Солунське перемир'я (також відоме як Перемир'я у Болгарії) було укладено 29 вересня 1918 року на Болгарській мирній конференції, що проходила в Салоніках, Грецьке королівство. Перемир'я було укладено між Болгарським царством і Союзниками. Конференцію скликали за пропозицією Болгарії від 24 вересня, відповідно до якої Болгарське царство запропонувала припинити вогонь. Перемир'я завершило участь Болгарського царства у Першій світовій війні на боці Центральних держав.. Перемир'я набуло чинності 30 вересня опівдні; воно врегулювало процеси демобілізації й роззброєння болгарських збройних сил.
Серед підписантів перемир'я були: французький генерал Луї Франше д'Еспере — від імені Антанти; і комісія, призначена урядом Болгарського царства, що складалася з генерала Івана Лукова (член Генерального штабу Болгарської армії), Андрея Ляпчева (члена уряду), Симеона Радева (дипломата).
Умови Умовою перемир'я було негайне припинення бойових дій Болгарської армії і її демобілізацію. Перемир'я зобов'язувало Болгарське царство залишити усі окуповані нею грецькі й сербські території; установлювало обмеження на розміри болгарської армії; вимагало від Болгарії повернути усе воєнне спорядження і техніку, захоплене Болгарським царством у грецького IV армійського корпусу під час болгарської окупації Східної Македонії 1916 року.. Документ залишався чинним до укладення остаточного мирного договору (Нейїський мирний договір).
Посилання
Джерела (1919) «Bulgaria Armistice Convention, September 29th, 1918». The American Journal of International Law Vol. 13 No.4 Supplement: Official Documents, 402—404.
Див. також Битва при Добро-Полі Сербський фронт (Перша світова війна) Салоніцький фронт