«Реаніматор» () — американський фільм жахів 1985 року, чорна комедія, знята за оповіданням Говарда Лавкрафта «Герберт Вест - реаніматор».

Здібний, але надмірно амбітний, студент Герберт Вест винаходить засіб для оживлення трупів. Упевнений, що зможе подолати смерть, Вест іде на ризиковані й аморальні вчинки, що призводить до появи ще більшого зла, ніж просто ожилі мерці.

Сюжет У Швейцарському медичному інституті Цюріхського університету студент Герберт Вест намагається оживити свого раптово померлого професора, доктора Ганса Грубера. Поліція вривається до університету та бачить як Грубер встає і знову помирає після того, як його очі вибухають. Веста звинувачують у вбивстві, але він упевнений, що справа в тім, що доза вколотого реагента була завелика.

Згодом Вест прибуває до Міскатонікського університету в Аркгемі, штат Массачусетс, щоб продовжити навчання як студент-медик. Він відвідує розтин трупа, де дратує викладача своєю реакцією на слова про незворотність смерті. Вест орендує кімнату в будинку студента-медика Деніела «Дена» Кейна і знайомиться з його нареченою Меган Голзі. Коли Деновий кіт Руфус помирає, Вест заморожує його в холодильнику. Меган наполягає, що Весь убив кота. В ході подальшої розмови Ден дізнається про бажання Веста знайти спосіб подолати смерть. Вночі Ден чує дивні звуки та спускається до підвалу, де бачить Веста і агресивного ожилого Руфуса. Ден убиває кота, а Вест реанімує знівечені останки тварини, переконуючи Дена, що винайдений ним реагент працює. Виходячи з того, що життя — це фізико-хімічний процес, Вест пояснює як працює реагент. Меган жахається, випадково побачивши Руфуса.

Ден намагається розповісти декану, містеру Голзі про винахід Веста, але декан йому не вірить і забороняє Дену з Вестом відвідувати заняття. Обоє потай пробираються до моргу, щоб перевірити реагент на людині. Вони знаходять найменш пошкоджений труп і оживлюють його як зомбі. Декан із дочкою відвідують морг саме тоді, коли труп встає і починає безладно рухатись, стікаючи кров'ю з рота. Повсталий мрець виламує двері, відкушує декану пальці та б'є його, і тоді Вест убиває зомбі пилкою для кісток. Оскільки містер Голзі помирає, Вест вирішує скористатися його трупом для повторного експерименту. На його думку, оживлений свіжий труп продемонструє свідомість, а не тільки інстинкти. Той поводиться спокійніше, але Меган, побачивши батька, впадає в істерику. Ден непритомніє.

Доктор Карл Гілл, професор і дослідник у лікарні, замикає містера Голзі в кімнаті з м'якими стінами. Він отримує від Меган дозвіл на проведення діагностичної операції. Роблячи лазерну лоботомію, Гілл виявляє, що містер Голзі не хворий, а оживлений мрець. Тоді Гілл відвідує Веста і шантажем намагається отримати від нього реагент і його формулу, сподіваючись привласнити собі винахід. У іншому разі він погрожує свідчити проти Веста. Коли Гілл дивиться на предметне скло з тканиною мертвого кота, Вест убиває його лопатою і обезголовлює. Потім Вест реанімує голову і тіло доктора Гілла окремо.

Цього разу Вест підбирає точну дозу реагента і голова оживає, наділена свідомістю. Поки Вест записує слова Гілла, залишене на підлозі тіло лишається під контролем голови, встає і приголомшує Веста ударом об стіл. Тіло несе голову до кабінету доктора Гілла, забравши реагент і записи. Далі Гілл робить висновок, що може телепатично контролювати лоботомовані трупи. Замаскований, він виносить власну голову повз охоронця і наказує містеру Гіллу викрасти Меган, до якої має нездоровий потяг.

Гіллове тіло роздягає непритомну Меган і прив'язує до столу, щоб зґвалтувати. Голова лежить поряд і зловтішається з цього. Вест і Ден вриваються до лабораторії Гілла. Вест відволікає Гілла глузливими словами, поки Ден звільняє Меган. Тоді Гілл наказує трупам, що лежали навколо, повстати і напасти. Однак голос Меган пробуджує в її батькові почуття. Той розчавлює голову Гілла, а Ден і Меган тікають. Вест вводить у тіло доктора Гілла смертельну дозу реагента. Воно швидко мутує і атакує Веста кишками, як щупальцями. Вест кидає Дену сумку зі своїми записами перед тим, як лабораторію заповнює отруйний газ.

Ден і Меган дістаються до ліфта, коли туди вривається зомбі. Він задушує Меган і Ден безуспішно намагається її врятувати. Зрозумівши, що його наречена мертва, Ден вколює їй реагент, що був у сумці. Екран темнішає і лунає крик Меган.

У ролях

Створення Ідея створити «Реаніматора» виникла під час вечірньої розмови Стюарта Гордона з друзями про фільми про вампірів. Він вважав, що фільмів про Франкенштейна існує замало і хтось запитав, чи читав він «Герберт Вест — Реаніматор» Говарда Лавкрафта. Гордон не був знайомий з цим твором і вирішив прочитати його.

Спочатку Гордон збирався зробити театральну постановку за оповіданням, але зрештою разом зі сценаристами Деннісом Паолі та Вільямом Норрісом вирішив створити телесеріал. Зрозумівши, що декорації, які відповідали б першоджерелу, будуть задорогі, вони перенесли дію у свій час. Було розроблено 13 епізодів. Технік зі спецефектів Боб Грінберг, який працював над фільмом Джона Карпентера «Темна зірка», порадив зробити повнометражний фільм і познайомив Гордона з продюсером Браяном Юзною. Продюсеру сподобалися начерки і він переконав Гордона знімати фільм у Голлівуді. Юзна уклав угоду про дистрибуцію з Empire Pictures.

Гордон назвав «Помсту Франкенштейна» головним джерелом натхненням для фільму. Джон Наулін працював над гримом, аби зобразити трупи. Декорації моргу були засновані на морзі округу Кук, який був нещодавно побудований та оснащений передовими технологіями. Наулін та Гордон також використали книгу з судово-медичної патології, щоб переконливо зобразити трупи. Наулін сказав, що «Реаніматор» був найкривавішим фільмом, над яким він коли-небудь працював: там використано трохи більше 90 галонів крові.

Основні зйомки розпочалися 28 листопада 1984 року в Лос-Анджелесі, Каліфорнія, знімальний графік тривав шість тижнів. Гордон проте хвалився, що його команда закінчила зйомки фільму лише за чотири тижні. Бюджет склав $900 тис.

Перший варіант сценарію не містив жодних гумористичних елементів. Комедійні аспекти фільму проявилися лише під час подальших доопрацювань та самого виробництва.

Кінематографісти вирішили не надавати фільму рейтинг Американської асоціації кіно (MPAA), побоюючись, що він отримає рейтинг «X». Багато ЗМІ були проти просування фільмів зі статусом «без рейтингу». Фільм зрештою отримав рейтинг «R» від MPAA після того, як кількома місяцями раніше режисери подали відредаговану версію на розгляд.

Саундтрек

Сприйняття Вебсайт-агрегатор відгуків Rotten Tomatoes ретроспективно зібрав 125 відгуків і дав фільму рейтинг схвалення 90 %. Критична думка вебсайту стверджує: «Ідеально поєднуючи гумор і жахи, єдине, що ефективніше за криваві лякаючі сцени „Реаніматора“, — це його сухі, безпристрасні жарти». Metacritic присудив фільму рейтинг 73 зі 100 на основі відгуків 14 критиків, що вказує на «загалом схвальні відгуки». Численні огляди фільмів визнали «Реаніматор» гідним статусу «культового».

Роджер Еберт назвав «Реаніматора» фільмом, який обирає сумнівний жанр, а потім усіляко намагається вийти за його межі. «Реаніматор» «заряджений напругою між бажанням режисера зняти хороший фільм і його усвідомленням того, що мало які фільми про божевільних вчених і частини мертвих тіл можуть бути вельми хорошими». Там керований божевільним бажанням виправдати себе, створюючи живих істот з частин мертвих тіл, вчений використовує свій інтелект, аби все глибше занурюватися у чисте божевілля. І це супроводжується яскравою уявою та дивним почуттям гумору.

Жанет Маслін у The New York Times винесла вердикт, що «усього цього, яким би геніальним це не було і хоч би як би це не сприяло честі містера Гордона в колах хардкорних жахів, категорично слід уникати». Вона відгукнулася про Герберта Веста як недбалого дослідника, що проте перетворюється з лиходія на одного з найприємніших, розсудливих персонажів у сюжеті.

Пов'язані твори Фільм отримав продовження та адаптації:

«Наречена реаніматора» (1991) — продовження. «Реаніматор» (1997) — новелізація фільму, написана Стюартом Гордоном, Деннісом Паолі та Вільямом Дж. Норрісом, і видана Pocket Books. «Повернення реаніматора» (2003) — продовження. «Реаніматор: мюзикл» (2011) — мюзикл, написаний і зрежисований Стюартом Гордоном.

Примітки

Посилання