Олексій Іванович Денисенко (, місто Єлизаветград Херсонської губернії, тепер місто Кропивницький — ?) — український радянський і компартійний діяч, депутат Верховної Ради СРСР 4—6-го скликань. Член ЦК КПУ в 1952—1966 р.
Життєпис Народився в родині робітника. У 1929 році закінчив фабрично-заводську школу при заводі «Червона зірка» в місті Зінов'ївську (тепер місто Кропивницький). З 1929 року працював ливарником на місцевому заводі. У 1930—1931 роках — служба в Червоній армії.
Член ВКП(б) з 1931 року.
У 1931—1932 роках — студент Ленінградського хіміко-технологічного інституту. У 1932—1935 роках — секретар партійної організації заводу «Червоний Жовтень» у місті Зінов'ївськ (Кірово). У 1935—1937 роках — студент Харківського комуністичного сільськогосподарського університету імені Артема.
З 1937 року — на керівній партійній і радянській роботі. До 1942 року працював завідувачем відділу пропаганди і агітації Ізюмського районного комітету КП(б)У, 2-м і 1-м секретарем Ізюмського районного комітету КП(б)У Харківської області.
У 1942—1943 роках — уповноважений Військової ради Донського, Південно-Західного фронту. Учасник німецько-радянської війни.
У лютому 1944 — серпні 1946 року — секретар Кам'янець-Подільського обласного комітету КП(б)У по кадрах. У серпні 1946 — січні 1948 року — 2-й секретар Кам'янець-Подільського обласного комітету КП(б)У.
У січні 1948 — вересні 1949 року — голова виконавчого комітету Кам'янець-Подільської обласної Ради депутатів трудящих.
У вересні 1949—1952 роках — слухач Київської Вищої партійної школи при ЦК КП(б)У.
З липня до вересня 1952 року — інспектор ЦК КП(б)У.
У вересні 1952 — 7 січня 1966 року — 1-й секретар Ровенського обласного комітету КПУ.
Одночасно з червня 1958 року — член Військової ради 13-ї армії Прикарпатського військового округу.
У листопаді 1965 — травні 1967 року — заступник міністра м'ясної і молочної промисловості Української РСР із кадрової роботи.
5 травня 1967 — 22 жовтня 1976 року — голова Державного комітету Ради Міністрів Української РСР по використанню трудових резервів.
З 1976 року — на пенсії.
Нагороди орден Леніна (26.02.1958) два ордени Трудового Червоного Прапора (23.01.1948, 25.10.1961) орден «Знак Пошани» (14.09.1945) орден Вітчизняної війни ІІ ст. (1945) медаль «За трудову доблесть» (1959) медалі
Джерела Депутаты Верховного Совета СССР. Шестой созыв. — : Издательство «Известия Советов депутатов трудящихся», 1962. Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898–1991