Отто Георг Аммон (; 7 грудня 1842, Карлсруе, Велике герцогство Баден — 14 січня 1916, Карлсруе, Німецька імперія) — німецький соціолог, етнолог і євгеніст. Своїми працями «Природний відбір серед людей» (1893) «Соціальний порядок і його природні закони» (1896) зробив значний внесок у розвиток расово-антропологічної школи.

Біографія Отто Аммон народився 7 грудня 1842 року в місті Карлсруе. Свій родовід по лінії батька він пізніше прослідкував з 1598 року. Його батько був комерсантом. У віці чотирьох років він втратив матір, а в п'ятнадцять — батька і брата, після чого жив у своїх тіток.

Закінчив Вищу технічну школу в Карлсруе. У 1860-х роках працював інженером на будівництві залізничних шляхів, в 1868 році одружився. Відповідно до духу часу, Аммон тоді вважав себе лібералом і, кинув роботу інженера, став головним редактором газети «Констанцер Цайтунг». Проте тяжка хвороба шлунка змусила його 1883 року залишити роботу журналіста та повернутися з дружиною і чотирма дітьми із Констанції в Карлсруе.

Там він вступив у товариство любителів давнини, за дорученням якого зайнявся вивченням фізичних особливостей жителів Бадена, причому почав зі солдатів. Результатом дослідження стала праця «Про антропологію баденців», яка вийшла 1899 року. Його заслуги в галуз соціальної антропології отримали відтоді широке визнання як у Німеччині, так і за кордоном. Він був удостоєний звання почесного доктора Фрайбурзького університету та, розвиваючи успіх, співпрацював у багатьох німецьких та зарубіжних журналах. Володіючи одинадцятьма іноземними мовами, писав статті й на них.

Отто Аммон виступив з критикою соціал-демократії в серії статей «Антропологічна балаканина», які 1891 року вийшли окремою монографією під назвою "Дарвінізм проти соціал-демократії ". У ній він проявив себе як «затятий противник соціалістичного громадського порядку» і вважав, що між соціал-демократією, з одного боку, і вченням про боротьбу за існування про соціальний відбір, з іншого боку, існує непримиренна протилежність.

Погляди Аммон розумів людину як природну істоту, що розвивається завдяки дії законів боротьби за існування і природного відбору. Науковець ніби то встановив «закономірні» зв'язки між величиною головного показника та соціально-класовим становищем людини в суспільстві. На цій підставі він приходив до помилкових висновків, що саме нащадки нижчих рас утворюють у суспільстві трудящі класи.

Аммон сам проводив антропометричні виміри серед новобранців, студентів і намагався довести значення головного показника як об'єктивного критерію для розрізнення розумових здібностей людей, які, на його думку, виникають внаслідок природного відбору та боротьби за існування. Першопричини у відмінностях соціального статусу, можливостях соціального просування в суспільстві, умовах життя і діяльності він вбачав у расових джерелах. Расизм і соціальний дарвінізм також лежать в основі аналізу соціальних інститутів у творчості Аммона.Расово-антропологічна школа Гобіно Амон Ляпуж

Otto Ammon. — Die natürliche Auslese beim Menschen. — 1893

Чотири класи людей за здібностями Аммон ділив людей на чотири класи за їх основними здібностям. Соціальні вчення Індії були вже відомі в Європі в описуваний час, і цей факт був виправданням кастової системи з антропологічної точки зору.

«У перший клас входять відкривачі, винахідники, піонери, що відкривають людству нові шляхи. Вони мають рівень інтелекту вище середнього, це люди з характером, невтомні і сміливі творці, на второваних шляхах вони відчувають себе не дуже добре … Людство зобов'язане їм усім прогресом.

Другий клас — розумні і вправні люди, які не володіють творчим духом, але вміють схоплювати, розробляти і покращувати чужі ідеї … Перші два класи взаємно доповнюють один одного.

У третій клас входять люди з рівнем інтелекту середнім або нижче середнього. Для них характерно те, що Гальтон назвав „духом стада“. Вони піддаються навчанню і, не маючи своїх ідей, можуть засвоювати чужі. Вони не можуть самі розвивати засвоєні ідеї і тому противляться будь-яких нововведень. Вони думають, ніби володіють загальною істиною, зберігаючи прихильність до неї з інертністю маси.

Четвертий клас — неповноцінні люди, нездатні виробляти, відкривати або комбінувати, або засвоювати чужу культуру».

Отто Аммон зробив висновок згідно з цією класифікацією, що значення народів, їх цінність для світової культури, перевага одного народу над іншим тим більше, чим більше в народі людей першого і другого класу.

«Людина першого класу коштує тисяч простих працівників фізичної праці і покращує добробут тисяч. Люди третього і четвертого класу тільки слідують по прокладених людьми першого класу шляхах. Люди першого класу — це локомотиви, люди третього і четвертого класу — вагони».

Цілком закономірно, що з позиції подібних поглядів він нападав на соціал-демократичних лідерів: «Бебель хоче, щоб з усіма людьми зверталися однаково, з старанними і ледачими, обдарованими і бездарними … Чому когось карати за помилку природи, а інших винагороджувати, якщо їм і так пощастило? Значить, змагання повинне припинитися і теорія Дарвіна втратить силу. Для людства, це буде регрес, а не прогрес, як думає Бебель».Авдеев В. Б. Политическая антропология Людвига Вольтмана (раздел Плеяда социал-дарвинистов).

У наш час погляди Аммона вважаються лженауковими та расистськими.

Бібліографія «Anthropologische Untersuchungen der Wehrpflichtigen in Baden» (1890); «Darwinismus gegen die Sozialdemokratie» (Гамбург, 1891); «Natürliche Auslese bei Menschen» (Єна, 1893); «Bedeutung des Bauernstandes» (1894); «Gesellschaftsordnung und ihre natürliche Grundlagen» (Єна, 1895; 3-е изд., 1900); «Zur Anthropologie der Badener» (1899).

Примітки