Євге́н Петро́вич Веденьков ( — ) — геоботанік, активний діяч у галузі охорони природи, понад 25 років пропрацював у заповіднику «Асканія-Нова».
Життєпис Євген Петрович Веденьков народився 16 березня 1927 року в с. Криуліно Красноуфимського району Свердловської області в селянській родині. Його батька — Єлохіна П. О. — в 1933 р. разом з родиною заслали до Омської обл., де батьки незабаром померли від тифу, а діти потрапили до дитячих будинків, звідки їх зуміла забрати в 1936 р. на батьківщину бабуся — Веденькова М. Т.
У 1942 р. Євгена мобілізували до Красноуфимського залізничного училища і після дострокового випуску він працював спочатку кочегаром, а потім помічником машиніста. Після закінчення війни продовжив освіту в Красноуфимському сільськогосподарському технікумі, а потім з відзнакою закінчив плодоовочевий факультет Ленінградського сільськогосподарського інституту (1948—1953). При рідному інституті закінчив аспірантуру і успішно захистив в 1956 р. дисертацію — «Досвід будівництва та використання парників на технічному обігріві в господарствах Московської та Ленінградської областей», опублікував близько десятка робіт, присвячених впливу інтенсивності світла в початкові фази розвитку томатів. У вересні 1956 р. побажав працювати на цілині і півтора року пропрацював на Північно-Казахстанській дослідній станції. У 1958 р. пройшов за конкурсом у Білоцерківський сільськогосподарський інститут на кафедру селекції та насінництва. Наступного року перейшов на роботу в щойно організований Акмолинський, пізніше Целиноградський сільськогосподарський інститут на аналогічну кафедру. У 1964 р. здобув вчене звання доцента.
У серпні 1965 р. Євген Петрович за конкурсом зайняв посаду старшого наукового співробітника заповідного степу в УНІІЖ степових районів «Асканія-Нова». Тут він самостійно студіює основи геоботаніки, вивчає місцеву флору і результати своїх досліджень оприлюднить згодом у 70 публікаціях. Йому довелося займатися залужением перелогів і старих доріг, охороною степу від овечого випасу і невпорядкованого сінокосіння, браконьєрами, єгерської службою. Постійною помічницею Євгена Петровича у всіх трудах була його дружина Олександра Георгіївна. Особливо багато ним зроблено для організації геоботанічного картографічного моніторингу заповідного степу і відновлення залежів. Спільно з ботаніком В. Г. Водоп'яновою він реінвентаризував флору вищих рослин природного ядра заповідника. Протягом 1965—1987 рр. Євген Петрович займав різні посади в інституті тваринництва — від старшого наукового співробітника до завідувача відділом цілинного степу і був беззмінним науковим керівником з природоохоронної тематики. Навесні 1987 р. по віком пішов на пенсію. У 1995—1998 рр. запрошений як старший науковий співробітник на роботу в Біосферний заповідник «Асканія -Нова», де здійснив картування рослинності залежів і заповідної ділянки «Старий».
Нагороди Медаль «За освоєння цілинних земель» (1962), Почесна Грамота Президії ВР УРСР (1979), знак «Відмінник охорони природи УРСР» (1981), орден «За заслуги» III ступеня (1998).
Публікації
Про нього Евгений Петрович Веденьков (Некролог)
Примітки
Посилання Електронічна книжниця