Сланцюватість ( ) – здатність гірських порід відносно легко розколюватися при ударі паралельно певної площини. Сланцюватість відрізняється від кліважу тим, що при сланцюватості кристали сплющуються в площині, перпендикулярній осі стиснення, порода набуває плоскопаралельно орієнтованої внутрішньої структури. Сланцюватість зумовлена динамометаморфізмом, при якому пластинчаті і стовпчасті зерна мінералів (напр., слюда і хлорити) набувають внаслідок перекристалізації або повороту однакової орієнтації. Сланцюватість зазвичай виникає при складчастості гірських порід (головним чином глинистих).
Див. також
Властивості гірських порід
Література