Жорж Шарль Данте́с (точніше — д'Анте́с), після того, як його взяли за сина, отримав прізвище Ге́ккерн; (, у московських документах — Гео́ргУ деяких російських документах його ім'я вказувалося як «Єгор» (див.: Дуэль Пушкина с Дантесом-Геккереном. Подлинное военно-судное дело 1837 г. СПб., 1900). Карл де Геккере́н; 5 лютого 1812, Кольмар, Верхній Рейн, Франція — 2 листопада 1895, Сульц-О-Рен, Ельзас-Лотарингія, Німецька імперія) — французький монархіст, офіцер-кавалергард, за віросповіданням католикОбодовская И., Дементьев М. Наталья Николаевна Пушкина. — : Советская Россия, 1985. — C. 193..

У 1830-х роках мешкав у Росії, куди переїхав після чергової французької революції, в якій повстанці усунули спадкову монархію. Монархіст Дантес поїхав до Росії служити місцевому монарху. Згодом захопився політикою, повернувся до Франції, був сенатором Франції. Відомий насамперед як людина, що смертельно поранила на дуелі російського поета Олександра Пушкіна.

Життєпис

Початок служби та приїзд до Росії

Дантес народився в Ельзасі у небагатій дворянській родині. Навчався в Сен-Сірській військовій школі, звідки, за деякими даними, був відрахований за легітимістські поглядиНЭС. Т. 15, стб. 556. (за іншими даними, через 10 місяців навчання, не бажаючи служити Луї-Філіппу I, звільнився за власним бажанням).

Жорж Дантес, приїхавши до Росії, придумав про себе легенду, ніби після повалення династії Бурбонів у Франції 1830 року він брав участь у повстанні у Вандеї (1832), яке було підняте герцогинею Марією Беррійською. Про хибність цієї версії розповідав Александр Тургенєв у листі до князя Петра В'яземського від 14/26 серпня 1837 року.

Поступив на військову службу до Пруссії, використував заступництво принца Вільгельма Пруського, однак отримав всього лиш звання унтер-офіцера. За порадою принца та з його рекомендаційним листом, який був адресований генерал-лейтенанту Владіміру Адлерберґу, поїхав до Московщини. За іншими даними, він мав рекомендацію герцогині Беррійської московському імператору Миколі І. Поступив у гвардію після полегшеного офіцерського іспиту (без іспитів з московської словесності, статутів та військового судочинства). Був зарахований корнетом найвищим наказом від 8 лютого 1834 року до кавалергардського полку.

Дантес був введений до складу бомонду бароном Луї Геккерном, з яким найімовірніше познайомився у подорожі до Московщини; тоді Луї Геккерн перебував в Петербурзі як міністр (посланець) від нідерландського двору.

1836 року отримав звання поручика кавалергардського полку. Невдовзі, того ж року барон Геккерн взяв Дантеса за сина. Рішенням короля Нідерландів і Вищої ради аристократії у травні 1836 року Дантесу надано голландське підданство, він був зарахований до голландського дворянства і отримав можливість мати прізвище Геккерна. Щоправда згодом виявилось, що за формальними підставами голландського підданства він не отримав, хоча голландським дворянином залишився.Baak J.; Gruyis P. Les deux barons de Heeckeren // Revue des études siaves. 1937. XVII.

Можливо, між Дантесом та Геккерном мали місце гомосексуальні зв'язки, зокрема про це стверджували друзі Дантеса. Князь Александр Трубецькой про це згадував так:

Наприкінці 1836 року Дантес одружився з Катериною Гончаровою, рідною сестрою Наталії Гончарової-Пушкіної, дружини Александра Пушкіна. Примітки

Література Аммосов А. Последние дни жизни и кончина Александра Сергеевича Пушкина. Со слов бывшего его лицейского товарища и секунданта Константина Карловича Данзаса. — СПб., 1863. Раевский Н. А. Избранное. — М.: Художественная литература, 1978. Левкович Я. «Из нидерландских архивов» — The Pushkin journal, № 2—3, 1994—1995, с. 19—32 Щёголев П. Злой рок Пушкина: Он, Дантес и Гончарова. — М.: Алгоритм, Эксмо, 2012. — 384 с. — (Жизнь Пушкина). — 3000 экз. — ISBN 978-5-699-55039-5 Suasso F. Dichter, dame, diplomat. Het laaste jaar van Alexander Poesjkin. — Leiden, 1988.