Хребет Королеви Олександри () — гірський хребет в Антарктиді, розташований в середній частині гірської системи Трансантарктичних гір, простягся уздовж всієї західної сторони гірського льодовика Бірдмора який є основним проходом між антарктичним Полярним плато та шельфовим льодовиком Росса.
Географія Хребет являє собою ланцюг куполоподібних вершин, що піднімаються над поверхнею льодовикового щита, які чергуються з вершинами у вигляді конічних піків. Довжина хребта становить близько 160 км і він простягся з півночі — північного сходу на південь — південний захід. Ширина становить близько 65 км. Найвища точка — гора Кіркпатрик (4 528 м). Це найвищий хребет Трансантарктичних гір, та другий за висотою — в Антарктиці, після хребта Сентінел, у горах Елсворт (максимальна висота 4 892 м). На південному сході від хребта, розділений льодовиком Бірдмора, лежить Хребет Королеви Мод, а на північному заході — за льодовиком — Хребет Королеви Єлизавети.
Найвищі вершини хребта Королеви Олександри:Queen Alexandra Range на PeakBagger.com. Процитовано: 2013-02-22 Query Form For Antarctica (GNIS).
Назва Назваанглійською Висота,м Відноснависота, м Розташування Кіркпатрик Mount Kirkpatrick 4528 2601 Елізабет Mount Elizabeth 4480 1657 Mount Bell 4305 Mount Mackellar 4295 Fleming Summit 4200 Mount Dickerson 4120 Пік Деценніал Decennial Peak 4020 Без назви (unknown) 3938 1500 Mount Anne 3872 Mount Falla 3825 Стенлі Mount Stanley 3220
Відкриття і дослідження Хребет був відкритий у 1908 році британською антарктичною експедицією (1907-1909) Ернеста Шеклтона і названий на честь англійської королеви Олександри. Хребет має також і інші, альтернативні назви: «Гори Олександри», «Хребет Олександри», «Гори Королеви Олександри».
Шеклтон із групою дослідників, а пізніше Британська антарктична експедиція 1910–1913 р. під керівництвом Роберта Скотта, зібрали в цих горах зразки порід, які містили скам'янілості багатоклітинних організмів. Відкриття багатоклітинних форм життя поблизу Південного полюсу були додатковими доказами, які підтверджували наукову гіпотезу опубліковану в 1910 і в 1912 роках про теорію дрейфу континентів.
Примітки
Посилання