Анатолій Михайлович Черненко (29 квітня 1926, с. Яблунівка, нині Прилуцький район Чернігівська область — 27 жовтня 2000, м. Дніпропетровськ) — український історик, професор, доктор історичних наук.
Біографія Народився у с. Яблунівка, нині Прилуцького району Чернігівської області в селянській родині. у яблунівській школі здобув середню освіту. У 1943—1945 роках брав участь у бойових діях німецько-радянської війни.
У 1946—1951 роках навчався на історичному факультеті Львівський державний університет імені Івана Франка. Ще під час навчання у виші, 1950 року, обраний заступником секретаря партійного комітету цього ж навчального закладу. По закінченню університету залишився там викладати, де протягом 1951—1958 років — асистент, старший викладач кафедри історії у львівському державному університеті ім. І. Франка.
1958 року захистив кандидатську дисертацію на тему: «Боротьба В. І. Леніна за формування партійних кадрів у період утворення РСДРП (1893—190 років)» з присвоєнням наукового ступеня кандидата історичних наук. 1959 року Черненку присвоєне вчене звання — доцент кафедри історії львівського державного університету імені Івана Франка.
Від 1960 року займав посаду директора та завідувача кафедри марксизму-ленінізму Дрогобицького державного педагогічного інституту імені Івана Франка. У 1960—1968 роках — ректор вищеназваного вишу. Більше трьох років очолював дрогобицьке міське відділення товариства «Знання».
1968 року звільнений у зв'язку з переводом на посаду ректора Запорізького державного педагогічного інституту та завідувача кафедри історії КПРС, де пропрацював протягом 1968—1974 років. 1969 року захистив докторську дисертацію на тему: «В. І. Ленін і закордонні більшовицькі організації» з присвоєнням наукового ступеня доктора історичних наук. У 1972 році Черненку присвоєне вчене звання професора.
1976 року переведений до Дніпропетровського державного університету, де займав посади — професора кафедри історії КПРС (1976—1980), завідувача кафедри історії КПРС (1980—1990), декана історичного факультету (1977—1987), професор кафедри політичної історії (1990—1995, від 1992 року — української історії та етнополітики).
Зусиллями А. М. Черненка була створена і власна наукова школа з вивчення політичної еміграції. З його наукової школи вийшло 27 кандидатів наук та 2 доктори.
Наукова спадщина Всього перу знаного науковця належить понад 350 наукових, науково-популярних та методичних праць, передусім три капітальні монографічні дослідження, що стали вагомим доробком у вивченні питань політичної історії України: 1969 р. — В. І. Ленін і закордонні більшовицькі організації; 1989 р. — Российская революционная эмиграция в Америке (конец ХІХ—1917 год); 1994 р. — Українська національна ідея. Свою наукову роботу А. М. Черненко органічно поєднував із значною організаторською та педагогічною діяльністю.
Нагороди Указом Президії Верховної ради СРСР від 15 вересня 1961 року за плідну педагогічну, наукову і суспільно-політичну діяльність А. М. Черненка нагороджено Орденом Трудового Червоного Прапора; орден «Знак Пошани»; медалі «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років», «За доблесну працю» (до 100-ліття від дня народження В. І. Леніна), «За заслуги в галузі освіти та педагогічної науки» ім. А. С. Макаренка.
Примітки