Процес Галілея — інквізиційний процес над 69-річним фізиком і астрономом Галілео Галілеєм, що відбувся в 1633 році в Римі. Галілея звинуватили в публічній підтримці забороненої геліоцентричної системи світу Миколи Коперника, яку католицька церква раніше, 1616 року, засудила як єретичне вчення. У результаті процесу, попри згоду зректися коперніканства й покаятися, Галілея засудили до довічного ув'язнення, яке невдовзі замінили домашнім арештом і довічним наглядом інквізиції.

Процес Галілея згодом став символом протистояння науки та релігії або, у ширшому сенсі, вільнодумства і догматичного вчення, що претендує на абсолютну духовну монополію; посилання на цей процес часто використовують як аргумент у полеміці на подібні теми.

Передісторія

Ще змолоду Галілей познайомився з книгою Коперника і став переконаним прихильником геліоцентричної моделі світуУ 1597 році в листі до Кеплера Галілей повідомляє, що він приєднався «вже багато років тому… до вчення Коперника». Див. . Спочатку, у XVI столітті, католицька церква поблажливо ставилася до коперниканства, хоча багато видатних теологів уже тоді засуджували його як єресь. Вони вказували на те, що гіпотеза про рух Землі прямо суперечить текстам Псалмів (Псал. 103:5), віршу з «Книги Екклезіяста» (Еккл. 1:5), а також епізоду з «Книги Ісуса Навина» (Нав. 10:12), де, на їхню думку, чітко сказано, що Земля нерухома, а Сонце обертається навколо Землі.

25 лютого 1615 року римська інквізиція, отримавши донос, відкрила першу справу проти Галілея за звинуваченням у єресі. Стривожений Галілей поїхав до Рима, щоб, як він писав своєму другові, «викрити обман… і запобігти будь-якому рішенню, яке могло б обернутися скандалом для Святої Церкви».

Позицію католицької церкви прояснює лист впливового кардинала Беларміно, надісланий 12 квітня 1615 року теологу , захиснику коперниканства. Кардинал пояснив, що церква не заперечує проти трактування коперниканства як зручного математичного прийому, але прийняття його як реальності означало б визнання того, що попереднє, традиційне тлумачення біблійного тексту було хибним. А це, у свою чергу, похитне авторитет церкви.

Для ухвалення рішення у першій справі проти Галілея інквізиції була потрібна чітка офіційна оцінка коперниканства. 19 лютого 1616 року за запитом інквізиції перед богословською комісією так званих кваліфікаторів були поставлені на розгляд два положення, які відображали суть вчення Коперника. 24 лютого на засіданні експертів і консультантів було вирішено винести такий вердиктА. Фантоли. Галилей: в защиту учения Коперника и достоинства Святой Церкви. — Москва: МИК, 1999. — С. 161.:

26 лютого кардинал Беларміно за дорученням Папи Павла V оголосив Галілею про заборону «поділяти й захищати» геліоцентричні ідеї (залишаючи можливість розглядати теорію Коперника як спосіб спрощення обчислень). Цим «настановленням» Ватикан вирішив обмежитися — першій справі проти вченого не дали ходу (його навіть жодного разу не викликали на допит до інквізиції), а 11 березня 1616 року Галілея тепло прийняв Папа Павло V.

5 березня 1616 року декретом конгрегації було заборонено видання книг, у яких геліоцентризм визнавався б відображенням реальності. Цей декрет включив книгу Коперника «до її виправлення» до Індексу заборонених книг, де вона залишилася до 1835 року. У 1620 році рекомендовані виправлення, які представляли геліоцентризм лише як математичну модель, були опубліковані, і книгою, за умови внесення цих цензурних правок власником, можна було знову користуватися.

Церковна заборона геліоцентризму, в істинності якого Галілей був переконаний, була неприйнятною для вченого. Галілей вважав, що розв'язання наукових проблем слід шукати шляхом поєднання досвіду, спостережень і логічного мислення:

Галілей повернувся до Флоренції і почав розмірковувати, як, формально не порушуючи заборони, продовжити захист геліоцентризму. Зрештою він вирішив видати книгу, що містила б нейтральне обговорення різних точок зору. До написання цієї книги він готувався багато років, збираючи матеріали, відточуючи аргументи та очікуючи на сприятливий момент.

Процес

Мотивація організаторів У 1623 році новим Папою під ім'ям Урбан VIII було обрано кардинала Маттео Барберіні, давнього знайомого й шанувальника Галілея, автора віршованої оди на честь вченого. У квітні 1624 року Галілей поїхав до Риму, сподіваючись добитися скасування заборони 1616 року. Його прийняли з усіма почестями, нагородили подарунками та лестощами, однак у головному питанні він нічого не досяг. Заборону геліоцентризму було скасовано лише два століття потому — у 1822 році.

У березні 1630 року Галілей, в основному, завершив книгу «Діалог про дві найголовніші системи світу — птолемеївську та коперниківську», підсумок своєї майже 30-річної роботи, і, вирішивши, що момент для її виходу сприятливий, представив тодішню версію своєму другу, папському цензору Ріккарді. Майже рік він чекав на його рішення, а згодом вирішив вдатися до хитрощів. Він додав до книги передмову, в якій оголошував своєю метою спростування коперніканства, та передав книгу на тосканську цензуру, причому, за деякими відомостями, у неповному і пом'якшеному вигляді. Отримавши позитивний відгук, він переслав його до Риму. Римська цензура зажадала надіслати примірник остаточної версії для власної оцінки; Галілей, посилаючись на труднощі з пересилкою через епідемію чуми, погодився надіслати лише передмову й висновок. Нарешті, влітку 1631 року ватиканський секретар , який симпатизував Галілею, надіслав довгоочікуваний дозвіл від імені Папи. Згодом Папа Урбан заперечував, що давав такий дозвіл, Ріккарді та Чамполі усунули з посад.

На початку 1632 року «Діалог» побачив світ. Книга написана у формі діалогу між двома прихильниками Коперника і Сімплічіо, прибічником Арістотеля і ПтолемеяІталійською ім'я «Сімплічіо» означає «простак», але сам Галілей стверджував, що мав на увазі відомого коментатора Арістотеля, Сімплікія.. У передмові Галілей із властивою йому саркастичною іронією пише про декрет 1616 року: «Дехто безрозсудно твердив, що декрет став результатом не тверезого дослідження, а негідної злоби; подейкували навіть, що його винуватцям, як абсолютно неосвіченим у питаннях астрономії, не слід було би своїми поспішними заборонами обрізати крила мислячим умам». Далі він обіцяє спростувати цих «деяких». Насправді, хоча у книзі немає авторських висновків, сила аргументів на користь системи Коперника говорить сама за себе. Важливо й те, що книга написана не науковою латиною, а «народною» італійською мовою.

Галілей сподівався, що Папа поставиться до його хитрощів так само поблажливо, як раніше до подібної за ідеями його книги «Листи до Інголі» (1624), але прорахувався. На додачу він безрозсудно розіслав 30 примірників своєї книги впливовим духовним особам у Римі. Свою роль зіграв і той факт, що незадовго до того, у 1623 році, Галілей вступив у гострий конфлікт з єзуїтами.

Більшість біографів Галілея погоджуються, що в простакові Сімплічіо римський Папа впізнав самого себе, свої аргументи (з колишніх бесід з Галілеєм), і сприйняв це як особисту образу. Історики зазначають такі риси Урбана, як деспотизм, упертість та надзвичайне марнославство. Сам Галілей згодом вважав, що ініціатива процесу належала єзуїтам, які подали Папі вкрай тенденційний донос на книгу Галілея.

Існує й інша версія: потреба в процесі випливала з актуальної політичної ситуації. Її прихильники посилаються на те, що престиж Папи Урбана VIII тоді був як ніколи низьким: позначилися як його відверте покровительство родичам за рахунок церкви, так і безпринципні інтриги під час Тридцятирічної війни, коли Папа несподівано вступив у союз із протестантською Швецією проти католицького австро-іспанського блоку. Посланник з Модени писав із Риму, що Папа Урбан у люті, «він утратив глузд і чинить найбільші дурниці». За цією версією, розправа над свавільним Галілеєм мала стати уроком для ворогів Урбана VIII і зміцнити авторитет Папи. Перша з цих версій є більш поширеною — можливо, тому, що вона краще пояснює, чому гнів Папи Урбана був настільки сильним, що пережив і процес, і Галілея, і навіть (частково) самого Урбана.

Вже за кілька місяців «Діалог» був заборонений і вилучений з продажу, а Папа Урбан наказав створити спеціальну інквізиційну комісію для розгляду питання. Покровитель Галілея, Великий герцог Тосканський Фердинандо II, доручив Нікколіні, своєму послу в Римі, заступитися за вченого, але безуспішно. Нікколіні повідомив герцогові, що Урбан, розгніваний до краю, заявив йому: «Ваш Галілей ступив на хибний шлях і насмілився розмірковувати про найважливіші й найнебезпечніші питання, які тільки можна порушити в наш час». У своїх листах Нікколіні наводить слова роздратованого Урбана про Галілея: «Він опинився в складній ситуації. Річ дуже небезпечна і книга вкрай шкідлива. Справи гірші, ніж вважає великий герцог, — прошу йому написати… Оскільки Галілей завдав своєю книгою величезної шкоди релігії, то великому герцогові, як християнському правителю, не слід було би втручатися в цю справу». Спочатку захисники Галілея сподівалися, що справа обмежиться вимогою «виправити» книгу, але комісія виявила матеріали «увіщання» Галілея 1616 року, і тим самим він із необережного порушника церковних приписів перетворився на «затятого». Втім, загальний висновок комісії, після переліку провин Галілея, спочатку було сформульовано досить м'яко: «Усе це можна виправити, якщо буде визнана певна корисність книги». В остаточній редакції (23 вересня 1632 року) цю фразу було викреслено.

1 жовтня 1632 року Галілея викликали до Риму на суд Інквізиції за підозрою в єресі. Після невдалих спроб добитися відстрочки через поганий стан здоров'я і продовження епідемії чуми (Урбан пригрозив доправити його силоміць у кайданах) Галілей підкорився, написав заповіт, відбув належний чумний карантин і прибув до Риму 13 лютого 1633 року. Нікколіні, за наказом герцога Фердинандо II, поселив його в тосканському посольстві.

Судове слідство

Втім, після прибуття Галілея інквізиція не поспішала його викликати. Перший допит відбувся лише за два місяці — 12 квітня 1633 року. Слідство тривало з 12 квітня до 21 червня.

На першому допиті Галілею висунули обвинувачення за кількома пунктами, основними з яких були: Галілей у своїй книзі викладає заборонене вчення як істинне та наводить численні аргументи на його захист; він не повністю виконав вказівки цензора, ввів його в оману щодо спрямованості книги та приховав від нього факт особистої заборони, винесеної Галілею у 1616 році.

У перший же день інквізиція вдалася до прямої фальсифікації. До протоколу засідання інквізиції від 25 лютого 1616 року, пред'явленого Галілею, були додані слова про те, що йому нібито було офіційно наказано утримуватися від захисту коперниканства «в будь-якій формі». Ця фраза означала, що Галілей свідомо пішов проти церкви, і його слід кваліфікувати не як «помилкового», а як «затятого єретика», що повторно впав у єресь і, як правило, підлягав страті (саме за цією статтею була страчена Жанна д'Арк). Сучасна ретельна криміналістична експертиза виявила явні ознаки фальсифікації документа, зокрема, фрази «в будь-якій формі» в оригіналі не було. Проте Галілей виявив у тому 1616 році розсудливість і забезпечив себе листом кардинала Беларміно, з якого чітко випливало, що офіційної процедури заборони особисто для Галілея в тому році не було — інквізиція обмежилася «увіщуванням», порушення якого мало значно м'якші юридичні наслідки. Крім того, у листі Галілею було наказано лише «не захищати» коперниканство, але не було заборонено його обговорення. Після цього задум із підробкою було відкинуто, і суд зосередився на першому, головному пункті обвинувачення.