Кичéра, кичéри — діалектизм української мови, що означає гору, яка вся вкрита лісом, окрім вершини. Нині це слово переважно трапляється як топонім.
Приклади вживання у творах «Втретє затрембітала трембіта про смерть у самотній хаті на високій кичері» (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 312); «Виглянуло веселе [сонце] з-за кичери й залило золотом долину» (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 17).
Власні назви «Кичера» — лемківський ансамбль пісні і танцю з Польщі під орудою Юрка Старинського. «Кичера» — заповідне урочище в Івано-Франківській області.
Джерела Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 156. Словник української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко: в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 241.