Варша́вський договір, або Договір Пілсудський — Петлюра — політичні й військові конвенції, підписані представниками Польщі і Української Народної Республіки, які розроблялись таємно від уряду УНР й польського сейму. За ними в обмін на визнання незалежності УНР і військову допомогу Симон Петлюра погоджувався визнати українсько-польський кордон по річці Збруч і далі по Прип'яті до її гирла. Згідно з договором польський уряд Юзефа Пілсудського відмовився від намірів розширити територію Польщі до кордонів Речі Посполитої 1772 року та визнав УНР. До Польщі мала відійти Східна Галичина та 5 повітів Волині.

Передумови угоди Перед Симоном Петлюрою стояла дилема: або втратити все, або пожертвувати частиною і через союз з Польською республікою: 1) вибороти для України незалежність; 2) отримати підтримку держав Антанти; 3) об'єднати сили УНР та Польщі для боротьби проти головної загрози — більшовицької експансії.

Ця угода мала символічне значення для УНР. Попри це, уряд Симона Петлюри мусив піти на великі поступки, бо визнавалися уже де-факто встановлені кордони по межі розташуванням польських військ в Україні — по річці Збруч. Це означало тимчасове зречення від великих етнічних українських територій Галичини, Західної Волині, частини Полісся, Лемківщини, Підляшшя, Посяння і Холмщини. Такий крок уряду Симона Петлюри оцінений вкрай негативно деякими українськими політиками того часу і більшістю населення окупованих Польською Республікою територій.

Суть угоди

Політична конвенція 21 квітня 1920 року підписано політичну конвенцію. За нею Польська республіка зобов'язувалась не укладати міжнародних угод, спрямованих проти УНР, гарантувались національно-культурні права українського населення в Польщі та польського — в Україні:

Військова конвенція Складовою частиною договору була військова конвенція, підписана 24 квітня 1920 року українським генералом Володимиром Сінклером та представником польського військового відомства Валерієм Славеком, яка заклала підвалини спільних польсько-українських військових дій проти більшовицьких військ на території України:

Оцінка угоди

Варшавський договір засудили найближчі прибічники Симона Петлюри — Володимир Винниченко, Михайло Грушевський та інші. Незаконним назвав цей договір голова Всеукраїнського трудового конгресу Семен Вітик, Ісаак Мазепа та інДещинський Л. Міжнародні відносини України: історія і сучасність: Навч. посіб. / Л. Дещинський, А. Панюк. — Львів : Вид-во Нац. ун-ту «Львівська політехніка», 2001. — С. 173..

Англійський науковець лівих поглядів Едвард Карр назвав С. Петлюру «вдалим авантюристом», а укладений ним Варшавський договір кваліфікував як «банкрутство українського буржуазного націоналізму», бо національні почуття українського селянства стимулювалися перш за все ворожістю до польських поміщиківКарр Э. История Советской России: Большевитская революция 1917—1923. — М. : Прогресс, 1990. — Кн. 1. — Т. 1—2. — С. 245. .

Симон Петлюра У 1926 році С. Петлюра так пояснює свої дії:

Сергій Шелухін Сергій Шелухін, як фахівець правових питань, неодноразово наголошував про юридично неграмотне складання договору: з боку УНР його підписав міністр закордонних справ Андрій Лівицький (один, від імені уряду І. Мазепи), який не мав юридичного права підписувати договір: за постановою Директорії УНР від 15 листопада 1919 року уповноваженими в міжнародних справах були Федір Швець і Андрій МакаренкоТурчин Я. Б. Варшавський Договір 1920 Р. в оцінках С.Шелухіна // Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць . — 2012, Вип.58 . З іншого боку, Варшавський договір передбачав надання повноважень лише одній особі — Симонові Петлюрі. В ньому зазначалось, що Польща визнає Директорію незалежної УНР на чолі з головним отаманом С. Петлюрою як верховну владу в Українській Народній Республіці, яка відповідала Конституції 28 січня 1919 року, а також вказував на

Доказом цього була видана нова Конституція УНР за підписом С. Петлюри, яка, на переконання С. Шелухіна, суперечила чинному законодавству. Відповідно до її норм, Петлюра виступав єдиним джерелом верховної влади та наділявся широкими законодавчими, адміністративними та судовими повноваженнями.

По-друге, Варшавський договір між УНР і Польщею був укладений із врахуванням інтересів виключно польської сторони, адже Польща визнала лише право України на незалежне державне існування. За таких обставин мова йшла виключно про визнання тільки права на державність, а не про українську державність, як існуючу правову реальність. Польська сторона постійно вживала усталену термінологію при назві держави — «Польський уряд РПП». Натомість українська сторона як державно-правову назву використовувала одночасно декілька термінів, наприклад «уряд УНР», а то й просто «Україна». Відповідно до тексту договору, С. Петлюра і його уряд зобов'язалися не укладати жодних угод проти РПП, а уряд РПП — жодних договорів проти України, але не проти Української Народної Республіки. Правоту позиції С. Шелухіна підтвердив і той факт, що на переговорах в Ризі, якби це не оцінювалося, був укладений радянсько-польський договір як проти УНР, так і проти С. Петлюри.

По-третє, визнання держави як суб'єкта міжнародного права включає й визнання всіх її структурних елементів, у тому числі й народу. Натомість у договорі від 21 квітня 1920 р. не тільки про народний суверенітет, а й взагалі про український народ навіть не згадується. Його трактували виключно як об'єкт договору, щоб розпоряджатися ним, як «безвольним та безсловесним, безправним і недієздатним»Шелухін С. Варшавський договір між Поляками й С.Петлюрою 21 квітня 1920 року… — С. 26..

Прем'єр-міністр І. Мазепа, який не знав про його підготовку, згодом відзначав:

Без погодження з міністрами й ще трьома членами Директорії А. Лівицький не мав права одноосібно підписувати цей договір, який мав таємний характер і був опублікований лише в 1926 роціСивіцький М. Історія польсько-українських конфліктів / Пер. з пол. — В 2 т. — К. : Видавництво ім. О. Теліги, 2005. — Т. 1. — 344 с. (с.: 352).

Використовуючи значний фактичний матеріал, С. Шелухін показав, як нехтування правових норм політичною елітою України, насамперед у реалізації зовнішньополітичного курсу, призвело до занепаду української державності на початку XX століття.

Сутність Варшавського договору С. Шелухін вважав антиукраїнською:

С. Петлюра зі своїми однодумцями зреклися ідеалів українського народу, Жодний ворог української нації, підкреслював вчений, не міг би зробити більше, ніж зробили ті люди, які виступили в цьому договорі від імені українського народуЦентральний державний архів вищих органів влади та управління у Києві. — Ф.3695. — Оп.1. — Спр.80 (арк.148). …"Петлюра одшматував од України коло 162 000 кв. кілометрів території з населенням коло 11 000 000!Шелухін С. Варшавський договір між Поляками й С.Петлюрою 21 квітня 1920 року / С.Шелухін. — Прага: Нова Україна, 1926. — 40 с. (с.: 7) … Завдяки договору загрібали жар чужими руками і нищили Україну українськими ж руками, щоб заволодіти нею, знесиленою, позбавленою можливості спротиву і виснаженою."Гетьманчук М. Українське питання в радянсько-польських відносинах 1920—1939 рр. / М. Гетьманчук. — Львів: Світ, 1998. — 428 с. (с.: 44) Шелухін Сергій Павлович

Радянська пропаганда

Радянська влада намагалася дискредитувати український національно-визвольний рух та його очільника Петлюру, звинувачуючи останнього в тому, що Варшавською угодою він продав Україну полякам, з цією ж метою був випущений пропагандистський фільм «Пілсудський Купив Петлюру» (1926).

Фактичне анулювання договору Пізніше, у жовтні 1920 року, по закінченні польсько-радянської війни, польський уряд визнав УСРР і уклав з нею Ризький мирний договір 1921 року, що фактично анулював Варшавський договір. Цей радянсько-польський договір був укладений як проти УНР, так і проти С. Петлюри, оскільки до складу Польщі він передав лише території колишньої ЗУНР, а, наприклад, Підляшшя, Холмщину, Волинь та інші території УНР, що дісталися їй від Російської імперії, повинні були залишитися в її складі.

Див. також Андрусівський договір Декларація дипломатичної місії УНР 1919 Зятківський договір

Примітки

Джерела Гриценко А. П. Декларація дипломатичної місії УНР у Варшаві від 2 грудня 1919 // Михайлова О. Польсько-український союз 1920 р. Військово-господарча співпраця на території Правобережної України (кінець квітня — середина червня) // Проблеми вивчення історії Української революції 1917—1921 років. — К., 2011. — Вип. 6. — С. 295—336. Симоненко Р. Г. Варшавський договір 1920 р. // Щедріна І. Е. Історія України, словник-довідник. — Х. : Країна мрій, 2006. — С. 82.

Література Гай-Нижник Павло. Переосмислення ролі С.Петлюри та значення військово-політичного союзу України з Польщею (1920) в сучасній українській історичній пам'яті // Спадщина Пілсудського та Петлюри. Минуле, сьогодення та майбутнє партнерства Польщі та України. Монографія. — Київ: Ніка-Центр; Люблін: Видавництво УМКС, 2021. — С.60–78. Pawło Haj-Nyżnyk. Refleksja nad rolą Symona Petlury i znaczeniem sojuszu wojskowo-politycznego Ukrainy z Polską (1920 r.) we współczesnej ukraińskiej pamięci historycznej // Dziedzictwo Józefa Piłsudskiego i Symona Petlury. Przeszłość, teraźniejszość i przyszłość partnerstwa Polski i Ukrainy. — Lublun: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Sklodowskiej, 2021. — S.61–77. В. М. Матвієнко. Варшавський договір УНР з Річчю Посполитою 1920 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004. — Т. 1. — 760 с. — ISBN 966-316-039-Х Срібняк І. Українці про союз 1920 р.: Передумови та наслідки підписання Варшавської угоди між УНР і Польщею (вибрані аспекти історіографії проблеми) // Rzeczpospolita Obojga Narodów і jej tradycje. Studia і szkice / Redakcja naukowa M.Wagner, J.Wojtasik. Siedlce, 2004. S.333-344.

Посилання Варшавська угода 1920 // Договір Пілсудського — Петлюри. Чому розвалився союз Польщі та України 1920 року Українська національна революція. Сайт МЗС України. Konwencja wojskowa między Rzeczpospolitą Polską a Ukraińską Republiką Ludową (1920) . Umowa między rządem Rzeczypospolitej Polskiej a rządem Ukraińskiej Republiki Ludowej 21 kwietnia 1920 .