Картабір (Карагандинський виправно-трудовий табір) — один з найбільших виправно-трудових таборів 1930–1959 років, підпорядковувався ГУЛАГу НКВС СРСР. У 1959 році ліквідовано — реорганізований в управління місць ув'язнення МВС Карагандинської області Наказ МВС СРСР № 0298 від 27 липня 1959 .
Опис Табір розташовувався на території Карагандинської області Казахстану. Протяжність території Картабору з півночі на південь становила близько 300 км, зі сходу на захід близько 200 км. До 1940 року освоєна площа території табору становила 1 780 650 га (178 км²) Див довідка планового відділу Карлагу в ГУЛАГ НКВС СРСР. « Про організаційно-економічний стан та діяльність табору» від 17 грудня 1940 . Адміністративно-господарський центр табору знаходився в селищі Долинське Зараз селище Долинка Абайського району Карагандинської області , за 45 км на південний захід Караганди .
Територія табору обслуговувалася двома залізничними лініями: Караганда—Балхаш — проходила в східній частині основного масиву і перетинала територію табору з півночі на південь. Жарик—Жезказган — розтинала основний масив із заходу на схід.
Усе місцеве населення депортували з «радгоспних» земель в 1931 році, тому на території ВТТ проживав тільки персонал табору, члени їхніх сімей та ув'язнені. Винятки становили: Смуга відчуження по лініях залізниць, де проживали залізничники ; Селище Долинське, де проживало близько 50 сімейств службовців прокуратури, суду, відділення Держбанку, пошти, школи.
У 1940–1950-х роках корінне населення знову було допущено на необроблювані радгоспом землі. У звітах Картабору вказувалося, що «місцеве населення» активно допомагає охороні ВТТ в пошуках і затриманні втікачів. У Долинці існує музей Картабору .
Виробництво та організація Однією з цілей організації Картабору було створення великої продовольчої бази для вугільно-металургійної промисловості Центрального Казахстану : Карагандинський вугільний басейн, Джезказганський і Балхаський мідеплавильні комбінати.
Для здійснення цієї мети потрібно було вирішити два головні завдання : Знайти джерело дешевої робочої сили; Забезпечити умови для роботи та проживання.
На початку 1930 під керівництвом наркома А. А. Андреєва і ОГПУ в центральному Казахстані створений радгосп «Гігант». 19 грудня 1930 року на базі радгоспу створений Карагандинський окремий виправно-трудовий табір. Територію Картабору розбити на 8 відділень. Одночасно на початку 1931 року під головуванням А. А. Андреєва створена спільна з ОГПУ комісія, яка виносить рішення про виселення в Центральний Казахстан 52 тисяч селянських родин.
У лютому-березні 1931 року почалися масові арешти селян по всьому Поволжю, Пензенській, Тамбовській, Курській, Воронезькій, Орловській областях, Харківщині і Оренбуржжя. Масове заселення Центрального Казахстану і створення промислових центрів було неможливо без залізничного сполучення з центральними районами Росії. Перший етап чисельністю 2 567 осіб був відправлений для будівництва залізниці від Акмолінськ до майбутньої Караганди. Дорога була закінчена в рекордно короткі терміни до травня 1931 року.
До початку осені 1931 року план комісії Андрєєва по спецпереселенцях був виконаний і 52 тисячі сімей доставлені в центральний Казахстан. 17 вересня 1931 року наказом ОГПУ СРСР № 527/285 офіційно створений Карагандинський виправно-трудовий табір. 17 грудня 1931 року оголошені штати Картабору.
Почалося освоєння Центрального Казахстану .
27 липня 1959 року Карагандинський виправно-трудовий табір закритий (реорганізований в УМЗ УМВС Карагандинської області)
Внутрішній устрій Управління Картабору підпорядковувалася ГУЛАГу ОГПУ — НКВС . З 17 вересня 1931 — ГУЛАГ ОГПУ і ПП ОГПУ по Казахстану ; З 8 травня 1935 — ОЛТПіМЗ УНКВС Казахської АРСР ; З 21 жовтня 1937 — ГУЛАГ НКВС; З 17 вересня 1955 — УВТТК МВС Казахської РСР.
В апараті управління були наступні відділи : адміністративно-господарський (АГВ), обліково-розподільний (ОРВ), контрольно- плановий (КПВ), культурно-виховний (КВВ), відділ кадрів (для вільнонайманих), відділ постачання, відділ торгівлі, третій опер-чекістський (ОЧВ), лікувальний, фінансовий, транспортний, політвідділ, спецвідділ, виробничий відділ, відділ землеробства.
Один з найбільших був відділ землеробства. Крім того, при управлінні табору були створені: Сільськогосподарська дослідна станція по рослинництву, Науково-дослідна станція по тваринництву.
Обидві станції мали власні експериментальні (дослідні) бази. Діяла постійна експедиція по нагулу худоби. Картабір мав 19 сільськогосподарських відділень (радгоспів) з підлеглими їм виробничими ділянками і фермами. Крім того, як особливі адміністративні відділення існували: Балхашське відділення (спеціалізувалося на підрядних роботах), Карабаське відділення (пересильний пункт і база постачання), Центральний лазарет.
Господарська діяльність В 1932 році зайнято: В сільськогосподарському виробництві (радгосп «Гігант») — 8 400 ув'язнених; На виробництві ширвжитку — 1 000 ув'язнених.
На 1951 рік питома вага сільського господарства становила — 58,5 % , промисловості — 41,5 %. У сільському господарстві питома вага тваринництва — 48,2 %, рослинництва — 51,8 %.
Земельні площі табору — 2 087 646 га, в тому числі: 111 836 га ріллі ; 337 570 га сінокосів ; 1 378 999 га вигонів .
На 1 січня 1951 року поголів'я худоби становило : ВРХ — 26 716; Свиней — 6 648 ; Овець — 175 613 ; Коней — 11 946
За ними доглядали 6 710 робітників.
Начальники ВТТ 1931–1932 — Корінман ? . ? . Корінман спочатку був директором радгоспу «Гігант»; при реорганізації останнього в Карагандинський ВТТ призначений начальником табору 1932–1933 — Чунтонов М. М. 1933–1938 — Лінін О. Г. 1938–1939 — Никифоров П. Л. 1939–1944 — Журавльов В. П. 1944–1949 — Соколов В. П. 1949–1951 — Маєвський В. М. 1951–1955 — Волков З. П. 1955 — Черкашин ? . ? . 1955–1956 — Непряхін Д. А 1956–1959 — Вітенко І. М.
Відомі в'язні Ярослав Дашкевич Гумільов Лев Миколайович, Марченко Анатолій Тихонович, Капніст Марія Ростиславівна, Анна Тімірьова, Чижевський Олександр Леонідович, Квітка Климент Васильович, чоловік Лесі Українки Галицька Артемізія Теофілівна — політична та військова діячка, голова проводу ОУН Буковини та Бессарабії (1943–1944 рр.)
Література Карлаг в 40-х роках // Радянські архіви. — 1991, № 6 С.30-46 Ратавін Ф. Архіпелаг Карлаг . // Собеседник . 1989, № 25 С.16-17 Елеуханова C.B. Історія Карлагу : охорона, режим та умови утримання ув'язнених (1930–1956 рр.) Автореферат дис. . канд. іст. наук . — Караганда , 2009
Примітки
Посилання Карлаг НКВД Карлаг Карагандинський ВТТ (Карлаг) Джезказганский ВТТ (Джезказганлаг) В'язн Карлаг ВІДКРИТО МЕМОРІАЛ ЖЕРТВАМ РЕПРЕСІЙ НА Спаський ЦВИНТАР КОЛИШНЬОГО Карлаг Е.Кузнєцова, Книги про Карлаг : «Карлаг по обидві сторони колючки», «Карлаг Мічені Однією Позначкою» Наукові статті про Карлаг