Європе́йські ці́нності (іноді Європеї́зм) — норми та цінності, які, як кажуть, є спільними для європейців і які виходять за межі національної чи державної ідентичності. Окрім сприяння європейській інтеграції, ця доктрина також забезпечує основу для аналізів, які характеризують європейську політику, економіку та суспільство як відображення спільної ідентичності. Її часто асоціюють з правами людини, виборчою демократією та верховенством права.
Огляд У Франції «європейська ідея» (l'idée d'Europe) асоціюється з політичними цінностями, що походять з епохи Просвітництва та республіканізму, що виник після Французької революції та Революцій 1848 року, а не з особистою чи індивідуальною ідентичністю, сформованою культурою чи етнічною приналежністю (не кажучи вже про «пан'європейський» конструкт, що включає ті регіони континенту, на які ніколи не вплинули раціоналізм чи республіканізм XVIII століття).Marita Gilli, L'idée d'Europe, vecteur des aspirations démocratiques: les idéaux républicains depuis 1848 : actes du colloque international organisé à l'Université de Franche-Comté les 14, 15 et 16 mai 1992 (1994).
Фраза «європейські цінності» виникла як політичний неологізм у 1980-х роках у контексті проєкту європейської інтеграції та майбутнього формування Європейського Союзу. Ця фраза стала популяризованою завдяки Дослідженню європейських цінностей, довгостроковій дослідницькій програмі, розпочатій у 1981 році, метою якої було задокументувати погляди на «базові людські цінності» серед європейського населення. Проєкт виник із дослідницької групи «цінності та соціальні зміни в Європі», започаткованої Яном Керкхофсом та Руудом де Моором ().Serendipities 2.2017 (1): 50–68 | 50ARTICLE Kristoffer Kropp, The cases of the European Values Study and the European Social Survey—European constellations of social science knowledge production , Serendipities 2.2017 (1): 50–68, . Твердження про те, що народи Європи мають особливий набір політичних, економічних та соціальних норм і цінностей, які поступово замінюють національні цінності, також було названо «європеїзмом» Маккорміком (2010).John McCormick, Europeanism (Oxford University Press, 2010)
Асоціація «європейських цінностей» з європейською інтеграцією, якої прагне Європейський Союз, вийшла на перший план із розширенням Європейського Союзу на схід після закінчення холодної війни.Adrian G. V. Hyde-Price, The International Politics of East Central Europe, Manchester University Press, 1996, p. 60. "The new nationalist myth in Eastern Europe thus attempts to define contemporary national identity in terms of European values and a European cultural heritage. The desire to return to Europe and embrace European values has led to a growing acceptance in much of East Central Europe of liberal democracy, human rights, multilateral cooperation and European integration."
У статті 2 Лісабонського договору (2007) перелічено низку «цінностей Союзу», зокрема «повагу до людської гідності, свободу, демократію, , верховенство права та повагу до прав людини, включаючи права осіб, що належать до меншин», закликаючи до «суспільства, в якому панують плюралізм, недискримінація, толерантність, справедливість, солідарність та рівність між жінками та чоловіками».Treaty on the European Union, Title I: Common Provisions.
Термін «європейські цінності» не обмежується політичними цінностями, як ті, що визначені ЄС, але його також можна визначити з точки зору спільної європейської культурної спадщини. Типовими орієнтирами можуть бути класична античність, християнство, епоха Відродження чи Просвітництва, всі з яких можна вважати джерелом цінностей.
Габермас і Дерріда (2005) Філософи Юрґен Габермас і Жак Дерріда написали статтю для газети «Frankfurter Allgemeine Zeitung», у якій стверджували про народження «європейської публічної сфери». Вони стверджували, що нові цінності та звички надали сучасній Європі «її власне обличчя», і бачили можливість для побудови «ядра Європи» (без урахування Сполученого Королівства та Східної Європи), яке могло б стати противагою Сполученим Штатам.
Намагаючись пояснити, що являє собою Європа, два філософи перерахували шість аспектів того, що вони назвали спільним європейським «політичним менталітетом»:
Секуляризація. Довіра до держави та скептицизм щодо досягнень ринків. Реалістичні очікування щодо технологічного прогресу. Велферизм. Низький поріг толерантності до застосування сили. Багатосторонність у рамках реформованої Організації Об'єднаних Націй.Jürgen Habermas and Jacques Derrida, ‘February 15, or What Binds Europe Together: Plea for a Common Foreign Policy, Beginning in Core Europe’, in Frankfurter Allgemeine Zeitung, 31 May 2003. Reproduced in Daniel Levy, Max Pensky and John Torpey (eds), Old Europe, New Europe, Core Europe (London: Verso, 2005).
МакКормік (2010) Політолог John McCormick, Europeanism (Oxford University Press, 2010) розвиває ці ідеї та визначає наступні основні атрибути європеїзму:
Секуляризм, ймовірно, є однією з рис, яка найчіткіше асоціюється з Європою: хоча релігія продовжує зростати в більшій частині решти світу, практично в кожній європейській країні її роль зменшується, і вона відіграє дедалі менш важливу роль у політиці та суспільному житті, водночас сильно впливаючи на ставлення європеїстів до науки та державної політики, в якій релігійні переконання відіграють певну роль. Переосмислення значення громадянства та патріотизму. Щодо останнього, гордість за країну замінюється гордістю за ідеї, також відомою як конституційний патріотизм. Ідентифікація з націями чи державами дедалі більше поєднується з ідентифікацією з Європою. Космополітизм, або асоціація з універсальними ідеями, та переконання, що всі європейці, і, можливо, навіть усі люди, належать до єдиної моральної спільноти, яка виходить за межі державних кордонів чи національних ідентичностей. Локальне та глобальне не можуть бути розділені чи розлучені. Комунітаризм, який – на відміну від ліберального акценту на правах особистості – підтримує баланс між індивідуальними та громадськими інтересами, підкреслюючи відповідальність уряду перед усіма, хто живе під його юрисдикцією. Європеїзм стверджує, що суспільство іноді може краще оцінювати, що добре для окремих людей, ніж навпаки. Колективне суспільство. Європеїзм наголошує на думці, що суспільні розбіжності відбуватимуться попри спроби забезпечити рівні можливості, і визнає роль держави як економічного менеджера та гаранта суспільного добробуту. Велферизм, або посилання на європеїстичні ідеї, згідно з якими, хоча індивідуальні зусилля мають вітатися, схвалюватися та винагороджуватися, спільнота несе відповідальність за забезпечення максимально рівних умов гри та справедливого розподілу можливостей і багатства. Європеїзм наголошує на , а не на рівності можливостей. Сталий розвиток, або переконання, що розвиток має бути сталим, задовольняючи потреби сьогодення без шкоди для потреб майбутніх поколінь. Переосмислення сім'ї. Місце європейської сім'ї змінюється: все менше європейців вирішують одружитися, зростає їхній вік при вступі в шлюб, зростає рівень розлучень, знижується рівень народжуваності, більше дітей народжується поза шлюбом, а домогосподарства з одним батьком та однією особою стають все більш поширеними. Працюють, щоб жити. європейці працюють менше годин, витрачають більше часу на це та розробили закони та політику, сприятливі для сім'ї. Кримінальні права. У питаннях кримінального правосуддя європеїзм означає більший акцент на правах особистості та перевагу вирішенню спорів шляхом переговорів, а не конфронтації за допомогою закону. Опозиція до смертної кари. Узгоджується з вищезазначеними кримінальними правами. Страти, спонсоровані державою, заборонені в усіх державах-членах Європейського Союзу та Ради Європи, а європейські уряди працюють над досягненням глобального мораторію як першого кроку до її скасування в усьому світі. Мультикультуралізм, у якому Європа має давню та часто недооцінену традицію, що випливає з різноманітності європейських суспільств, та європеїстичну звичку інтегрувати основні цінності та риси нових груп, з якими контактували її домінуючі культури. Вічний мир. Там, де колись Європа була регіоном майже постійної війни, конфліктів та політичного насильства, сьогодні вона є регіоном загального миру, який досяг значного прогресу на шляху до досягнення кантівської умови вічного миру. Міждержавна війна в регіоні вважається немислимою та неможливою навіть під час найгірших економічних чи фінансових проблем. Багатосторонність. Європеїзм відмовився від національних інтересів на користь співпраці та консенсусу, просування цінностей, а не інтересів, опори на міжнародні правила та угоди, а також створення коаліцій та співпраці через міжнародні організації для вирішення проблем.
Європейський Союз
Європейський Союз проголошує фундаментальними цінностями ЄС ті, що є «спільними для держав-членів у суспільстві, у якому панують плюралізм, недискримінація, толерантність, справедливість, солідарність та рівність між жінками та чоловіками». Це: людська гідність, свобода, демократія, рівність, верховенство права та права людини. Ці фундаментальні цінності визначені у статті 2 Лісабонського договору. Стаття 3 визначає сприяння цим цінностям як одну з цілей Союзу. Раніше в преамбулі Хартії основних прав Європейського Союзу 2000 року вже згадувалися «неподільні, універсальні цінності людської гідності, свободи, рівності та солідарності», а також «принципи демократії та верховенства права».
У 2018 році Європейська рада видала рекомендацію щодо «просування спільних цінностей, інклюзивної освіти та європейського виміру навчання». У цьому тексті цінності, визначені в Лісабонському договорі, вважаються натхненням Союзу об’єднувати країни та надавати «Союзу його місце на світовій арені». Рекомендується використовувати освіту для просування цих цінностей. Це також розглядається як спосіб боротьби з викликами популізму та ксенофобії.
Термін «європейські цінності» часто вживається політичними діячами в Європейському Союзі або коли йдеться про Європейський Союз. Особливо помітними є згадки про європейські цінності в дискусіях про те, хто має бути частиною ЄС. Одним із прикладів може бути заява кандидата до Європейської комісії Мартіна Шульца про те, що Туреччина не стане членом ЄС за його керівництва, оскільки «країна різко дистанціюється від демократичних цінностей ЄС». Іншим прикладом може бути заява Володимира Зеленського про те, що «кожна європейська країна, яка поділяє спільні європейські цінності, повинна бути частиною європейської родини», щоб пояснити, чому Україна повинна приєднатися до ЄС.
Статистика Згідно з опитуванням Eurobarometer 2022 року, 64% опитаних охарактеризували держави-члени ЄС як «близькі» з точки зору «спільних цінностей» (порівняно з 53% у 2021 році), а 33% – як «далекі» (порівняно з 41% у 2021 році). Більше цінностей можна знайти в цій таблиці:
Сприйняття спільних цінностей між державами-членами ЄС: РікБлизькіДалекі2022 рік64%33%2021 рік53%41%2019 рік54%40%2018 рік53%41%2017 рік52%41%2016 рік51%42%2015 рік50%43% У Євробарометрі 2020 року респондентам було поставлено 11 запитань про те, чи підтримують вони певні цінності Європейського Союзу: ЗначенняЗгоденНе знаюНе погоджуюсяСвобода думки, слова та віросповідання81%14%4%Свобода мирних зібрань, організації та демонстрацій77%17%5%Право на вільне пересування в межах ЄС74%18%7%Опозиція до смертної кари57%25%16%Надання політичного притулку66%23%9%Надання соціально вразливим громадянам можливості вести гідне життя76%18%5%Рівність перед законом та право на справедливий суд82%12%5%Незалежна судова система82%12%5%Повага до вибору особистого способу життя та сім'ї79%14%6%Відмова від дискримінації за будь-якою ознакою79%15%5%Гендерна рівність79%15%5%
Критика