«Великий Ґетсбі» () — роман американського письменника Френсіса Скотта Фіцджеральда, опублікований 1925 року. Дія роману відбувається у вигаданому містечку Вест-Егг на Лонг-Айленді влітку 1922 року і обертається навколо таємничого молодого мільйонера Джея Гетсбі та його дон-кіхотського кохання до вродливої Дейзі Б'юкенен. Роман вважається magnum opus Фіцджеральда. Він відтворює картину епохи джазу в США з характерними для того часу декадансом, потягом до надміру й соціальних змін. Його характеризують як застереження щодо американської мрії.
Фіцджеральд почав планувати написання роману 1923 року під впливом вечірок у північній частині Лонг-Айленду, які він тоді відвідував. За його словами він бажав створити щось нове, щось надзвичайне й красиве, водночас просте й вишукано оздоблене. Робота просувалася повільно, й Фіцджеральд завершив перший варіант після переїзду на Французьку Рив'єру 1924 року. Видавець, Максвелл Перкінс, відчував, що книга надто туманна, й умовив автора переглянути текст узимку. Фіцджеральд довго не міг визначитися з назвою й схилявся до варіанту «Трімалкіон у Вест-Еггу». Після внесення змін Фіцджеральд був задоволений текстом, але залишався неоднозначним щодо назви книги та розглядав кілька альтернатив. Робота суперобкладинки художника Френсіса Кугата під назвою «Небесні очі» справила велике враження на Фіцджеральда, і він включив її образи в роман.
Уперше роман вийшов у виданні компанії «Чарльз Скрібнерз санс» в квітні 1925. «Великий Гетсбі» отримав загалом схвальні відгуки, хоча деякі літературні критики вважали, що він не зрівнявся з попередніми роботами Фіцджеральда. Порівняно з його попередніми романами «По цей бік раю» (1920) і «Прекрасні й приречені» (1922), роман став комерційним розчаруванням. За перший рік розійшлося 20 тис. примірників. Фіцджеральд помер 1940 року, вважаючи себе невдахою, про твори якого всі давно забули.
Під час Другої світової війни роман пережив різкий сплеск популярності, коли Рада з книг у воєнний час розповсюдила безкоштовні примірники американським солдатам, які служили за кордоном. Ця нова популярність поклала початок критичному та науковому перегляду, і робота незабаром стала основною частиною більшості американських навчальних програм середньої школи та частиною американської масової культури. У наступні десятиліття відбулися численні сценічні та кіноадаптації. Відтоді книга залишається популярною й вважається одним із класичних творів американської літератури.
Гетсбі продовжує привертати увагу громадськості та вчених. Науковці підкреслюють трактування в романі соціального класу, успадкованого проти власноручного багатства, статі, раси та захисту довкілля, а також його цинічне ставлення до американської мрії. «Великий Гетсбі» вважається літературним шедевром і претендує на звання Великого американського роману.
Номер 18 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу НьюсвікNewsweek's Top 100 Books — список 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік .
Історико-біографічний контекст
Дія фільму розгортається на процвітаючому Лонг-Айленді в 1922 році. Великий Гетсбі розповідає про критичну соціальну історію Америки епохи сухого закону в епоху джазу. Вигадана розповідь Френсіса Скотта Фіцджеральда повністю передає той період — відомий своєю джазовою музикою,. економічним процвітанням, культурою флеперок,: «Не встигли мирні громадяни республіки перевести подих, як найдикіше з усіх поколінь, покоління, представники якого були підлітками під час сум'яття Великої війни, грубо відсунуло моїх сучасників з дороги і затанцювало в центрі уваги. Це було покоління, чиї дівчата драматизували себе в образі дівчат, що розмахують прапорцями». розпусними звичаями, непокірною молодістю,. і всюдисущих спікізі. Фіцджеральд використовує багато з цих суспільних подій 1920-х років, щоб розповісти свою історію, від простих деталей, як-от петинг в автомобілях, до ширших тем, таких як контрабанда як незаконне джерело багатства Гетсбі.: «Молоді люди з маленьких містечок, без нагляду, відкрили для себе мобільну приватність цього автомобіля, подарованого юному Біллу в шістнадцять років, щоб зробити його „самодостатнім“. Спочатку петтінг був відчайдушною авантюрою навіть за таких сприятливих умов, але згодом відбувся обмін довірою, і стара заповідь порушилася».. З іншого боку історія Гетсбі допомагає Фіцджеральду змалювати суспільство «ревучих двадцятих».
Фіцджеральд передає гедонізм суспільства епохи джазу, поміщаючи зрозумілу сюжетну лінію в історичний контекст найбурхливішої та найяскравішої епохи американської історії.; . Очима Фіцджеральда ця епоха представляла морально вседозволений час, коли американці різного віку розчаровувалися в панівних соціальних нормах і були одержимі пошуком задоволень. Сам Фіцджеральд мав певну амбівалентність щодо епохи джазу, епохи, теми якої він пізніше вважав би відображенням подій у його власному житті: Фіцджеральд задокументував епоху джазу і свій життєвий зв'язок з цією епохою в есе «Відлуння джазової епохи», яке було опубліковане у збірці есеїв The Crack-Up..
Великий Гетсбі відображає різноманітні події молодості Фіцджеральда. Він був молодим жителем Середнього Заходу з Міннесоти. Як і оповідач роману, який навчався в Єльському університеті, він здобув освіту в Прінстонській школі Ліги плюща. Там 18-річний Фіцджеральд зустрів Джіневру Кінг, 16-річну світську левицю, в яку закохався.: Пізніше Фіцджеральд зізнався своїй доньці Френсіс, що Джиневра Кінг «була першою дівчиною, яку я покохав», і що він «старанно уникав зустрічей з нею», щоб «підтримувати ідеальну ілюзію». Попри те, що і Джіневра була закохана в нього, її сім'я з вищого класу відкрито не заохочувала його залицяння до їхньої дочки через його статус нижчого класу, а її батько нібито сказав йому, що «бідні хлопці не повинні думати про те, щоб одружуватися з багатими дівчатами».
Сім'я Джіневри відмовила залицяльнику через відсутність фінансових перспектив. Налаштований на самогубство Фіцджеральд під час світової війни пішов в армію Сполучених Штатів і отримав звання підпоручика. Очікуючи на відправлення на західний фронт, він хотів, щоб його вбили в бою і його твори мали великий успіх після його смерті. Він дислоковався у таборі Шерідан у Монтгомері, штат Алабама, де зустрів Зельду Сейр, жваву 17-річну красуню з півдня. Дізнавшись, що Джіневра одружилася з багатим чиказьким бізнесменом Вільямом «Біллом» Мітчеллом, Фіцджеральд попросив Зельду про шлюб; . Зельда погодилася, але відклала їхнє одруження, поки він не стане фінансово успішним.: Зельда сумнівалася, чи заробить він коли-небудь достатньо грошей, щоб вони могли одружитися, а Фіцджеральд був змушений доводити, що «він достатньо багатий для неї». Таким чином, Фіцджеральд схожий на Джея Гетсбі тим, що він заручився, будучи військовим офіцером, який перебував далеко від дому, а потім шукав величезних багатств, щоб забезпечити спосіб життя, до якого звикла його наречена: «Слава і багатство, здавалося, не матеріалізувалися для Фіцджеральда за графіком, а Зельда проводила час у Монтгомері, роздумуючи, чи не варто їй одружитися з одним з її більш підходящих і фінансово краще забезпечених шанувальників»..
Після успіху як автор коротких оповідань і романів Фіцджеральд одружився з Зельдою в Нью-Йорку, і незабаром молодята переїхали на Лонг-Айленд. Попри те, що він любив ексклюзивне середовище Лонг-Айленда, Фіцджеральд категорично не схвалював екстравагантних вечірок, а заможні люди, з якими він зустрічався, часто розчаровували його. Намагаючись наслідувати багатих, він виявив, що їхній привілейований спосіб життя викликає моральне занепокоєння: «Хоча Фіцджеральд прагнув „стати членом спільноти багатіїв, жити день у день, як вони, розділяти їхні інтереси та смаки“, він вважав такий привілейований спосіб життя морально тривожним».: Фіцджеральд «глибоко захоплювався багатіями», але його заможні друзі часто розчаровували або відштовхували його. Отже, він плекав «тліючу ненависть селянина» до багатіїв та їхнього оточення. Хоча Фіцджеральд, як і Гетсбі, завжди захоплювався багатими, проте, він мав до них тліючу образу..
Короткий зміст сюжету Основні події роману відбуваються влітку 1922 року. Розповідає їх Нік Карравей, випускник Єльського університету, ветеран Першої світової війни із Середнього Заходу, який працює в Нью-Йорку продавцем облігацій. Він винаймає у містечку Вест-Егг на Лонг-Айленді невеличкий будинок поряд із пишною віллою Джея Гетсбі, таємничого мільйонера, що справляє екстравагантні вечірки.
Оповідь починається з того, що Нік відвідує свою кузину Дейзі Б'юкенен, одружену з університетським знайомим Ніка Томом. Там він знайомиться із Джордан Бейкер, привабливою і цинічною молодою гольфісткою, з якою у Ніка починаються романтичні стосунки. Вона розповідає Нікові про те, що Том має коханку, Міртл Вілсон, яка нахабно дзвонить йому додому та живе в «долині попелу», розгалуженому смітнику: Долина попелу — це сміттєзвалище у Флашинг-Медоуз, Квінз. «У цих порожніх просторах і сірих купах, частина з яких була відома як звалище „Флашинг-Медоуз“, Фіцджеральд знайшов свій ідеальний образ для бездушної і жорстокої зради невиліковно невинного Гетсбі». Флашинг-Медоуз був осушений і став місцем проведення Всесвітньої виставки 1939.. Того вечора Нік бачить Гетсбі, який стоїть самотньо на своїй галявині, дивлячись на зелене світло на іншому боці затоки.
Кілька днів потому поїздом до Нью-Йорка Нік неохоче супроводжує п'яного і розбурханого Тома. Дорогою вони зупиняються в гаражі, де живуть механік Джордж Вілсон і його дружина Міртл. Міртл приєднується до них, і тріо йде до невеликої квартири в Нью-Йорку, яку Том орендував для побачень з нею. Приходять гості, і починається вечірка, яка закінчується тим, що Том дає ляпаса Міртл і ламає їй ніс після того, як вона згадує Дейзі.
Одного ранку Нік отримує офіційне запрошення на вечірку в маєток Гетсбі. Опинившись там, Нік соромиться, що нікого не впізнає, і починає сильно пити, поки не зустрічає Джордан. Під час розмови з нею до нього підійшов чоловік, який представився як Джей Гетсбі та наполягав, що під час війни вони з Ніком служили в 3-ій Піхотній дивізії. Гетсбі намагається втертися в довіру до Ніка, і коли Нік залишає вечірку, він помічає, що Гетсбі спостерігає за ним.
Наприкінці липня Нік і Гетсбі обідають у спікізі. Гетсбі намагається вразити Ніка розповідями про його військовий героїзм і його оксфордські дні. Після цього Нік знову зустрічає Джордан у готелі «Плаза». Від Джордан Нік довідується, що Гетсбі та Дейзі познайомилися приблизно в 1917 році, коли Гетсбі був офіцером американських експедиційних сил. Вони закохалися, але коли Гетсбі відправили за кордон, Дейзі неохоче одружилася з Томом. Чимало ночей Гетсбі проводить, дивлячись через затоку на зелені вогні причалу біля будинку Дейзі, сподіваючись, що одного чудового дня їхні стосунки відновляться. Гетсбі сподівається, що його нове багатство та яскраві вечірки змусять Дейзі задуматися. Гетсбі використовує Ніка і просить його влаштувати йому зустріч із Дейзі.
Нік запрошує Дейзі до себе в гості на чай, не сказавши їй, що Гетсбі теж там буде. Подолавши ніяковість першої зустрічі, Гетсбі та Дейзі відновлюють свій зв'язок.
Незабаром у Тома виникають підозри щодо своєї дружини та Гетсбі. Хоча Том сам має коханку, невірність дружини розізлила його до нестями. Він влаштовує сварку із Гетсбі в Нью-Йорку, заявляє, що Гетсбі ніколи не зможе зрозуміти історію їхніх із Дейзі стосунків, і проголошує дружині, що статки Гетсбі здобуто злочинною торгівлею алкоголем та іншими незаконними справами. Дейзі розуміє, що повинна довіряти Тому, а Том зневажливо відсилає її назад у Вест-Егг, намагаючись довести, що Гетсбі безсилий проти нього.