Ву́лиця Ба́нківська — вулиця у Галицького району міста Львова, в центральній частині Львова. Сполучає вулиці Коперника та Петра Дорошенка.

Історія Вулиця виникла приблизно у середині XIX століття під назвою Сикстуська бічна (інша назва — Широка поперечниця). У 1871 році отримала назву вулиця Шайнохи, на честь польського історика та політичного діяча Кароля Шайнохи. Упродовж листопада 1941 — липня 1944 років мала назву Юльмондштрассе, у липні 1944 року вулиці повернули передвоєнну назву. Сучасна назва — з 1945 року через банківську установу — львівську філію Держбанку СРСР (тепер — управління Національного банку України у Львівській області), яка розмістилася у будинку на розі Банківської та Коперника.

Забудова Вулиця Банківська забудована типовими чиншовими кам'яницями другої половини XIX століття у стилях класицизм та історизм.

№ 1 — тут у 1950-х роках містилася майстерня з ремонту меблів. Нині — магазин вживаних музичних інструментів «Флеш».

№ 2 — тут у 1920-х—1930-х роках містилася Спілка землевласників Східної Малопольщі, Народне видавниче товариство, «Народна книгарня», магазин електротехнічних товарів Вишневського «Електрик»Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 55., друкарня Зимного, польська торговельна спілка «Польсот»Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 60. та знаний у Львові бар «Ельдорадо» (давніше — «Ґрота»). Тепер це південне крило будинку на вулиці Коперника, 4.

№ 3 — триповерховий житловий будинок початку XX століття. Нині тут містяться бістро «Ням-ням», ломбард «Комод» та фотостудія «Фотовернісаж».

№ 4 — тут у 1950-х роках тут містився магазин артілі «Стахановець» львівського облліспромсоюзу та спеціалізувався на продажу, купівлі і реставрації меблів. Нині цієї адреси не існує.

№ 5. Давній неоренесансний будинок був споруджений на цій парцелі у XIX столітті. У другій половині XIX століття спочатку належав Арону Кацу, у 1880—1895 роках — Хане-Собелю Маєру. У 1902—1903 роках проведена реконструкція будинку з пристосуванням його під готель за планами архітектора Яна Боґуцького та будівничого Яна Махніка на замовлення власника парцели Марека Данка. Готель спочатку мав назву «Данк», що походила від прізвища його власника. Від січня 1905 року на першому поверсі будинку діяв «Народний театр». У 1910—1911 роках за проєктом Соломона Рімера та на замовлення нового власника будинку Генрика Кауфмана проведена реконструкція будинку, а саме замінено дерев'яні перекриття будинку на залізобетонні системи Моньєра та перебудовано перший поверх будинку під кав'ярню, що відкрилася у травні 1911 року. У 1919 році готель разом з кав'ярнею перейменовані на «Sans Souci» (у перекладі з ). Готель з кав'ярнею до 1935 року перебували у власності Генрика КауфманаKsięga adresowa Małopolski: Lwów, Stanisławów, Tarnopol…Schematyzm m. Lwowa… — S. 109., у 1935—1939 роках — готель у власності Гелени та Адама ПопсівKsięga adresowa Małopolski: Lwów, Stanisławów, Tarnopol…Wykaz domów w mięście Lwowie… — S. 76., а кав'ярня змінила не лише назву на «Adria», але й власника. Власником закладу від 1936 року був Саломон Ротенберг. Тоді ж за проєктом Норнберта Ґлятштайна були запроєктовані вітрини та реконструйована кав'ярня на першому поверсі, а також приміщення кав'ярні відокремили перегородками від крамниці.

Частину першого поверху від початку XX століття до 1930-х років, крім кав'ярні, займало приміщення кінотеатру: у 1906–1907 роках — «Сінефон» (власник — Герман Опат), у 1907 та 1926—1930 роках — «Люна» (власник — Мельхіор Майблюм), у 1930—1931 роках — «Полонія». За радянських часів: у 1950-х—1960-х роках — склад консервної продукції та ремонт взуття, у 1970-х—1980-х — майстерня з ремонту магнітофонів та приймальний пункт хімчистки. У 2003 році приміщення кав'ярні на першому поверсі відновлено, хоча вже у середині 2000-х років тут відкрилося відділення АТ «Банк «„Фінанси та Кредит“». Після ліквідації банку «Фінанси та Кредит» тут відкрилося відділення банку «Unison». Установа займалася впорядкуванням громадського простору на вул. Банківській, 6. Верхні поверхи будинку нині займає хостел «Містер».

№ 6 — на цьому місці до другої світової війни стояла синагога «Осе Тов» (у перекладі з ), зведена у 1857 році за проєктом архітектора Вільгельма Шміда. Цікаво, що на момент зведення синагоги євреї не мали права вільно жити у цій частині міста, це право вони отримали лише у 1867 році. У 1909 році синагогу разом із бет-мідрашем (приміщенням для вивчення релігійних книг) перебудували за проєктом архітектора Альберта Корнблюта. З 1930 року рабином тут був Давид Кагане, у серпні 1941 року синагога була знищена німцями. У листопаді 2013 року пустир, який залишився після знищення синагоги, впорядкували, замостили бруківкою, встановили смітники та лавочки.

Цікаві факти, події 13 березня 1930 року у кав'ярні «Рекляма», що при вулиці Шайнохи, офіціант цього закладу Адольф Гальперн пострілом з револьвера намагався позбавити життя відвідувача кав'ярні Зигмунта Ґольдгабера. На щастя, куля не влучила, а стрільця заарештувала поліція.

В будинку на розі сучасних вулиць Банківської та Дорошенка у 1930-х роках містився ресторан «Адрія» Соломона Роттенберга. 26 листопада 1932 року тут сталася скандальна подія: пізно ввечері група польських студентів, вийшовши з ресторану, затіяла бійку з кількома єврейськими молодиками. В результаті від ножового поранення загинув студент Львівської академії ветеринарної медицини Ян Ґродковський. Ця подія потрапила на перші шпальти польських газет та викликала великий суспільний резонанс.

Транспорт Вулиця Банківська має односторонній рух транспорту в напрямку вулиці Петра Дорошенка. Вулиця не використовується для руху громадського транспорту.

У мистецтві Банківська вулиця під своєю старою назвою (Шайнохи) та кінотеатр у будинку № 5 згадуються в автобіографічному романі польського письменника Яна Парандовського «Небо у вогні» ().

Примітки

Джерела

Księga adresowa Małopolski: Lwów, Stanisławów, Tarnopol z informatorem m. stoł. Warszawy, województwa krakowskiego, pomorskiego, poznańskiego i śląskiego: rocznik 1935/1936. — Kraków, 1936. — 685 s. Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów: wydawca Zdzisław Jaśkiewicz; Juliusz Brunelik, 1939. — 146 s.

Посилання