До́говори́ Європе́йського Сою́зу — міжнародні угоди, укладені між державами-членами ЄС. У таких державах встановлені спільні конституційні основи, інституції Європейського Союзу.

Паризький договір — Договір про заснування Європейської спільноти з вугілля та сталі. Взагалі перший договір, що об'єднав кілька країн Європи. Підписаний у Парижі 18 квітня 1951 року, набув чинності 23 липня 1952 року, втратив чинність 23 липня 2002 року.

Два основних фундаментальних документи Договір про функціонування Європейського Союзу (підписаний у Римі в 1958 році як Договір про створення Європейського економічного співтовариства) і Договір про Європейський Союз (підписаний у Маастрихті в 1992 році) та ряд взаємопов'язаних з ними договорів відображають принципи функціонування ЄС. Договори неодноразово змінювалися і коригувалися впродовж 65 років з моменту їх підписання. Повний об'єднаний варіант двох основних договорів регулярно публікується Європейською комісією.

Маастрихтський договір, крім офіційного створення ЄС, також об'єднав Європейські Спільноти, та дві інші підвалини політичної співпраці: спільну зовнішню та безпекову політику і співпрацю у сфері правосуддя та внутрішніх справ. Також договором запроваджувалися посади європейського омбудсмена, європейського інспектора з захисту даних, Комітет регіонів, узгоджувалась процедура спільного ухвалювання рішень, а також розширювалась сфера застосування процедури голосування кваліфікованою більшістю. Ратифікація Договору про ЄС наразилася на значні перешкоди. Зокрема, референдум у Данії 1992 року відкинув її; лише повторний референдум наступного року ратифікував Угоду.

Зміст договорів Договір про Європейський Союз (TEU; Маастрихтський договір, діє з 1993 року) і Договір про функціонування Європейського Союзу (TFEU; Римський договір, діє з 1958 року) зміцнювалися шляхом внесення поправок принаймні раз на десять років, з моменту набуття кожним з них чинності, останньою з яких є Лісабонська угода, яка набула чинності в 2009 році.

У Лісабоні Хартія основних прав була включена в проєкт Конституції ЄС, хоча, по суті, вона не була договором. Проблемна ратифікація хартії (вона не була підтримана на референдумах у Нідерландах і Франції) показала невеликі перспективи для подальших реформ у найближчі кілька років окрім стандартних угод, які лише дозволяють приєднувати нові держави.

Також, кожного разу, коли до ЄС приєднується нова країна, у договір вносяться нові корективи щодо приєднання. Додаткові договори також впливають на зміни деяких частин основних договорів. Також існують багато цільових реформаторських поправок.

Договір про Європейський Союз Короткий зміст розділів:

Договір про функціонування Європейського Союзу В цьому договорі більш глибоко розкриваються подробиці щодо ролі, політики і функціонування Союзу.Treaty on the Functioning of the European Union , Europa

Протоколи, додатки та декларації Існує 37 протоколів, 2 додатки та 65 декларацій, прикріплених до договорів, розроблених для уточнення деталей. Часто стосуються лише однієї країни.

ПротоколиProtocols , Europa

1: про роль національних парламентів у Європейському Союзі 2: про принципи субсидіарності і пропорційності 3: про статут Суду ЄС 4: про статут системи центральних банків і Європейський центральний банк 5: про статут Європейського інвестиційного банку 6: про розташування установ і деяких органів, служб, агентств і відомств Європейського союзу 7: про привілеї та імунітети Європейського Союзу 8: пов'язаний зі статтею 6(2) Договору про Європейський Союз про пов'язання Союзу з Європейською Конвенцією про захист прав та основних свобод людини 9: про рішення Ради, пов'язані із виконанням статті 16(4) Договору про Європейський Союз та статтею 238(2) Договору про функціонування Європейського Союзу від 1 листопада 2014 року до 31 березня 2017, а також після 1 квітня 2017 10: про постійну структуровану співпрацю, встановлену статтею 42 Договору про Європейський Союз 11: про статтю 42 Договору про Європейський Союз 12: щодо процедур в умовах високого дефіциту (напр. товару) 13: про критерії конвергенції (зближення) 14: про Єврогруп 15: про деякі положення, пов'язані із Великою Британією та Північною Ірландією 16: про деякі положення щодо Данії 17: про Данію 18: про Францію 19: про Шенгенську угоду, інтегровану в рамках Європейського Союзу 20: про застосування деяких аспектів статті 26 Договору про функціонування Європейського Союзу у Великій Британії та Ірландії 21: про позицію Великої Британії та Ірландії щодо свободи простору, безпеки та правосуддя 22: про позиції Данії 23: про зовнішні відносини держав-членів, пов'язані з перетином кордонів 24: про притулок для громадян держав-членів Європейського Союзу 25: про здійснення спільного керування 26: про послуги загального інтересу 27: про внутрішній ринок і конкуренцію 28: про економічні, соціальні і територіальні об'єднання 29: про систему громадського мовлення в державах-членах 30: про застосування Хартії основних прав Європейського Союзу до Польщі і Великої Британії 31: щодо імпорту в Європейський Союз нафтопродуктів очищених на Нідерландських Антильських островах 32: про придбання майна в Данії 33: щодо статті 157 Договору про функціонування Європейського Союзу 34: про спеціальні угоди для Гренландії 35: про статтю 40.3.3 Конституції Ірландії 36: про перехідні положення 37: про фінансові наслідки закінчення ЄОВС договору і на фонд досліджень з вугілля та сталі

ДодаткиAnnexes , Europa

Додаток I перераховує сільськогосподарські і морські продукти, включені у Спільну сільськогосподарську політику і Загальну рибну політику. Додаток II перераховує заморські країни і території, пов'язані з ЄС.

ДеклараціїDeclarations , Europa Всього декларацій 65. Декларація 1 стверджує, що ЄС діє лише в межах обговорених повноважень, це означає, що будь-яка юридична сила статуту підзвітна Європейській Конвенції, тим самим обмежуючи дії ЄС. Декларація 4 виділяє додаткові дії щодо Італії. Декларація 7 розглядає процедури голосування у Раді, що мають набрати чинності з 2014 року.

Євратом

() Договір про встановлення Європейської спільноти з атомної енергії діє як окрема угода, так само, як і два фундаментальних договори про Євросоюз і Хартія основних прав. Євратом сприяє дослідженням та розвитку атомної енергетики, створенню спільного ринку ядерного пального, контролю за ядерними виробництвами та розвиткові атомних технологій у мирних цілях в рамках єдиних стандартів безпеки. Перший розділ встановлює цілі спільноти. Другий розділ містить основні положення угоди про те, як відбуватиметься співпраця. Третій розділ описує положення установ. Більша частина включена до Європейських договорів. Четвертий розділ розглядає фінансові питання. П'ятий розділ розглядає назву. Шостий розділ містить кінцеві положення.CONSOLIDATED VERSION OF THE TREATY ESTABLISHING THE EUROPEAN ATOMIC ENERGY COMMUNITY (2010/C 84/01) , EurLex. Retrieved 18 September 2011

Ратифікація та поправка договорів Договори змінюються за декількома способами. Звичайна процедура поправок, традиційний метод, потребує скликання всієї міжнародної конференції. Спрощений метод був впроваджений у Лісабоні (2007), і дозволяє швидше робити зміни до таких законів. що не збільшують силу ЄС. ( — місток, перехід) дозволяють зміни законодавства в деяких обставинах.

За звичайної процедури перегляду установа має подати заяву на розгляд до Ради ЄС. Президент Європейської ради може скликати членів Європейського парламенту, представників Європейської комісії, національних парламентерів або скласти проєкт зміни сам, якщо поправка незначна. Потім проєкт розглядається на міжурядовій конференції, для затвердження усіма лідерами країн-учасників і самими країнами. І, хоча ця процедура існувала і до підписання Лісабонської угоди, але її використовували лише двічі: вперше під час створення Хартії основних прав, і вдруге, на Конвенції про майбутнє Європи, де розроблявся Конституційний договір, що пізніше ліг в основу Лісабонської угоди.

Спрощена процедура перегляду, яка стосується тільки частини третьої Договору про функціонування Європейського Союзу і не може збільшити повноваження ЄС, дозволяє, щоб зміни вирішувалися в Європейській раді перш, ніж бути ратифікованими у кожній державі. Поправка до статті 136 TFEU (Договір про функціонування ЄС) використовує спрощену процедуру перегляду за невеликих обсягів змін.

Будь-яка реформа правової основи ЄС має бути ратифікована в кожній державі-члені. Усі держави зобов'язані ратифікувати її і подати ратифікаційні грамоти на зберігання уряду Італії, перш ніж договір набуде чинності в усіх відношеннях. У деяких країнах, таких як Ірландія, зазвичай проводяться народні референдуми за будь-яких змін у Конституції. В інших країнах, таких як Німеччина, референдуми заборонено конституційно і ратифікація відбувається в національному парламенті.

У деяких випадках, референдуми в державі не ухвалювали договору. В Ірландії та Данії був проведений другий референдум і, після низки поступок, договір був ухвалений. Однак у Франції і Нідерландах, договір відхилили на користь такого, який би не потребував референдуму. У Норвегії більшістю був взагалі відхилений договір про вступ в ЄС.

Договори також виносяться на розгляд Європейського парламенту, і хоча його голосування не є обов’язковим, воно є важливим; парламенти Бельгії та Італії заявили, що накладуть вето на Ніццький договір, якщо Європейський парламент його не схвалить.

Незначні поправки, які не потребують ратифікації Договори містять перехідні положення, яке дозволяє Європейській Раді одноголосно погодитися змінити застосовну процедуру голосування в Раді міністрів на QMV та змінити процедуру прийняття законодавства зі спеціальної на звичайну законодавчу процедуру, за умови, що жоден національний парламент не заперечує. Цю процедуру не можна використовувати для територій, які мають оборонні наслідки.Select Committee on European Union Tenth Report: CHAPTER 3: SIMPLIFIED TREATY REVISION AND PASSERELLES, British House of Lords 2008

Четверта процедура внесення поправок стосується зміни статусу деяких спеціальних територій держав-членів. Статус заморських територій Франції, Нідерландів і Данії можна змінити легше, не вимагаючи повного перегляду договору. Натомість Європейська Рада може за ініціативою відповідної держави-члена змінити статус заморської країни або території (OCT) на найвіддаленіший регіон (OMR) або навпаки.The provision reads: Це положення не поширюється на спеціальні території інших держав-членів. Тип рішення Європейської радиВстановлено/зміненоМісцеДатаЗміна статусу території ФранціїВиведення Сен-Бартельмі (OMR до OCT)Брюссель, БельгіяЗміна статусу території ФранціїРозширено до Майотти (OCT до OMR)Брюссель, Бельгія

Підписані договори

Легенда таблиці:   [Заснування] — [Поправки] — [Членство]