Майкл Аллен Айнез ( 14 травня 1966, Сан-Фернандо, Каліфорнія) — американський рок-музикант, бас-гітарист Alice in Chains.
Почав музичну кар'єру у 1991 році, потрапивши до гурту Оззі Осборна. Всесвітня слава прийшла до нього у 1993, після переходу в гурт Alice in Chains. Айнез став беззмінним бас-гітаристом гурту, як у складі з вокалістом Лейном Стейлі, який помер 2002 року, так і з Вільямом Дювалем, який його замінив. Крім гри в Alice in Chains, музикант співпрацював зі Slash's Snakepit, Black Label Society, Heart та іншими виконавцями.
Виконавча манера Айнеза сформувалася під впливом британських бас-гітаристів 1970-х років і виділялася мелодійністю і простотою. У 2007 році він посів 62 місце в списку «100 найвидатніших бас-гітаристів і барабанщиків», опублікованому в журналі Hit Parader.
Біографія
Дитинство та юність Майкл Аллен Айнез народився 14 травня 1966 року в Сан-Фернандо, штат Каліфорнія, США. Пологи приймала бабуся, яка працювала медсестрою. Майк ріс у великій релігійній філіппінській родині, хоча його батько походив із центрального Техасу. Айнез був єдиною дитиною в сім'ї. Батьки розлучилися, коли він був зовсім маленьким, а найближчим родичем став дідусь.
Від самого народження Майка оточували музиканти: родичі грали в церковному оркестрі, а також виконували національну філіппінську музику. Дядько Майка грав на клавішних і репетирував разом з Елом Маккеєм, учасником гурту Earth, Wind & Fire.
Майк почав грати на музичних інструментах у четвертому класі, освоївши кларнет, саксофон і фортепіано. Першою піснею, яку він виконав, стала балада Easy гурту Commodores, що вийшла 1977 року. Наприкінці 1970-х років Айнез переїхав у Пасадіну і почав захоплюватися хард-роком і хеві-металом, ставши фанатом місцевої групи Van Halen. У Айнеза з'явилася електрогітара, але незабаром він викупив у дядька бас і зрозумів, що насправді хоче бути бас-гітаристом. Після закінчення середньої школи і під час навчання в коледжі Майк продовжував займатися музикою, грав у духовому оркестрі, а також пробував свої сили в декількох рок-групах.
Поворотним моментом у своєму житті Айнез вважає фестиваль US Festival 1983 року. Юнак дістався автостопом із Пасадіни до Сан-Бернардіно, щоб спостерігати за виступами Оззі Осборна, Scorpions, Van Halen, Quiet Riot, Triumph і Mötley Crüe. Після цього Айнез зрозумів, що хоче займатися музикою професійно.
Початок кар'єри з гуртом Оззі Осборна Поворотним моментом у кар'єрі Айнеза стало прослуховування бас-гітаристів до гурту Оззі Осборна, яке відбувалося у Північному Голлівуді, найімовірніше — наприкінці 1990 року. Майк також вирішив спробувати свої сили, хоча й був переконаний, що його не візьмуть. Він відпросився з роботи, прикинувшись хворим, і пішов на прослуховування, що проходило в Joe's Garage Френка Заппи. Айнез усього лише хотів побачитися зі своїм кумиром і навіть не знав як треба басові партії, підібравши їх на слух перед пробами. Він не нервував, бо не будував великих надій. З'ясувалося, що на позицію претендує понад двісті осіб. На тлі інших претендентів — дорослих «металістів», одягнених у шкіру, — юний Айнез у тенісному взутті, потертих джинсах і футболці «Лос-Анджелес Кінгс» здавався чужим. Проте йому вдалося зіграти кілька пісень з Оззі та музикантами Марком Канделаріо, Закком Вайлдом і Ренді Кастільйо. Майк був упевнений, що провалив прослуховування, але на автомобільній парковці його наздогнали Оззі та Шерон Осборн і повідомили, що він потрапив до фінальної п'ятірки. Протягом тижня претендентів, що залишилися, прослухали ще два рази. Нарешті, Айнезу зателефонували та повідомили, що він отримав заповітну посаду і його запрошують у спільне турне Європою. Майк у цей час відпочивав зі своїм 82-річним дідусем, смертельно хворим на рак простати, і ця новина дуже обрадувала їх обох. Пізніше Айнез називав цей момент одним із тих, що запам'яталися найбільше у своєму житті. Двадцятитрирічний музикант, який не покидав межі рідної країни, був вражений: «Ще вчора я виступав у Coconut Teaser (місцевому нічному клубі), а тепер живу в одному замку з Оззі Осборном і граю на „Вемблі“». Йому невимовно пощастило, адже група Осборна стала лише третім музичним колективом у кар'єрі музиканта.
Айнез пробув у складі гурту Оззі Осборна до 1993 року, виступаючи на концертах у складі акомпануючого гурту разом із гітаристом Закком Вайлдом і барабанщиком Ренді Кастільйо. Так, у січні 1991 року він виступив на Вемблі Арені, де Оззі був хедлайнером «Великого британського музичного вікенду», що був частиною BRIT Awards 1991. 1991 року вийшов новий альбом Осборна під назвою No More Tears. Оззі не влаштовувала студійна гра Айнеза і він запросив старого знайомого і співавтора Боба Дейслі який і виконав басові партії. Айнез був включений до списку учасників запису, оскільки придумав вступ до заголовної пісні «No More Tears». Як пізніше згадував Дейслі: «на цьому альбомі я значився бас-гітаристом, а Майк Айнез відповідав за басові ідеї». Альбом дебютував на сьомому місці в хіт-параді Billboard 200, отримав чудові відгуки преси та досі вважається одним із найкращих у сольній кар'єрі Осборна. Айнез разом із групою вирушив у концертний тур Theatre of Madness (з англ. «Театр божевілля»), який розпочався з концертів у Японії в жовтні 1991 року, продовжився виступами у невеликих театрах у листопаді, і великими стадіонними концертами на початку наступного року. 1992 року в Оззі Осборна діагностували розсіяний склероз і він вирішив припинити концертну діяльність, щоб проводити більше часу з родиною. З червня по листопад Айнез брав участь у прощальному турі Оззі «No More Tours». Проте дізнавшись про помилковість діагнозу, після закінчення турне Осборн передумав йти зі сцени та продовжив кар'єру.
Перехід в Alice in Chains Після закінчення багатомісячних гастролей музиканти Оззі Осборна зайнялися зведенням концертного альбому Live and Loud у Ріно, штат Невада. У січні 1993 року в студії пролунав дзвінок: Майка Айнеза розшукував барабанщик Alice in Chains Шон Кінні, який у цей час перебував на Гаваях. Бас-гітарист вперше дізнався і побачив гурт наживо 8 лютого 1991 року під час концерту, присвяченого п'ятиріччю хеві-металічної радіостанції KNAC. Оззі Осборн був хедлайнером того концерту, що проходив на спортивній арені в Лонг-Біч, штат Каліфорнія, а Alice in Chains виступали на розігріві. Айнез згадував, що залишився під великим враженням від концерту маловідомого гурту: «Я не міг відірвати очей від Лейна, він був дуже привабливим фронтменом». Alice in Chains також гастролювали разом з Оззі під час туру «No More Tours» і встигли ближче познайомитися один з одним. Шон Кінні розповів телефоном, що гурт щойно розлучився з бас-гітаристом Майком Старром і терміново шукає заміну, запропонувавши Айнезу приєднатися до Alice in Chains хоча б до кінця поточного концертного туру. Бас-гітарист вирішив порадитися з Оззі Осборном і той «благословив» свого сесійного музиканта, сказавши, що якщо він не прийме пропозицію, то проведе наступні сім днів у лікарні: «Стільки знадобиться лікарям, щоб витягнути мою ногу з твоєї дупи». Заручившись згодою «Принца темряви», Айнез зважився спробувати свої сили в Alice in Chains.
В Alice in Chains Майка Айнеза очікував теплий прийом. З'ясувалося, що його запримітили ще під час спільних концертів з Оззі й навіть не розглядали інші кандидатури. Джеррі Кантрелл відзначав візуальну схожість Айнеза і Старра і жартував, що «якщо вже міняти бас-гітариста, то в нього повинно бути таке ж ім'я, він повинен палити ті самі цигарки та мати такий самий вигляд». Айнез приєднався до команди Alice in Chains у Лондоні за кілька днів до першого концерту європейського турне на підтримку альбому Dirt. Перший день вони провели разом, покурюючи «вбивчу травичку», після чого орендували репетиційне приміщення і протягом двох днів показали Айнезу основні пісні. Гітарний технік гурту Ренді Біро був вражений новим бас-гітаристом і стверджував, що той знав партії краще за Старра, який грав у групі багато років. Проте музиканти не поспішали приймати остаточне рішення про зміну складу. У Айнеза залишалися зобов'язання перед Оззі, який записував черговий альбом, тому було вирішено почекати з остаточним рішенням до вересня. Наступні півтора місяця Айнез і Alice in Chains провели в європейському турне разом з іншим сіетлським колективом Screaming Trees. У середині березня гурт повернувся до США і провів мінітур разом із Circus of Power і Masters of Reality. У квітні 1993 року Айнез уперше вирушив із новою групою в студію, де записувався саундтрек до фільму «Останній кіногерой». Були придумані та виконані дві пісні: «A Little Bitter» Айнеза і «What The Hell Have I» Джеррі Кантрелла. Ця студійна сесія і стала тим моментом, коли було ухвалено остаточне рішення залишити Айнеза в групі.
З червня по серпень 1993 року відбулася головна подія рок-сцени року — фестиваль Lollapalooza 1993, на якому Alice in Chains виступили як хедлайнери. Айнез назвав ці концерти «одним із тих турів, де ти знаходиш друзів на все життя», виділивши гурти Tool, Rage Against the Machine, Primus, Dinosaur Jr., Babes in Toyland і Fishbone. На той час «випробувальний період» був успішно пройдений. У журналі Kerrang! за підсумками фестивалю відзначили внесок нового бас-гітариста: «Айнез більше не новий хлопець, він став життєво важливим елементом Alice in Chains із заразливим ентузіазмом і безстрашними басовими партіями, тоді як Кантрелл продовжував своє перетворення на повноцінного гітарного бога. Від концерту до концерту він обростає авторитетом і набуває впевненості, і разом з бездоганною грою барабанщика Шона Кінні створює всі умови, щоб Alice in Chains перетворилися на суперзірок».
Після закінчення фестивалю Lollapalooza стомлена насиченими гастролями група вирішила взяти півторамісячну відпустку. Щоб відірватися від напруженого концертного графіка, було вирішено вирушити на тиждень у студію London Bridge. На відміну від попередніх сесій Alice in Chains, де музиканти бралися за запис, уже маючи на руках готовий матеріал, цього разу в них не було готових пісень. Проте, використовуючи накопичені за час концертів напрацювання, протягом тижня групі вдалося записати сім композицій. Айнез брав повноправну участь у процесі, а його ідеї лягли в основу пісень «Rotten Apple» і «I Stay Away». Джеррі Кантрелл залишився задоволений результатом: «Це був перший раз, коли ми записувалися з Майком Айнезом. Цей мініальбом довів нам і шанувальникам, яким є його талант. Він грає найогидніше, найпохмуріше лайно, але у нього найдобріше серце у світі». Акустична платівка Jar of Flies вийшла у січні 1994 року і посіла перше місце в американському хіт-параді, ставши першим мініальбомом в історії музики, який підкорив вершину чарту Billboard 200.
Негаразди у гурті Перехід до Alice in Chains приніс Майку Айнезу всесвітню популярність, проте стосунки всередині гурту були далекі від ідеальних. З моменту виходу альбому Dirt, натхненного невдалим досвідом боротьби з героїновою залежністю вокаліста Лейна Стейлі, в очах критиків і слухачів гурт став нерозривно асоціюватися з наркотиками. Ходили чутки, що Айнез був настільки роздратований побаченим, що під час турне 1993 року штовхнув підсилювач і зламав руку дорожньому техніку. Сам бас-гітарист та інші музиканти намагалися запевняти журналістів, що проблеми з наркотиками залишилися в минулому. Насправді Лейн Стейлі кілька разів вирушав на лікування до реабілітаційного центру, а Шон Кінні намагався позбутися алкогольної залежності. Через проблеми зі здоров'ям усередині гурту довелося відмовитися від довгоочікуваного турне з Metallica та участі у фестивалі Вудсток-94. Музиканти перестали виступати разом і зайнялися власними проєктами.