Твердість вугілля (, , ) – властивість вугілля чинити опір при деформації руйнування.
Розрізняють: мінералогічну твердість вугілля (за шкалою Мооса), абразивну твердість (опір шліфуванню), твердість за Віккерсом (опір вдавленню кульки або алмазної пірамідки) і т.д.
Відповідно до цього для визначення величини Т.в. використовуються методи: дряпання, вдавлення, шліфування, віддачі й ін. Мікрокомпоненти вугілля мають різну твердість: ліпоїдні (12 - 25 кг/мм2), геліфіковані (10 - 100 кг/мм2), фюзенізовані (50 - 150 кг/мм2). Ступінь вуглефікації теж суттєво впливає на Т.в. – мінімальна твердість вугілля спостерігається при вмісті вуглецю 89-90%.
Див. також Твердість гірських порід
Література
В.І. Саранчук, М.О.Ільяшов, В.В. Ошовський, В.С.Білецький. Хімія і фізика горючих копалин. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. – с. 600. ISBN 978-966-317-024-4