Ян Цетнер гербу Пшерова (; ? — 11 грудня 1679 або 1680) — польський шляхтич, військовик, урядник Корони Польської в Речі Посполитій. Полковник королівських військ. Представник роду Цетнерів.

Життєпис Син Александера Цетнера та його дружини Анни із Замойських гербу Єліта (1615Wacław Jan Zamoyski z Zamościa h. Jelita (ID: 14.186.92) . —?), доньки львівського каштеляна Вацлава Яна ЗамойськогоZamoyscy (01) .

Розпочав службу під керівництвом батька. 1663 року брав участь у виправі проти козаків. Як щуровицький староста 1662 року був записаний на навчання в університеті Ґрацу, 1663 року був записаний студентом Паризького університету.

У 1666, 1668, 1675, 1678 роках був обраний послом від Галицької землі на Сейм, 1676 року був одним з комісарів для розсудження кривд та збитків на польсько-угорському кордоні, встановлення там осередків заспокоєння. 1676 року був депутатом до короля. 1667 року був депутатом Коронного трибуналу, 1670 року — маршалком Галицького сеймику, 1674 року — Вишенського. Електор королів Міхала Вишневецького, Яна III Собєського. 26 серпня 1671 року брав участь у битві під Брацлавом проти татар. 1671 року батько Александер йому переказав королівщину Стоки, за дозволом короля — свою панцерну корогву. Ян Собєський згадав Цетнера в листі до короля після перемоги у битві під Немировом 8 жовтня 1672 року над татарами як одного з щирих, мужніх помічників. 24 серпня 1675 року з своєю корогвою брав участь у битві під Львовом. За наказом короля половина його полку піхоти (160 жовнірів, більшість загинули) під проводом Яна Самуеля Хшановского зміцнила оборону Теребовлі.Lasocki Z. Cetner Aleksander (†1675)… — S. 238. 2 квітня 1676 рокуPrszyboś K. (opracował). Urzędnicy województwa ruskiego XIV—XVIII ww. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — S. 153. з дозволу короля став львівським старостою після Яна Мнішека (старости радзинського, глинянського, коменданта Львова у 1657 р.Mniszchowie ); названий в документі полковником. За життя батька отримав королівщини, пізніше став власником більших маєтностей у Руському та Подільському воєводствах. Заборгував Валеріянові Альнпеху 800 злотихŁoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku . — Lwów : Gubrynowicz i Schmidt, 1890. — S. 106. .

Помер 11 грудня 1679 або 1680 року.

Родина Дружина — Зофіанна (Софія Анна)Danilowiczowie (01) (за Каспером Нєсєцким — Констанція,Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności…  — T. 1. — S. 241. Адам Бонецький називав її СофіяBoniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 2. — S. 327.) Данилович, донька старости червоногородського, перемишльського, коронного підчашого Миколая Даниловича (?—1676) та його дружини Аполінарії НемоєвськоїLasocki Z. Cetner Aleksander (†1675)… — S. 239. () гербу РоляApolinara Niemojewska h. Rola (ID: 4.160.205). З тестем мав непорозуміння (тесть оскаржував у Люблінському трибуналі напади, насилля в маєтності Рихтичі 1672 року). Невдовзі помирилися, тесть відступив йому королівщину Ляшки. Мав 7 дітей, з них: Александер ( 1709) — староста щуровицький, теребовлянський (з 11 лютого 1704) Юзеф — волинський каштелян, дідич містечка Губків Францішек — смоленський воєвода Теофіля Тереса — дружина белзького старости Юзефа Феліцяна Потоцького, мати Францішека Салезія ПотоцькогоPotoccy (02) . Вдова Яна Цетнера вийшла заміж вдруге за бжесць-куявського воєводу Зигмунта Домбського ().

К. Несецький стверджував, що Ян Цетнер мав три доньки: Тересаіноді зустрічається припущення, що її ім'я Зофія? → Див.: Potoccy (03)  — перша дружина брацлавського воєводи Яна Потоцького.Barącz S. Pamiątki buczackie . — Lwów : Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — S. 53. Гелена — дружина подільського підкоморія Миколая Лянцкоронського Дорота — дружина великого коронного гетьмана, белзького воєводи Станіслава Жевуського.

«Відьомський» судовий процес після смерті старости Двох жінок, Оришку з Ожидова та Парашку Глаголиху з Переволочної, звинуватили у тому, ніби вони насилали нечисту силу на тодішніх владоможців: на пана Клодницького, на шляхтича Міхала Попеля, на київського чесника Олександра Галецького та на львівського старосту Яна Цетнера. Обвинувачували в цій справі вдова Попеля, Барбара Ліпник Попелева, та Єжи Попель. Жінок допитували й тортурували у селі Соколівка у присутності чиновників з Олеська (серед яких був підстароста, пан Завіша) і Соколівки, а також двох присяжних (помічників війта) з Переволочної та двох — із Кадлубищ. Ще одним підозрюваним у справі був Стефан Кочан, який нібито від імені шляхтича Миколая Мніховського намовляв Оришку та Парашку до чародійства. У вересні 1681 року усіх трьох поставили перед Люблінським коронним трибуналом.

Кочан засвідчив, що Глаголиха під тортурами у Соколівці зізналася, що навчилася чарів від Озидовської, котра жила в маєтностях каштеляна Яна Александра Мишковського. За його ж словами, Мніховський двічі приїжджав до Глаголихи, аби замовити в неї смерті Попеля та Клодницького.

Оришка була жінкою у віці п'ятдесяти років, що мешкала без чоловіка (оскільки того забрали у ясир татари). Попри тортури, не зізналася ані в чародійстві, ані у знайомості з Мніховським.

Парашка Глаголиха була в шлюбі 23 роки й мала семеро дітей. Твердила, що не займається чарами, а лише «бабінням» (тобто є повитухою). Проте вона зізналася, що Мніховський справді був у неї, привіз ячмінь, жито й дав їй золоту монету, а ще чотири монети передав для Оришки, аби «котра краще вміє [чарувати], та наслала на пана Попеля». Глаголиха ствердила, що саме Оришка вислала на шляхтича свого чорта, Ігната Заборовського. Під тортурами (триразове розтягування і триразове припікання вогнем) скидала вину то на Оришку, то на Мніховського, то на Кочана.

В судовій книзі бракує завершення справи. Те, що у процес були залучені люди з правлячого класу, а обвинувачувалися простолюдини, дозволяє припустити, що вирок був неприхильним для оскаржених.

Примітки

Джерела Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1900. — Cz. 1. — T. 2. — S. 327. Lasocki Z. Cetner Aleksander (†1675) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, 1937. — T. III/3, zeszyt 13. — 193—288 s. — S. 239—240. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona…  — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — T. 1. — S. 239—242.

Посилання Jan Józef Cetner h. Przerowa (ID: 2.899.30).