. Під час Ста днів перейшов на сторону Наполеона I. Відповідав за оборону півдня Франції. Почувши звістку про поразку французів при Ватерлоо він наказав своїм військам не чинити опір, а сам рушив до Парижа. По дорозі у м. Авіньйон 2 серпня 1815 року Брюна вбили роялісти.

Ім'я Гійома Брюна нанесене на південній колоні Тріумфальної арки в Парижі.

Примітки

Джерела René de La Croix, " duc de Castries ", La Terreur blanche. L’épuration de 1815, Paris, 1981.