Уреаплазмоз — захворювання, що його спричинюють мікроорганізми Ureaplasma urealyticum (уреаплазма уреалітікум), які належать до грам-негативних бактерій, позбавлених клітинної стінки.

В організм людини уреаплазма може потрапити при народженні від хворої матері: мікроорганізми можуть потрапляти в статеві шляхи дитини під час пологів та зберігатися там все життя, перебуваючи в неактивному стані. Так, при обстеженні дітей колонізацію піхви уреаплазмами виявляють у 5 %.

Часто передача відбувається при статевому контакті (приблизно 45 % випадків), однак також поширеними є випадки зараження уреаплазмою побутовим шляхом (близько 40 % випадків). На сьогодні уреаплазмоз не вважається захворюванням, що передається статевим шляхом.

Уреаплазми можуть роками жити в організмі, не спричинюючи жодної симптоматики і не приводячи до захворювання. Безсимптомне носійство уреаплазми є поширеним та виявляється приблизно у 70 % сексуально-активних жінок та чоловіків; уреаплазма переважно є частиною звичайної мікрофлори статевих органів чоловіків та жінок. Захворювання починається, коли концентрація мікроорганізмів перевищує певний поріг.

Світова спільнота не сприймає уреаплазмоз як окреме захворювання, натомість Ureaplasma urealyticum пов'язують з низкою хвороб у людей, у тому числі це неспецифічний уретрит, цистит, безплідність, хоріоамніоніт, мертвонародження, передчасні пологи, і в перинатальний період пневмонія, бронхолегенева дисплазія та менінгіт.

Однак, враховуючи відносно низьку патогенність мікроорганізму його роль у деяких з цих захворювань залишається суперечливим.

1986 року Комітет експертів Всесвітньої організації охорони здоров'я вніс U. urealyticum в класифікацію збудників хвороб, що передаються статевим шляхом. Однак уреаплазмоз не був внесений в Міжнародний класифікатор хвороб 9-го і 10-го переглядів.

U. urealyticum було відзначено як одну з інфекційних причин стерильної піурії.

Клінічні ознаки уреаплазмоза Як і при багатьох інших інфекціях, захворювання не має симптомів, специфічних для цього збудника.

Симптоми уреаплазмоза виникають через 3-5 тижнів з моменту зараження.Статья о гинекологических заболеваниях , Медсоветник Хворий відзначає печіння або свербіж при сечовипусканні, виділення з сечівника, так само може бути невеликий підйом температури. Іноді неприємні відчуття в області паху і простати. Слід зазначити, що уреаплазмоз проявляється незначними симптомами, які мало турбують хворих, а часто взагалі не проявляється (особливо у жінок).

Симптоми уреаплазмоза у чоловіків мізерні прозорі виділення з уретри; симптоми простатиту (при ураженні передміхурової залози).

Симптоми уреаплазмоза у жінок мізерні прозорі виділення з піхви; помірний біль і печіння при сечовипусканні; біль внизу живота (при запаленні матки та придатків).

Лікування уреаплазмозу

Для лікування уреаплазмозу препаратами першої лінії є антибіотики-макроліди, можливе також застосування препаратів класу фторхінолонів. Останнім часом уреаплазма нерідко проявляє стійкість до препарату тетрациклінового ряду Доксицикліну, який широко використовували в минулому.

Азитроміцин використовують у 5-денний курс, а не у вигляді разової дози, на відміну від лікування хламідіозу, Стрептоміцин є альтернативою, але менш популярною, оскільки треба робити ін'єкції. Пеніциліни неефективні — U. urealyticum не має клітинної стінки, на яку діють ці препарати.

Лікування уреаплазмозу повинне проводитися виключно лікарем після встановлення точного діагнозу.

Складність лікування уреаплазмозу дуже часто пов'язана з одночасним невиявленим та невилікуваним трихомоніазом, збудник якого значно більший розмірами, захоплює уреаплазми всередину, чим унеможливлює дії на них антибіотиків.

Див. також Хвороби, що передаються статевим шляхом Безпечний секс Респіраторний мікоплазмоз

Примітки