Маршал Франції () — найвищий військовий чин у сучасній Франції, а також найвище військове звання в Середньовічній, Дореволюційній, Імперській та Республіканській Франції з кінця XII століття до середини XX століття. Найстаріший з маршальських чинів в Європі.
Чин та звання маршала Франції присвоювалося найбільш заслуженим генералам за виключні досягнення. Маршал входив до складу Вищих чинів Корони Франції за часів Дореволюційної Франції та повернення Бурбонів на престол, а також одним з Вищих чинів Французької імперії за часів правління Наполеона (за тих часів титул мав назву маршал Імперії, а не маршал Франції).
Титул маршала Франції передбачає знак розрізнення з 7-ма зірками. Маршал Франції також нагороджується Маршальським жезлом, довгастим циліндром оздобленим оксамитом блакитного кольору зображеннями 7 зірок. У минулому жезл прикрашали орнаментом з геральдичних лілій (фльор-де-лі, герб Валуа) за часів монархії Бурбонів та імперськими орлами за правління Наполеона І. На кінцях жезла вигравіювали золоту печатку з латинським написом: (Лютий у війні, з пошаною в мирі). Маршальський жезл ламався в разі здачі в полон маршала або в день смерті короля.
Шість маршалів в історії Франції отримали звання, що перевершує звання маршала Франції — Головного маршала Франції: Шарль де Бірон, Франсуа де Бонн Ледіг'єр, Анрі де Тюренн, Клод де Віллар, Моріц Саксонський та Жан де Дью Сульт.
Історія титулу «маршал Франції» Маршал Франції не є військовим званням, проте присвоювався лише найвищим чинам генералітету Франції за перемоги на полі битви.
Титул маршал () має своє походження від сучасного слова mareschale, що має німецькі коріння ()від староверхньонімецької «marascaih» і означає «конюх» («marah» — кінь, «scalc» — слуга), той, що служить з конями (mare та merrie слова у сучасних англійській та нідерландській мовах, що позначають кобилу відповідно). У франкських племенах маршали служили на стайнях і підпорядковувалися конюхові.
У пізніші століття значення маршалів виросло: з'явилися імперські маршали, що стежили за станом імператорських коней. 1060 року французький король Генріх I заснував звання коннетабля, або головного конюха. Його помічниками були маршали.
Потім, щоб відрізнити королівських маршалів від маршалів васалів, в 1185 році була введена посада маршала Франції.
З 1191 року коннетабль призначається на посаду головнокомандувача французької армії. Відповідно, і роль його маршалів підвищилася — їм стали доручати в командування окремі частини армії. За часів короля Філіппа II Августа титул маршала Франції тимчасово носив головнокомандувач королівськими військами. Першим маршалом Франції став Альберік Клеман у 1185 році.
За Людовіка IX було двоє, а пізніше троє, четверо і більш маршалів Франції.
У 1627 році після смерті коннетабля Франції герцога де Ледіг'єра Людовик XIII скасував це звання. Маршал стає вищим військовим званням. І з цієї миті бойовими операціями починають керувати маршали. Серед них — прославлені Тюренн, Віллар, Вобан, Моріц Саксонський і герцог Бервік.
В епоху правління Генріха III Генеральні штати обмежили кількість маршалів до чотирьох; це число було перевершене вже Генріхом IV, ще більш — його наступниками, так що в 1703 було не менше двадцяти маршалів, рахуючи й морських.
Під час Великої французької революції 20 червня 1790 року чин «маршал Франції» було скасоване; ця відміна була підтверджена Конвентом в 1793 році.
18 травня 1804 року Французька Республіка згідно з новою Конституцією, обнародуваною Сенатом, припинила своє існування. Наполеон I був проголошений імператором французів. А Франція стала іменуватися Французькою імперією. Стаття 48-ма 6-ї глави тієї ж Конституції відроджувала титул маршала Імперії ().
Звання маршала займало 5-те місце в ієрархії Французької імперії (після імператора і імператриці, членів Імператорського роду, Великих Сановників імперії (Архиказначея, Архиканцлера, Електора тощо) і міністрів). Звання маршала свідчило про високу довіру до особи, що отримала його, з боку імператора. Маршали призначалися на відповідальні цивільні пости, отримували в управління міста, провінції і цілі країни, брали участь у важливих дипломатичних місіях.
Відповідно до Конституції, маршалів призначав особисто імператор з числа найгідніших генералів. Всього Конституція дозволяла мати не більше 16 маршалів. Імператорським декретом від 19 травня 1804 року в сан маршалів були введені наступні генерали (у тому порядку, в якому вони вказані в списку): Бертьє Л.-А., Мюрат Й., де Монсей Б. А. Ж., Журдан Ж.-Б., Массена А., Ожеро П.-Ф.-Ш., Бернадотт Ж.-Б.-Ж., Сульт Ж. де Д., Брюн Г.-М.-А., Лан Ж, Мортьє А.-Е., Ней М., Даву Л.-Н., Бесс'єр Ж.-Б. Всього 14 чоловік.
Крім цього, за заслуги перед Францією 4 відомих генерала республіканської армії отримали звання Почесного маршала Франції: Келлерман Ф. К., Лефевр Ф. Ж., Періньйон К.-Д., Серюрье Ж.-М.-Ф.
Ці немолоді полководці нагороджувалися за минулі заслуги — вважалося, що до строю вони вже не повернуться.
У подальші роки Першої імперії звання маршала отримали ще 8 чоловік: Віктор К. Перрен (увійшов до історії під своїм ім'ям, а не прізвищем Перрен) (1807), Жак Макдональд (1809), Удіно (1809), де Мармон О.-Ф.-Л. (1809), Луї-Габрієль Сюше (1811), Гувйон-Сен-Сір Л. (відоміший як Сен-Сір) (1812), Понятовський Ю.-А. (1813), Груші Е. (1815).
Всього за часів Першої імперії Франція отримала 26 маршалів Франції.
Наполеонівські маршали — одна з найславніших плеяд полководців в світовій історії.
При Реставрації були відновлені звання маршал Франції і маршал табору/генерал-майор (), а за часів липневої монархії, законом від 4 серпня 1839, чисельність маршалів Франції в мирний час повинне було дорівнювати шести, для воєнного часу — 12. Наполеон III відновив становище справ, що існувало при Наполеоні I, проте не став відновлювати назву «Маршал Імперії»: при нім маршали Франції стали членами Сенату.
У 1870—1914 звання маршала в республіканській Франції не присвоювалося, оскільки воно асоціювалося з імперією Наполеона III, одіозною для Третьої республіки. Воно було відновлене лише з початком Першої світової війни.
На відміну від чинів (і маршальських звань в більшості країн світу), він може присвоюватися посмертно (з чотирьох Маршалів Франції, яким це звання було привласнене після Другої світової війни, лише Альфонс Жуен отримав його за життя).
Всього з 1185 до сьогоденності маршалами Франції стали 338 чоловік (з них до революції у Франції це звання було присвоєне 256 разів).
До того ж, існувало особливе звання Головного маршала Франції або Генерального маршала (), що присвоювалося одночасно лише одному особливо видатному маршалові. Умовно це звання можливо порівняти із званням генералісимуса, оскільки було вищим військовим званням у Франції, що існувало на той час. За всю історію Франції це звання присуджували всього 6 разів. Його мали при старому режимі три полководці: Анрі де Тюренн, Клод де Віллар та де Сакс (Моріц Саксонський) (за часів Липневої монархії його присвоїли також наполеонівському маршалові Сульту). Він був останнім, хто носив звання Головного маршала Франції.
Список маршалів Франції
Маршали Капетингів
Філіп II Август (1180—1223) 1185 — Альберік Клеман (помер 1191); 1191 — Анрі І Клеман, мав прізвисько «маленький маршал»Louis Moréri et Jean Le Clerc, Le grand dictionnaire historique sur le mélange curieux de l'histoire sacrée et profane, vol. 3, Halma, 1692, 6e éd. [lire en ligne [archive] ] (1170—1214) 1192 — Гійом де Бурнель (помер 1195); 1202 — Нівелон д'Аррас (помер 1204); 1214 — Жан III Клеман (помер 1262); 1220 — Гійом де ла Турнелль (помер 1262).
Людовик IX Святий (1226—1270)
1240 — Феррі Пасте (помер 1247); 1250 — Жан-Гійом де Бемо (помер 1257); 1257 — Готьє III (помер 1270); 1262 — Анрі II Клеман (помер 1265); 1265 — Ерік де Бує (помер 1270); 1265 — Ренад де Пресіньї (помер 1270); 1270 — Рауль II Сорес (помер 1282); 1270 — Ланселот де Сен-Маард (помер 1278)
Філіп III Сміливий (1270—1285)
1272 — Феррі де Вернеуль (помер 1283); 1283 — Гійом V дю Бек Креспін (помер 1283); 1283 — Жан II д'Аркот (помер 1302); 1285 — Рауль V Ле Фламенк (помер 1287)
Філіп IV Красивий (1285—1314)
1288 — Жан де Вареннес (помер 1292); 1290 — Сімон де Мелун (помер 1302); 1292 — Гай І Клермонт (помер 1302); 1302 — Фульк дю Мерле (помер 1314); 1302 — Майлс VI де Нойрс (помер 1350); 1308 — Жан де Корбейл (помер 1318)
Людовик X Сварливий (1314—1316)
1315 — Жан IV де Бемо (помер 1318)
Філіпп V Довгий (1316—1322)
1318 — Матьє де Трі (помер 1318); 1318 — Жан II де Барр (? — ?); 1322 — Бернар VI де Морель (помер 1350).
Карл IV Красивий (1322—1328)
1325 — Робер VIII Бертран де Брікебек, (бл. 1285 — 1348);
Маршали Валуа
Філіп VI Щасливий (1328—1350)
1339 — Ансо де Жуанвілль (1265—1343); 1344 — Карл I де Монморансі (1307—1381); 1344 — Робер де Вурен(помер 1360); 1347 — Едуард де Божо (1316—1351) 1348 — Ги II де Несль (помер 1352);
Іоанн II Добрий (1350—1364)
1 вересня 1351 — Арнул д'Одрем (помер 1370); 1 вересня 1352 — Роже де Анже (помер 1352); 1 грудня 1352 — Жан де Клермон (помер 1356); 21 жовтня 1356 — Жан I ле Менгр (1310—1367)
Карл V Мудрий (1364—1380)
20 червня 1368 — граф Луї де Сансерр (1342—1402); 20 липня 1368 — Жан IV де Макуенші (помер 1391)
Карл VI Божевільний (1380—1422)
23 грудня 1391 — Жан II ле Менгр (1366—1421); 19 грудня 1397 — Жан II де Р'є (1342—1417); 12 серпня 1417 — П'єр де Р'є (1389—1439); 2 червня 1418 — Клод де Бовуар (1385—1453); 2 червня 1418 — Жан де Вільєр (1384—1437); 27 липня 1418 — Жак де Монберон (помер 1422); 20 травня 1421 — Жільбер Мотьє де Лафаєтт (1396—1464); 22 січня 1422 — Антуан де Вержі (помер 1439); 22 січня 1422 — Жан де ла Бом (помер 1435).
Карл VII Звитяжний (1422—1461)
1 лютого 1424 — Аморі де Северак (помер 1427); 14 липня 1426 — Жан де Бросс (1375—1433); 1429 — Жиль де Ре (1404—1440); 1439 — Андре де Лоак (з 1437 також адмірал Франції) (1408—1486); 1 березня 1441 — Філіпп де Кулан (помер 1454); 1454 — Жан Потон де Сентрайль (1390—1461).
Людовик XI Розсудливий (1461—1483)
3 серпня 1461 — Жоашен Гамаш де Руо (помер 1478); 3 серпня 1461 — Жан де Лекен, «бастард дАрманьяк» (помер 1473); 1 березня 1464 — Вольфарт VI ван Борселлєєн (помер 1487); 16 травня 1476 — Пьєр де Роан-Жіє (1450—1514).
Карл VIII Люб'язний (1483—1498)
2 вересня 1483 — Філіпп де Кревкер д'Екер (1418—1494); 21 січня 1486 — Жан де Бодрікур (помер 1499).
Маршали Валуа-Орлеанські
Людовик XII Справедливий (1498—1515)
1499 — Джан Джакомо Тривульціо (1448—1518); 1 березня 1506 — Карл II д'Амбуаз де Шамон (1473—1511); 1 березня 1511 — Оде де Фуа де Лотрек(1485—1528); 1 травня 1514 — Робер Стюарт д'Обіньї (1470—1544).
Маршали Валуа-Ангулемські
Франциск I (1515—1547)
7 січня 1515 — Жак II де Шабанн (помер 1525); 5 грудня 1516 — Гаспар I де Коліньї (помер 1522); 6 грудня 1518 — Тома де Фуа-Лескен (помер 1525); 6 серпня 1522 — Анн I де Монморансі (з 10 лютого 1538 по 12 листопада 1567 був коннетаблем Франції) (1492—1567); 23 березня 1526 — Теодор де Трівульцио (1458—1531); 29 березня 1526 — Роберт III де Ла Марк (1491—1537); 10 лютого 1538 — Клод д'Аннебо (1500—1552); 1538 — Рене де Монжан; 15 липня 1542 — Одар дю Бьез (помер 1553); 13 березня 1544 — Антуан де Летт-Деспре; 4 грудня 1544 — Джованні Караччолі (1480—1550).
Генріх II Валуа (1547—1559) 29 квітня 1547 — Жак д'Альбон де Сен-Андре (помер 1562); 29 квітня 1547 — Робер IV де ла Марк (1520—1556); 21 серпня 1550 — Шарль I де Коссе (1505—1563); лютий 1554 — П'єтро Строцці (1500—1558); 24 червня 1558 — Поль де ла Барт (1482—1558)
Франциск II Валуа (1559—1560)
10 жовтня 1559 — Франсуа де Монморансі (1530—1579)
Карл IX Валуа (1560—1574)
21 грудня 1562 — Франсуа де Сепо (1509—1571); 6 квітня 1564 — Імбер де ла Платье (1524—1567); 10 лютого 1566 — Генріх I де Монморансі (з 1593 по 1614 також і Коннетабль Франції) (1534—1614);