Йоганн-Крістоф Ґляубіц (, , , бл. 1700, Свідниця — 30 березня 1767, Вільно) — польський архітектор німецького походження, творець віленського бароко, працював у Вільнюсі з 1737 року; лютеранин.
Біографія Народився, ймовірно, в Сілезії в (за іншою версією в одному з міст Королівської Пруссії, можливо, це були: Хелмно, Ельблонг або Торунь)Mariusz Karpowicz. Wileńska odmiana architektury XVIII wieku, Wydawnictwo: Muzeum Pałac w Wilanowie. — Warszawa 2012.. У 1732—1733 роках був учнем муляра у Гданську у майстра Готфріда Форстера. У 1737 році він згадується у Вільнюсі ще як простий муляр. Ймовірно, здобув ступінь майстра десь у 1736—1737 роках. Його першою підтвердженою роботою є реконструкція церкви євангелистів у Вільнюсі в 1739—1743 роках.
Праці реконструкція після пожежі церкви євангелистів у Вільнюсі, 1739—1743, палац Антонія Міхала Паца в Єзні, палац у Струні, 1749, костел у Столовичах (після Йозефа Фонтани з 1743 року) та вівтар у цьому костелі, після пожеж 1737, 1748 і 1749 років відбудував житлові будинки Вільнюса, перебудував костел св. Катерини у Вільнюсі (1741—1744) та каплицю Провидіння у 1746 році, купол і фронтони костелу Пресвятого Серця Ісуса у Вільнюсі, з 1748 року фасад костелу Івана Хрестителя та Івана Богослова у Вільнюсі (як муляр працював над костелом раніше у 1739—1743 роках), реставрація костелу св. Анни у Вільнюсі (1747); серед іншого, спорудження трьох барокових вівтарів, іконостас у церкві Святого Духа у Вільнюсі; контракт 1753, проєкт 1761, фасад, фронтон, кафедра і головний вівтар в унійному соборі в Полоцьку (1738—1765)W. Boberski. Późnobarokowa cerkiew katedralna w Witebsku i jej rzymski pierwowzór // Biuletyn Historii Sztuki, LXII, 2000, nr 1-2.— S. 144., Костел Святого Духа у Вільнюсі, включаючи купол і фронтони (1753—1770), вівтарі за проєктом з 1775—1776 років Францішека Ігнація Гоффера, домініканський костел у Заб'єллах-Волинцях 1749 року, але без веж, збудованих у 1764—1766 роках, проєкт купола костелу св. Казимира у Вільнюсі (авторство невідоме, ймовірно, автором був Томаш Жебровський), костел єзуїтів у Динебурзі (Двінську), Латвія (авторство не визначене, костел не існує), палац Лопачинських (Олізарна) у Вільнюсі (Бернардинський бульвар), купол єзуїтського костелу св. Йосифа у Вітебську (1760 р.), василіянський монастир у Вільнюсі після 1761 року (без Василіянської брами, імовірно, за проєктом Антоніо Паракки), палац православних архієпископів у Могильові (1772—1785).
Галерея
Примітки
Джерела Mariusz Karpowicz. Wileńska odmiana architektury XVIII wieku, Wydawnictwo: Muzeum Pałac w Wilanowie. — Warszawa 2012. Stanisław Lorentz. Jan Krzysztof Glaubitz — architekt wileński XVIII wieku. — Warszawa 1937. Jerzy Pałubicki. Informacja o pobycie Jana Krzysztofa Glaubitza w Gdańsku // Biuletyn Historii Sztuki, XLII: 1980, nr 1. Drema Vladas. Materiały do historii sztuki Wielkiego Księstwa Litewskiego. Jan Krzysztof Glaubitz, Jan Hedel, Jan Melich // Biuletyn Historii Sztuki, XLII: 1980, nr 1.