Павло́ Васи́льович Анненко́в (19 червня (1 липня) 1813, за іншими даними 18 (30) червня 1812, Москва — 8 березня (20 березня) 1887, Дрезден) — російський критик і мемуарист.
Разом з Іваном Тургенєвим, Миколою Чернишевським та іншими 19 березня 1860 р. підписав листа до В. Фліорковського з проханням відпустити на волю або погодитись на викуп родичів Тараса Шевченка (братів Микити і Йосипа та сестри Ярини).
Біографічні відомості За політичними переконаннями ліберал-західник. Стояв на позиціях «чистого мистецтва». В «Современнике» надрукував «Листи з Парижа» (1847—1848), в яких знайомив російського читача з представниками утопічного соціалізму. Особисто знав Карла Маркса, листувався з ним.
Анненков — один із зачинателів наукового вивчення біографії і текстів Пушкіна.
Не втратили свого значення мемуари Анненкова: «М. В. Станкевич» (1857), «Знаменне десятиліття» (1881), «Літературні спогади» (1909). В останніх свідчив про вагому роль часопису "Основа" (1862-1863) як чинника національної самоідентифікації українців в столиці Російської імперії.
Твори «Листи з Парижа» (1847 — 48) «М. В. Станкевич» (1857), «Знаменне десятиліття» (1881), «Літературні спогади» (1909). Воспоминания и критические очерки. В 3 т. СПБ, 1877—1881.
Примітки
Література
Ковсан М. Л. Анненков Павло Васильович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. — С. 68.