Олексі́й Бори́сович Глаго́лін (Глаголін-Гусєв) (19 листопада 1901, Санкт-Петербург — 26 листопада 1981, Харків) — український актор та режисер, професор Харківського інституту мистецтв, педагог.
Життєпис Син Бориса Глаголіна.
З 1923 навчався в Державних експериментальних театральних майстернях (Московська театральна школа ім. В. Мейєрхольда), 1927 року закінчив акторський факультет. Виступав в спектаклях Театру Революції.
Викладав у Харківському театральному технікумі, працював в Харківському театрі російської драми. 23 серпня 1949 року відбувається відкриття нового обласного театру в Харкові, головним режисером призначений Олексій Глаголін, директором — П.Селецький, до 1957 року був режисером театру ім. Т. Г. Шевченка.
З 1957 по 1964 рік — режисер академічного російського драматичного театру ім. О. С. Пушкіна.
З 1964 по 1973 рік очолював кафедру режисури драматичного театру Харківського національного університету мистецтв. З 1976 по 1984 рік — професор-консультант.
Виконував ролі у виставах -«Підступність і кохання». Здійснював постановки — «Легенда про любов», Ліззі Маккей.
Серед його учнів — заслужені артисти України Володимир Постніков, Елеонора Климчук, Олександра Леснікова, Віталій Савчук, народна артистка України Лариса Бойко.
Вистави «Вовки та вівці» О. Островського (1947) «Собака на сіні» Лопе де Веґи (1949) «Трактирниця» К. Ґольдоні (1949) «Легенда про любов» Н. Хікмета (1952) «Ліззі Маккей» Ж.-П. Сартра (1956)
Ролі Хлестаков («Ревізор» М. Гоголя) Чацький («Лихо з розуму» О. Грибоєдова) Фердінанд («Підступність і кохання» Ф. Шіллера)
Джерела Глаголін Олексій Борисович / Т. М. Корнєва esu.com.ua Інститут історії України, 23 серпня ХНУМ Горинич Невський час Глаголін Олексій Борисович
Посилання