Андрій Сергійович Маленкін (, село Іловіца, тепер Рогнединського району Брянської області, Росія — вересень , місто Київ) — український радянський і компартійний діяч, депутат Верховної Ради СРСР 4—5-го скликань, депутат Верховної Ради УРСР 3-го, 7—8-го скликань. Член ЦК КПУ в 1952—1976 роках.

Біографія Народився у родині робітника. Батько працював робітником металургійного заводу в Катеринославі. Андрій Маленкін закінчив сільську школу. З дванадцятирічного віку наймитував, був пастухом.

У 1925—1928 роках — підручний слюсаря на заводі імені Петровського у місті Дніпропетровську. Одночасно закінчив Дніпропетровську вечірню школу робітничої молоді II-го ступеня.

Член ВКП(б) з 1928 року.

З 1928 по 1931 рік — студент Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту. Після закінчення інституту працював викладачем, старшим викладачем, завідувачем кафедри будівельної механіки, заступником завідувача і завідувачем (деканом) факультету Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту.

У 1941 році — 2-й секретар Жовтневого районного комітету КП(б)У міста Дніпропетровська.

Під час німецько-радянської війни влітку 1941 року брав участь в евакуації промисловості міста Дніпропетровська в східні райони СРСР. У 1941—1942 роках працював виконробом, головою будівельного комітету на будівництві заводу феросплавів у місті Актюбинську Казахської РСР.

У серпні — жовтні 1942 року — секретар Актюбинського обласного комітету КП(б) Казахстану по промисловості. У жовтні — грудні 1942 року — начальник політичного відділу Актюбинського комбінату (заводу феросплавів) НКВС Казахської РСР. У грудні 1942 (офіційно з 14 березня 1943) — серпні 1943 року — секретар Актюбинського обласного комітету КП(б) Казахстану по промисловості. З серпня 1943 року — заступник секретаря Актюбинського обласного комітету КП(б) Казахстану по промисловості і завідувач відділу промисловості Актюбинського обласного комітету КП(б)К.

З вересня 1943 року — у розпорядженні ЦК КП(б)У.

У 1944 — лютому 1946 року — секретар Дніпропетровського міського комітету КП(б)У по кадрах.

У лютому (затв. у квітні) 1946 — липні 1950 року — секретар Одеського обласного комітету КП(б)У по кадрах.

З кінця липня 1950 до 31 серпня 1961 року — 1-й секретар Миколаївського обласного комітету КПУ.

15 вересня 1961 — грудні 1962 року — голова Комісії державного контролю Ради Міністрів Української РСР.

У грудні 1962 — березні 1966 року — 1-й заступник голови Комітету Партійно-державного контролю ЦК КПУ і РМ Української РСР.

31 березня 1966 — 26 листопада 1973 року — голова Комітету народного контролю Ради Міністрів Української РСР.

З листопада 1973 року — на пенсії в місті Києві.

Помер у вересні 1994 року. Похований на Байковому кладовищі Києва.

Нагороди два ордени Леніна (27.08.1956, 26.02.1958) орден Трудового Червоного Прапора (22.03.1966) орден «Знак Пошани» (23.01.1948) орден Дружби народів (25.08.1976) медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медалі

Література Депутаты Верховного Совета СССР. Пятый созыв. — : Издательство «Известия Советов депутатов трудящихся», 1959.

Посилання Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991 http://familyface.com/zprofile/user/view/id/3612